Земельне право

Ковальчук Тетяна Григорівна

Тема: проблеми земельного права як самостійної галузі права

1. наукові школи в Україні, які досліджують питання земельного права та земельного законодавства,

2. проблеми поняття землі як інтегрованого та диференційованого об’єкта правового регулювання,

питання на самостійне опрацювання:

1. поняття та ознаки наукового практичної школи в Україні,

2. проблеми періодизації розвитку земельно – правового регулювання,

Ознаки юридичної школи

1.усталений науковий колектив, який формується і розвивається вченими – професорсько – викладацьким складом, наукові інтереси яких спрямовуються на розв’язання завдань, визначених їх науковими напрямками,

2 . очолюється науковим керівником – засновником наукового напрямку, наукові здобутки якого визнані науковою громадськістю,

3 .наукова школа є базою в підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації певного напрямку, мова йде про кандидатів і докторів юридичних наук,

4 . об’єднує наукові дослідження, що виконується за першочерговими напрямами, визнані державою як пріоритетні у світовій науці,

5 . її статус визначається вченою радою ВНЗ за поданням відповідного факультету, інституту.

Ці ознаки є характерними для 5 наукових шкіл, які територіально знаходяться в Києві, Харкові, Одесі, Львові.

1. земельне, екологічне право та право екологічної безпеки – функціонує на кафедрі трудового, земельного та екологічного права КНУ відповідно до ухвали вченої ради 4.12.2000р., засновник Андрейцев Володимир Іванович. Витоками цієї школи дослідження

• Удінцева Всеволода Арістарховича ( з 1890 року почав працювати в КНУ - торгівельне, посесійне право, гірниче, 1896 « Російське посесійне право», Викуп посесійних земель та лісів», 1901, «Руське гірничо – земельне право», 1909р., ( посесія відмінена 1861 року, а щодо селян 1917р.)

• ІндиченкА Пантелеймона , Мунтян Василій , Миронець Іван Макарович,

• насьогодні Членкор, дюр Балюк Галина Іванівна, Членкор, дюн Носік, Краснова Марія Василівна, Мірошниченко А.М., Коваленко, Заєць Олена Іванівна, Марусенко Роман Ігорович, Євстігнєєв, Бахуниська, Старостенко Діана Миколаївна, Бевз, Саркісова Тамара Борисівна,

2 . школа земельного права Інституту держави і права імені Корецького: директор інституту Шемшученко Юрій Сергійович, членкор НАНУ Семчик Віталій Іванович, ст. наук співробітник – Кулинич Павло Федотович, мол. наук Бусуйок Діана Вікторівна, структурні елементи – відділення правових проблем земельного аграрного та екологічного права Інституту ДіП Імені Корецького очолює Семчик Віталій Іванович, 2001р. ЗПУ, НПК,

3 . Національна Юридична академія України імені Ярослава Мудрого – наукова школа на кафедрі екологічного права: Шульга Михайло Васильович членкор НАН, Харків’яни перші видали коментар, Гетьман Анатолій Павлович академік, Вовк Оксана Миколаївна кюн, доц., Конишева Олена Василівна, Лісова Тетяна Вікторівна, Лейба Людмила Василівна,

4 . Одеська національна юридична академія на кафедрі аграрног земельного та екологічного права Погрібний Олексій Олексійович академік, членкор, дюн, проф., Очолює Каракаш Ілья Іванович, Луняченко Анатолій Васильович, кюн, доц.; Гуревський Володимир Климентійович, Глотова Олена Володимирівна та інші,

5 . наукова школа земельного права КНУ імені Івана Франка – засновник Титова, на сьогодні Федорович Володимир Іванович, Ващішин Марія Ярославівна, Хільницька Наталія Володимирівна.

2 пит

Гос 26640 Терміни та визначення:

доктрина земельного права

проблеми: чинний ЦК розглядає землю та земельні ділянки як майно, річ: адже в ЦК є поділ речей на майнові та інтелектуальні, а відтак земля розглядається як майно, проте не взято до уваги обставину, що з точки зору предметів і явищ, які оточують людину такі блага за своїм походженням можуть бути віднесені до матеріальних або духовних благ. Отже, земля – матеріальний об’єкт природного походження, яка з точки зору еколого – економічної оцінки належить до природних ресурсів, а не до категорії речей як об’єктів матеріального виробництва, які, водночас, виступають об’єктами цивільних правовідносин.

Андрейцев, Носік, Титова, Шульга – звертали увагу на свої особливості землі порівняно із нерухомим майном:

1. земля існує об’єктивно, не створюється працею людини, тобто це природний об’єкт, який існує без спливу людини на його виникнення та розвиток на відміну від майна в широкому цивілістичному розумінні,

2. майно має споживчу та мінову вартість в цивілістичному розумінні, яку легко встановити виходячи із затрат праці та матеріалів, вкладених в певні річ,що не властиво для певної ділянки, вартість земельних ділянок підраховується за спеціально створеними штучними методиками і носить назву нормативної, а не балансової ціни,

3. земля є основним засобом виробництва завдяки властивості – родючість – верхній шар,

4. на відміну від інших засобів виробництва, які в процесі використання зношуються, зменшують корисні властивості, виходять із господарського обігу, природня виробнича властивість землі не зменшується, а збільшується при правильному поводженні з нею, тому земля є вічним засобом виробництва (технологія внесення добрив, обробітку землі,

5. просторова обмеженість та постійне місце знаходження,

6. як елемент НПС земля знаходиться в тісному взаємозв’язку з іншими об’єктами природи: водами, лісами, надрами – це група природноресурсових відносин, де властивості кожного компонента можуть бути реалізовані лише у їх функціональній взаємодії, земельні відносини як і водні, лісові тощо обов’язково містять екологічні вимоги, що не властиво для цивільного законодавства,

земельне право:

• позитивне право – виражене в законах та інших джерелах,

• як окрема галузь права: як система правових норм, які складають галузь права: система правових норм, що регулюють СВ:

• щодо використання земельна різних юридичних титулах,

• щодо набуття, реалізації, захисту суб’єктивних прав на земельні ділянки та виконання обов’язків землевласниками та землекористувачами

• щодо охорони земель та земельних ділянок,

• щодо управління у галузі використання та охорони земель,

• щодо притягнення до відповідальності за порушення земельного законодавства,

• щодо правового режиму окремих категорій земель.

• як наука,

• навчальна дисципліна,

Сучасний стан земельного права має перехідний характер: після завершення земельної реформи розбудова сучасної і майбутньої земельно - правової системи має бути спрямована на утвердження нового земельного ладу який базуватиметься: на гарантованості набуття, реалізації і захисту суб’єктивних прав на землю і земельні ділянки та землі різних суб’єктів, на охороні землі як основного національного багатства, на методологічних засадах використання СГ земель для прогресивного соціального та економічного розвитку суспільства, забезпечення продовольчої безпеки України, на забезпеченні законності і правопорядку у сфері земельних відносин (численні порушення - розгляду цих питань на засіданнях ВРУ і РНБО:

• Постанова ВРУ 16.04.2010 №2152,

• Постанова ВРУ 17.12.2009 №1776,

• Постанова 20.01.2009 № 1037,

• Рішення РНБО 21.11.2008р. «Про виконання рішень РНБО з питань регулювання земельних відносин і використання і охорони земель,

• Розпорядження ПУ 8.04.2009 № 535 «Про затвердження комплексного плану щодо регулювання зем відносин, дерегуляції та подолання корупції у цій сфері,

• Про створення міжвідомчої робочої групи з аналізу дотримання земельного законодавства 23.06.2010 №956

Розвиток земельного права має здійснюватись із огляду на новці суспільно – економічні інтеграційні процеси у сфері використання землі та інших природних ресурсів у СГ, лісовому, рибному господарстві з урахуванням умов СОТ, урахуванням Кіотського протоколу щодо запобігання негативному впливу людської діяльності на клімат.

відсутність єдиного підходу до ЗП як галузі права щодо інститутів, які складають загальну частину

ЗП як наука – система знань, вчень про землю як об’єкт земельного права, про предмет і методи правового регулювання, земельно – правові норми та правові інститути, про земельне законодавство і про практику його застосування, закономірності виникнення, розвитку та удосконалення земельних правовідносин.

Особливість наукових досліджень як однієї із суспільних наук – органічний зв'язок з науковими дослідженнями природничих наук (біологія, ґрунтознавство тощо) та зв’язок з науками екологічного та агарного права (!!!!!!!!!!!!!!!треба навести наукові дослідження:

• Андрейцев:актуальні проблеми практичної теорії : земельне право і законодавство суверенної України, К., 2005р.,

• Носік: Проблеми здійснення права власності на землю українського народу,

• Мірошниченко: Колізії в правовому регулювання земельних відносини в Україні,

• Мірошниченко: нормування як засіб правового регулювання земельних відносин: автор. на здобуття кюн,

• Гринько С.В. «Правові аспекти реєстрації прав на землю»,

• Заєць «Правові аспекти земельної реформи в Україні», 2006р.,

• Марусенко «Правові аспекти земельних сервітутів України»,

• Бахуринська «Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством України»,

• Старостенко «Правове регулювання межування земель в Україні», 2009р.,

Земельне право як навчальна дисципліна - виклад відповідно до навчальної та робочої навчальної програм, має на меті отримання студентами як теоретичних знань про землю, про предмет, методи, принципи, джерела, знань про різні правові інститути земельного права як галузі права, а також формування у студентів практичних навичок, пов’язаних із самостійним розв’язанням проблем щодо реалізації норм земельного права,

класифікації ПВ:

Проблеми джерел земельного права України:

1. проблеми законодавчого регулювання ЗП,

2. проблеми законодавчого регулювання земельних відносин у контексті необхідності розмежування правового регулювання відносин, об’єктами яких виступають земельні ділянки та нерухоме майно,

3. рішення та висновки КСУ в системі джерел земельного права ( розділ 3 джерела ЗП – ЗПУ за ред.. Носіка),

ЗУ «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики», 1.07.2010р.,

Розпорядження КМУ «Деякі питання удосконалення та забезпечення виконання законодавства у сфері земельних відносин», 16.-9.2009 №1230,

Постанова КМУ 2.09.2010 №805 «Про затвердження порядку продажу у 2010 році земельних ділянок не СГ призначення на земельних торгах»,

Наказ Мінюсту23.06.2010 № 1380/5 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо проведення експертизи проектів нпа на наявність корупціогенних норм»

1 .

кодекс – найвищий результат кодифікаційної творчості і має відповідати певним вимогам:

1. виражати конституційні засади законодавчої діяльності,

2. забезпечувати відповідність певної закономірно існуючої галузі права,

3. бути системною, внутрішньоузгодженою, мати ЗЧ і ОЧ, які уособлюють загальний і диференційований характер цих норм,

проект ЗК не виносився на обговорення, серед розробників – лише 1 юрист, тенденція декодифікації чинного земельного законодавства,

недоліки:

1. немає особливої частини,

2. необхідність уточнення розміщення глав в межах окремих розділі (Гл. 29 у розділі 7 - складова функції землеустрій і має бути розміщено у главі 31)

3. змісту – наявність значної кількості банкетних норм, які відсилають до неприйнятих законів,

4. неточне дублювання інших законів, які регулюють земельні відносини, що призводить до суперечності з цими законами ЗУ «Про землеустрій, охорону земель, про державний контроль за використанням та охороною земель, про розмежування,

5. недоліки в межах розділів: відсутність чітко врегульованих процедур набуття та реалізації прав на земельну ділянку різними суб’єктами,

6. відсутність визначення суб’єктно – об’єктного складу колективної форми власності на землю, що викликає проблеми у реалізації прав цих суб’єктів (група з підготовки проекту ЗК 12.2009р. засідання робочої групи щодо обговорення концепції нового ЗК, яка була схвалена (ознайомитись!!!!!!!1

7. проблеми глав у ЗК

ЗУ «Про землеустрій»:

1. нечіткість визначення поняття землеустрою, не відповідає ст. 184 ЗК,

2. більшість норм закону має банкетний характер: ст.ст. 25, 26,33, 34, 44, 46, 47 тощо,

3. не встановлює чіткого процедурного забезпечення землевпорядних дій,

4. не врегульована процедура поділу та об’єднання земельних ділянок,

5. перенасичення закону нормами, які дублюють норми інших законів ( порівняти ст. 9 закону і ст.6 ЗК),

ЗУ «Про плату за землю»:

1. не відповідає чинному законодавству і потребує коригування поняття «податок», зміст якого розкривається,

2. коригуванню підлягає ст. 6, яка встановлю

3. є ставку податку лише для СГ угідь,

4. невідповідність ст. 5 закону ч.1 ст. 206 ЗК ( на практиці застосовується Лист ДПА щодо плати за землю ФО 25.09.2008р.),

2.

земля – диференційований та інтегрований об’єкт, ст. 14 КУ – основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною Держави, які має свої ознаки (Андрейцев, Шульга, Носік):

1. пріоритетність серед інших об’єктів національного багатства,

2. підпорядкованість правового регулювання цих об’єктів правовому режиму землі,

3. Самостійність правового регулювання відносин, у яких земля виступає у якості самостійного об’єкта правового регулювання,

Практична реалізація цих положень має виявлятись в наступному:

1. відносини у сфері використання, відтворення та охорони земель, у сфері управління мають бути врегульовані спеціальним законодавством (земельним та екологічним) (назвати 5 – 6 законів, що регулюють відносини),

2. в чинному законодавстві має бути чітке розмежування правового регулювання відносин у зазначеній сфері та правового регулювання відносин у сфері використання та охорони інших об’єктів, у тому числі і нерухомого майна.

На сьогодні стан правового регулювання земельних відносин є самостійним у правовій системі України, який виділяє землю, категорії земель, земельні ділянки із системи нерухомого майна, враховуючи їх полі функціональне призначення для задоволення різноманітних потреб людини, суспільства, держави. Нормами окремих законів разом з цим (ЦК, ЗУ «Про виконавче провадження, Про іпотеку, Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень). Такі приписи не узгоджуються із земельним законодавство, адже порушують пріоритет правового режиму земель, об’єднуючи в оди об’єкт земельні ділянки та нерухоме майно. Далі назвати ознаки, які відрізняють земельні ділянки від нерухомого майна. Оскільки це різні об’єкти правового регулювання, то виникає потреба:

1. внести зміни – вилучення норм, які 1 - відносять земельні ділянки до нерухомого майна, 2 – вилучення норм, які регулюють відносини з приводу використання та охорони земель.

Тема: Проблеми права власності на землю

Тема 1 : Проблеми права власності на землю

1. право власності на землю: проблеми поняття,

2. проблеми форм права власності на землю,

3. проблеми реалізації приватної, державної та комунальної власності на землю,

Кулинич «Право власності на землю: нові підходи до визначення змісту», Право України № 9 2009р.,

Семчик «До питання про механізм реалізації права власності на землю громадянами та юридичними особами, Право України № 9 2009р.,

Право власності:

1. об’єктивна категорія – вироблено наукою, сукупність правових норм, що регулюють відносини щодо набуття, реалізації, захисту прав;

2. суб’єктивна категорія (в ЗК закріплено), разом з тим обґрунтовується точка зору щодо розширення змісту поняття права власності за рахунок доповнення компонентом - охорона землі,

3. як правовідносини - суб’єкт, об’єкт, зміст, юридичний факт.

Ознаки права власності на землю:

1. поєднання абсолютного характеру права власності на землю з обмеженим характером права власності з урахуванням дотримання відповідних імперативів незалежно від форми власності на землю та земельні ділянки. (а) ст. 14 КУ – власність зобов’язує, не повинна використовуватись на шкоду ,б) ст.1 ЗК - 4 основні обмеження,в) обов’язки власників, г) встановлення земельних сервітутів – Гл. 16 ЗК, д) норми добросусідства – Гл. 17, е) Гл. 18 - обмеження прав на землю,

2. екологізації всіх форм і відносин, що виявляється:

а) всебічна охорона земель,

б) забезпеченні високоефективного використання СГ угідь,

в) еколого врівноваженому веденні землеробства,

3. публічно – правовий характер права власності на землю:

а) відносини власності на землю та елементи змісту права власності повинні переслідувати публічні інтереси теперішнього та майбутнього поколінь,

4. земельні ділянки є самостійним об’єктом права власності на землю. В цій частині потребує коригуванню ч.2 ст. 79 ЗК – ( в Україні – здійснюється поресурсове регулювання, а ЗК запропоновано автоматичне регулювання права власності на водні, лісові об’єкти; водні об’єкти - лише у державні власності, власність на ліси – лише суб’єктів України,

5. земельні ділянки як об’єкти природного походження не мають вартості, адже не є майном у власному значенні цього слова, ціна у разі оцінки – у вигляді капіталізованої ренти, при продажу земельної ділянки власник, по суті, продає право на одержання прибутку від її експлуатації – продає право на ренту.

Функції власності

теорія соціальної функції: поєднання індивідуальних та суспільних інтересів у процесі використання земельних ділянок, саме у зв’язку з цим допускаються різні обмеження обсягу права власності яж до викупу для суспільних потреб і примусового відчуження, разом з цим на державу обмеження:

• випадки обмеження встановлюються виключно законів,

• компенсація власнику всіх збитків,

• захист прав власника,

2 Проблеми форм власності на землю

раніше – єдина державна форма власності на землю, Дазі ЗУ «Про власність» 30.01.1992:

1. державна,

2. колективна,

3. приватна,

Згодом – зміни до ЗК – також зафіксовані ці форми.

ст. 13 КУ 3 форми, ст. 80 ЗК – суб’єкти права власності на землю.

Право власності за законодавством України класифікується за суб’єктами. правове значення такого поділу в тому, що за законом певні категорії земель можуть перебувати у власності лише певних суб’єктів, саме за суб’єктами права власності на землю виділяють форми власності. Форма власності на землю визначається:

• об’єктом (земельною ділянкою),

• суб’єктами (колом осіб, яким земельні ділянки можуть належати),

• способом здійснення суб’єктами своїх повноважень щодо власних земельних ділянок,

Важливе значення має реальна можливість суб’єктів певної форми власності на землю здійснювати повноваження власника щодо об’єкта права власності.

В спеціальній літературі висловлюється позиція щодо недоцільності поділу власності на землю щодо форми. Кулинич: необхідна відмова від поділу на форми та види, що мають різний зміст та створення єдиного інституту права власності.