
- •Взаємозв`язок складу і властивостей нафт. Способи прогнозу наявності нафтової облямівки та газової шапки.
- •1.2 Розрахунок стисливості газів за рівнянням газового стану. ???
- •1.3 Основні параметри бурових промивальних рідин. Способи їх визначення, обладнання.
- •2.1 Основні фізичні та фізико-хімічні характеристики пластових флюїдів. Термобаричні умови існування конденсатів.
- •2.2 Підрахунок запасів родовища нафти статистичним методом за кривими падіння видобутку.
- •2.3 Визначення розчинності вуглеводневих газів в прісній та мінералізованій воді.
- •Хід роботи:
- •3.1 Методи прогнозу фазового стану родовищ. Особливості освоєння нафтогазоносних басейнів. Закон Парето.
- •3.2 Показники неоднорідності пласта-колектора по ємнісно-фільтраційних властивостях і прогноз їх впливу на дебіти. ???
- •3.3 Визначення стисливості пластових вод, насичених та ненасичених вуглеводневими газами.
- •4.1 Класифікація нафтових і газових родовищ за запасами. Визначення генезису компонент газових сумішей неізотопними методами.
- •4.2 Принципи підрахунку запасів вуглеводнів методом матеріального балансу.
- •4.3 Визначення в`язкості води. Поправки за температуру, мінералізацію та тиск.
- •5.1 Використання просторових змін властивостей газів та конденсатів з метою вирішення нафтогазопромислових задач.
- •1. Північний Кавказ.
- •5.2 Порядок побудови карти контурів нафтогазоносності покладу з нахиленими внк та гнк та карти ефективних нафтогазонасичених товщин пласта.
- •5.3 Обчислення питомої ваги, об`ємного коефіцієнта та усадки нафти для пластових умов.
- •Хід виконання лабораторної роботи
- •6.1 Запечатування, руйнування та оновлювання покладів. Вплив стану покладу на пластову енергію та вибір режиму розробки.
- •6.3 Наближений розрахунок в`язкості в пластових умовах.
- •Хід виконання лабораторної роботи:
- •7.1 Зміна властивостей флюїдів в процесі розробки родовищ. Використання даних про зміну фізико-хімічних властивостей конденсатів.
- •7.2. Побудова карти приведених ізобар родовища та її інтерпретація.
- •7.3 Розрахунок початкових пластових тисків нафтогазоносного горизонта відносно умовного нульового рівня. Початкові умови
- •Рішення.
- •8.1 Геохімічні методи виявлення нафтових облямівок і газових шапок та контролю за переміщенням внк. Оцінка ймовірності випадіння парафіну в пласті і в свердловині.
- •8.2. Принципи підрахунку запасів вуглеводнів об`ємним методом.
- •8.3 Фонтанний спосіб експлуатації свердловин. Порядок визначення вибійного тиску по індикаторних кривих і діаграмах.
- •Хід виконання лабораторної роботи:
- •9.1 Нафтогазогенераційний потенціал осадових басейнів. Ізотопні дані в нафтогазопромисловій геології.
- •Ізотопні дані в нафтогазовій геології
- •9.2 Принципи підрахунку запасів вуглеводнів статистичним методом.
- •Перший статистичний спосіб (по кривих видобутку).
- •Представлення кривих падіння видобутку гіперболічною функцією
- •Другий статистичний спосіб (за характеристиками витіснення продукції водою)
- •9.3 Глибиннонасосний спосіб експлуатації свердловин. Розрахунок вибійного тиску та обводненості продукції.
- •10.1 Бітумінозність порід. Генетичні типи керогена. Нафтогазоматеринські світи.
- •10.2 Розрахунок коефіцієнту стисливості реальної газової суміші.
- •10.3 Поняття гідродинамічної недосконалості свердловин. Види недосконалості, розрахунок коефіцієнтів c1 I c2 за графіками Щурова. Приведений радіус свердловини.
- •Хід роботи Визначення коефіцієнтів с1 і с2 за графіками Щурова
- •Розрахунок приведеного радіуса досконалої свердловини
- •11.1 Джерела пластової енергії. Вплив змочуваності порід на рух пластових флюїдів. Гідрофільність та гідрофобність колекторів.
- •11.2 Перерахунок об`ємів, молекулярних мас і густин флюїду в пластові умови за рівнянням газового стану.
- •11.3 Коефіцієнт додаткових фільтраційних опорів (скін-ефект). Способи оцінки, приклад визначення.
- •12.1 Режими роботи нафтових та газових покладів. Системи розміщення розвідувальних, видобувних та нагнітальних свердловин.
- •12.2 Оцінка масштабів міграції вуглеводнів по газовому фактору і сухості газу.
- •12.3 Гідрогазодинамічні дослідження свердловин. Усталений режим. Лабораторне моделювання, послідовність визначення характеристик свердловини та пласта по модельних даних.
- •13.1 Системи розробки покладів: принципи вибору, особливості реалізації.
- •Система згори-вниз
- •Розробка знизу-вгору
- •Комбінована система розробки
- •13.2 Діагностика фазового стану родовищ за вільними і супутніми газами. Використання критеріїв прогнозу.
- •13.3 Усталений режим роботи свердловини. Інтерпретація індикаторних діаграм, складання рівняння припливу флюїду.
- •Дослідження свердловини на усталених режимах роботи
- •Пружна енергія породи та флюїда
- •14.1 Геометризація покладів нафти і газу. Показники мікро- та макронеоднорідності продуктивних пластів-колекторів.
- •14.2 Визначення рт-умов збереженості газогідратів певного компонентного складу.
- •14.3 Режим неусталеного припливу флюїду. Типи кривих припливу і їх інтерпретація. Поняття інтерференції свердловин.
- •15.1 Категорії та класи запасів і ресурсів. Методи підрахунку запасів і принципи кількісної оцінки ресурсів.
- •15.2 Класифікація водорозчинених газів по компонентному складу, визначеному в лабораторії. Вертикальна зональність вод по розчинених газах .
- •15.3 Нестаціонарний режим роботи свердловини. Квт, розрахунок характеристик пласта і свердловини.
- •16.1 Методи оцінки ресурсів за ступенем розвіданості надр в Україні та за кордоном.
- •16.2 Кількісні характеристики неоднорідності шаруватого середовища.
- •16.3 Інтерпретація досліджень свердловини, що експлуатує декілька продуктивних прошарків. Розрахунок міжпластових перетоків флюїду.
- •17.1 Підрахунок запасів газу та конденсату. Підрахункові плани.
- •17.2 Нормальні, типові і зведені геологічні розрізи. Кореляція пластів-колекторів.
- •17.3 Компресорний спосіб експлуатації свердловин. Обмежений і необмежений відбір флюїду.
- •18.1 Порядок підготовки родовищ України до підрахунку запасів. Гео-1–3.
- •18.2 Температурні режими покладів і теплові ефекти, пов`язані з розробкою. Ефект Джоуля-Томсона.
- •18.3 Порядок обчислення норми відбору нафти з свердловини (необмежений відбір).
- •19.1 Лабораторні та розрахункові методи урахування стисливості реальної суміші газів.
- •19.2 Температурне поле нафтового і газового пласта. Теплові методи нафтовіддачі - ???
- •19.3 Порядок обчислення характеристик рухливої водонафтової суміші в свердловині. Визначення густини та уявної динамічної в`язкості суміші.
- •Хід лабораторної роботи:
- •20.1 Структура і функції нафтогазопромислової геологічної служби.
- •20.2 Геометризація покладів нафти і газу. Визначення границь колекторів і покладів.
- •20.3 Особливості структури і властивостей рухливих водонафтових сумішей в свердловині.
- •21.1 Діагностика водоприпливів в свердловину. Способи ізоляції працюючих пластів.
- •21.3 Температурний градієнт, температурна ступінь. Визначення очікуваної пластової температури.
19.1 Лабораторні та розрахункові методи урахування стисливості реальної суміші газів.
Стан природного газу та насиченої пари визначається тиском, об`ємом та температурою у вигляді рівняння Клапейрона, наприклад. в молярній формі:
РV = nRT,
де Т абсолютна температура, n – кількість кіломолей газу, R – універсальна газова стала, яка дорівнює 8310 Дж / кмоль × Кельвін.
вуглеводневих газів (таблиця 18.1 [1]).
Для нафт з розчиненим газом таких рівнянь немає і стан газонафтової суміші можна визначити через параметри PVT лише експериментально.
Основне рівняння газового стану застосовне для тисків, наближених до атмосферних. Відхилення поведінки реальних газів при високих температурах та тисках від стану ідеального газу частково враховується рівнянням Ван-дер-Ваальса. Для одного кіломоля газу воно має вигляд:
(Р+ а/V2) (V – b) = RT.
В цьому рівнянні а і b константи, які залежать від властивостей газа. Рівняння справедливе для незначних тисків відносно малих глибин. Застосовується для розрахунків стану водногазових систем в зоні гіпергенезу.
На практиці поведінка реальних газів в покладах визначається рівнянням:
РV = ZnRT,
в яке введений коефіцієнт надстисливості газу Z.
Основні визначення. Стисливість одного газу в цілому характеризує частку зменшення об`єму при зміні тиску на одиницю. Вона відрізняється для ідеального (кулясті молекули) та для реального газу з складнішою формою молекул.
Коефіцієнт стисливості Z показує співвідношення об`ємів рівної кількості молів реального Vр та ідеального Vі газів при однаковому тиску та температурі, тобто
Z = Vp/Vi.
Коефіцієнт Z визначає відношення об`ємів реальної газової суміші при пластових Vп і стандартних Vст умовах. Він безпосередньо залежить від пластового тиску P пл (Па) та температури T пл в градусах Кельвіна [2]:
Z = 0,00289 × (P пл / T пл) (V пл / V ст).
Коефіцієнт к =0,00289 випливає з стандартних умов, прийнятих в країнах СНД.
Приведений тиск Pпр і приведена температура Tпр є частками від критичного тиску Pкр та критичної температури Tкр:
Pпр = Р / Ркр; Тпр = Т / Ткр.
Тут критична температура – це температури, вище якої газ вже не може бути скрапленим, як би не піднімався тиск в системі. Тиск критичний відповідає точці критичної температурі. Отже, критичним або граничним тиском називають такий тиск, нижче якого газ не переходить в рідкий стан, якою б низькою не була температура.
Для вуглеводневих газів критичні температури та тиски визначають окремо по газових компонентах і приймають для розрахунків середньозважене значення. Тобто, для природної суміші вуглеводневих газів такі середньозважені значення називають псевдокритичною температурою та псевдокритичним тиском, так само як і псевдоприведені тиски та температури
Величина Z визначається кількома основними способами [3]:
а) експериментально по пластових пробах газу (точно);
б) наближено по діаграмах Стендінга-Катца, які використовують приведені тиски Pпр та температури Tпр;
в) прямим комп`ютерним розрахунком на основі псевдоприведених тисків і температур та псевдоприведеної густини газової суміші.
Експериментальне визначення Z. В циліндричну ємність з поршнем поміщують n кіломолей газу, в контейнері підтримується пластова температура Tпл. Якщо V0 об`єм газу при атмосферному тиску 101,325 кПа, тоді з рівняння газового стану РV = ZnRT одержуємо:
101,33 × 103 V0 = nRT,
При атмосферному тиску Z = 1.
Підвищуємо тиск в необхідному діапазоні пластових тисків та одержуємо інші об`єми газу V, для яких PV = ZnRT. Розділивши це рівняння на перше (для атмосферних умов), маємо:
Z = PV/(101,33 × 103 V0), або V = Z ( 101,33 × 103 × V0 ) / P.
Підстановка в рівняння експериментальних значень тиску, початкового об`єму та об`єму газу, який відповідає пластовому тиску, дає значення коефіцієнту Z.
Визначення Z методом Стендінга-Катца (1942). В СНД викладення цього методу відоме з роботи Дж. Брауна 1948 р, діаграми якого пізніше розширені по величині приведених псевдокритичних тисків з 7 до 14, а по величині Z з 1,1 до 1,75.
Для розрахунків необхідні дані про компонентний склад газів, принаймні про його густину. Типовий склад газу приведений в таблиці 18.2 [3].
Виходячи з складу газів, розраховуємо псевдокритичний тиск Pпкр та псевдокритичну температуру T пкр суміші через критичні тиски рi та критичні температури ti кожного компонента ki :
Pпкр = Σ рi кi Tпкр = Σ ti кi
Далі визначаються псевдоприведені тиски та температури для пластових тисків Р і температур Т, для якіх визначається коефіцієнт Z
Pпр = P / Рпкр Tппр = T / Tпкр
В задачах розробки родовищ температура Тппр змінюється мало і може бути прийнята постійною.