
- •Взаємозв`язок складу і властивостей нафт. Способи прогнозу наявності нафтової облямівки та газової шапки.
- •1.2 Розрахунок стисливості газів за рівнянням газового стану. ???
- •1.3 Основні параметри бурових промивальних рідин. Способи їх визначення, обладнання.
- •2.1 Основні фізичні та фізико-хімічні характеристики пластових флюїдів. Термобаричні умови існування конденсатів.
- •2.2 Підрахунок запасів родовища нафти статистичним методом за кривими падіння видобутку.
- •2.3 Визначення розчинності вуглеводневих газів в прісній та мінералізованій воді.
- •Хід роботи:
- •3.1 Методи прогнозу фазового стану родовищ. Особливості освоєння нафтогазоносних басейнів. Закон Парето.
- •3.2 Показники неоднорідності пласта-колектора по ємнісно-фільтраційних властивостях і прогноз їх впливу на дебіти. ???
- •3.3 Визначення стисливості пластових вод, насичених та ненасичених вуглеводневими газами.
- •4.1 Класифікація нафтових і газових родовищ за запасами. Визначення генезису компонент газових сумішей неізотопними методами.
- •4.2 Принципи підрахунку запасів вуглеводнів методом матеріального балансу.
- •4.3 Визначення в`язкості води. Поправки за температуру, мінералізацію та тиск.
- •5.1 Використання просторових змін властивостей газів та конденсатів з метою вирішення нафтогазопромислових задач.
- •1. Північний Кавказ.
- •5.2 Порядок побудови карти контурів нафтогазоносності покладу з нахиленими внк та гнк та карти ефективних нафтогазонасичених товщин пласта.
- •5.3 Обчислення питомої ваги, об`ємного коефіцієнта та усадки нафти для пластових умов.
- •Хід виконання лабораторної роботи
- •6.1 Запечатування, руйнування та оновлювання покладів. Вплив стану покладу на пластову енергію та вибір режиму розробки.
- •6.3 Наближений розрахунок в`язкості в пластових умовах.
- •Хід виконання лабораторної роботи:
- •7.1 Зміна властивостей флюїдів в процесі розробки родовищ. Використання даних про зміну фізико-хімічних властивостей конденсатів.
- •7.2. Побудова карти приведених ізобар родовища та її інтерпретація.
- •7.3 Розрахунок початкових пластових тисків нафтогазоносного горизонта відносно умовного нульового рівня. Початкові умови
- •Рішення.
- •8.1 Геохімічні методи виявлення нафтових облямівок і газових шапок та контролю за переміщенням внк. Оцінка ймовірності випадіння парафіну в пласті і в свердловині.
- •8.2. Принципи підрахунку запасів вуглеводнів об`ємним методом.
- •8.3 Фонтанний спосіб експлуатації свердловин. Порядок визначення вибійного тиску по індикаторних кривих і діаграмах.
- •Хід виконання лабораторної роботи:
- •9.1 Нафтогазогенераційний потенціал осадових басейнів. Ізотопні дані в нафтогазопромисловій геології.
- •Ізотопні дані в нафтогазовій геології
- •9.2 Принципи підрахунку запасів вуглеводнів статистичним методом.
- •Перший статистичний спосіб (по кривих видобутку).
- •Представлення кривих падіння видобутку гіперболічною функцією
- •Другий статистичний спосіб (за характеристиками витіснення продукції водою)
- •9.3 Глибиннонасосний спосіб експлуатації свердловин. Розрахунок вибійного тиску та обводненості продукції.
- •10.1 Бітумінозність порід. Генетичні типи керогена. Нафтогазоматеринські світи.
- •10.2 Розрахунок коефіцієнту стисливості реальної газової суміші.
- •10.3 Поняття гідродинамічної недосконалості свердловин. Види недосконалості, розрахунок коефіцієнтів c1 I c2 за графіками Щурова. Приведений радіус свердловини.
- •Хід роботи Визначення коефіцієнтів с1 і с2 за графіками Щурова
- •Розрахунок приведеного радіуса досконалої свердловини
- •11.1 Джерела пластової енергії. Вплив змочуваності порід на рух пластових флюїдів. Гідрофільність та гідрофобність колекторів.
- •11.2 Перерахунок об`ємів, молекулярних мас і густин флюїду в пластові умови за рівнянням газового стану.
- •11.3 Коефіцієнт додаткових фільтраційних опорів (скін-ефект). Способи оцінки, приклад визначення.
- •12.1 Режими роботи нафтових та газових покладів. Системи розміщення розвідувальних, видобувних та нагнітальних свердловин.
- •12.2 Оцінка масштабів міграції вуглеводнів по газовому фактору і сухості газу.
- •12.3 Гідрогазодинамічні дослідження свердловин. Усталений режим. Лабораторне моделювання, послідовність визначення характеристик свердловини та пласта по модельних даних.
- •13.1 Системи розробки покладів: принципи вибору, особливості реалізації.
- •Система згори-вниз
- •Розробка знизу-вгору
- •Комбінована система розробки
- •13.2 Діагностика фазового стану родовищ за вільними і супутніми газами. Використання критеріїв прогнозу.
- •13.3 Усталений режим роботи свердловини. Інтерпретація індикаторних діаграм, складання рівняння припливу флюїду.
- •Дослідження свердловини на усталених режимах роботи
- •Пружна енергія породи та флюїда
- •14.1 Геометризація покладів нафти і газу. Показники мікро- та макронеоднорідності продуктивних пластів-колекторів.
- •14.2 Визначення рт-умов збереженості газогідратів певного компонентного складу.
- •14.3 Режим неусталеного припливу флюїду. Типи кривих припливу і їх інтерпретація. Поняття інтерференції свердловин.
- •15.1 Категорії та класи запасів і ресурсів. Методи підрахунку запасів і принципи кількісної оцінки ресурсів.
- •15.2 Класифікація водорозчинених газів по компонентному складу, визначеному в лабораторії. Вертикальна зональність вод по розчинених газах .
- •15.3 Нестаціонарний режим роботи свердловини. Квт, розрахунок характеристик пласта і свердловини.
- •16.1 Методи оцінки ресурсів за ступенем розвіданості надр в Україні та за кордоном.
- •16.2 Кількісні характеристики неоднорідності шаруватого середовища.
- •16.3 Інтерпретація досліджень свердловини, що експлуатує декілька продуктивних прошарків. Розрахунок міжпластових перетоків флюїду.
- •17.1 Підрахунок запасів газу та конденсату. Підрахункові плани.
- •17.2 Нормальні, типові і зведені геологічні розрізи. Кореляція пластів-колекторів.
- •17.3 Компресорний спосіб експлуатації свердловин. Обмежений і необмежений відбір флюїду.
- •18.1 Порядок підготовки родовищ України до підрахунку запасів. Гео-1–3.
- •18.2 Температурні режими покладів і теплові ефекти, пов`язані з розробкою. Ефект Джоуля-Томсона.
- •18.3 Порядок обчислення норми відбору нафти з свердловини (необмежений відбір).
- •19.1 Лабораторні та розрахункові методи урахування стисливості реальної суміші газів.
- •19.2 Температурне поле нафтового і газового пласта. Теплові методи нафтовіддачі - ???
- •19.3 Порядок обчислення характеристик рухливої водонафтової суміші в свердловині. Визначення густини та уявної динамічної в`язкості суміші.
- •Хід лабораторної роботи:
- •20.1 Структура і функції нафтогазопромислової геологічної служби.
- •20.2 Геометризація покладів нафти і газу. Визначення границь колекторів і покладів.
- •20.3 Особливості структури і властивостей рухливих водонафтових сумішей в свердловині.
- •21.1 Діагностика водоприпливів в свердловину. Способи ізоляції працюючих пластів.
- •21.3 Температурний градієнт, температурна ступінь. Визначення очікуваної пластової температури.
14.2 Визначення рт-умов збереженості газогідратів певного компонентного складу.
Газогідрати (далі ГГ) або клатрати – тверді кристалічні речовини, гратки яких побудовані з молекул води, а у внутрішніх міжмолекулярних порожнинах розміщені молекули газу, які утворюють гідрат. На противагу від кристалічної гратки льоду гратка ГГ, яка не заповнена газом, існувати не може.
РТ-умови утворення ГГ наведено на рис. 2.10 [3]. Які гази найлегше переходять в гідрати? Етан та ізобутан, метан складніше. Вільний вихідний газ, з якого утворюються ГГ, при цьому збіднюється етаном та ізобутаном і збагачується нормальним бутаном, який не переходить в газогідрати. Ці ознаки можуть мати пошукове значення, щоб відрізняти генезис донних газогеохімічних аномалій.
В полярних морях верхня границя гідратоутворення наближена до поверхні, температури близько 0С. Навіть на екваторі температура верхнього шару осадів на глибині 1000 м складає приблизно 280-290 К, тобто біля ) С. Отже, ГГ утворюються і в цих широтах. Виявлені світові ресурси зосереджені переважно в діапазоні температур 274-276 К (1-5 С). Мінімальні глибини гідратоутворення в Атлантиці 550 м, Тихому океані 500 м, Індійському 600 м. Дані глибини займають більше 70 % площі дна Світового океану.
14.3 Режим неусталеного припливу флюїду. Типи кривих припливу і їх інтерпретація. Поняття інтерференції свердловин.
а) неусталений приплив флюїда до одиничної свердловині, яка розкрила пласт, з урахуванням або без урахування роботи інших свердловин;
б) неусталений приплив флюїда до всіх свердловин при їх спільній роботі. Нижче розглядається одинична свердловина і вплив на неї роботи сусідніх свердловин.
Якщо свердловина працює без змін режиму тиску та дебітів, тоді тиск у пласті навколо вибою розподіляється за стаціонарним законом. Навколо свердловини утворюється стабільна на певний час лійка депресії з тисками, які зменшені порівняно з початковим пластовим тиском. Якщо водночас працює багато свердловин, середній радіус лійки депресії проходить між даною та оточуючими свердловинами у відповідності з їх дебітом.
Після зміни режиму в області фільтрації навколо свердловини відособлюються дві зони:
внутрішня, з радіусом порядка потужності пласта, в якій тиск в процесі відновлення до величини пластового тиску розподіляється за стаціонарним законом, і
зовнішня, де відновлення тиску відповідає законам пружного режиму. Радіус лійки депресії Rк є границею зовнішньої зони, яку називають контуром живлення (де густина нафти постійна і дорівнює початковому значенню).
Постійний тиск на границі лійки депресії, тобто на відстані Rк, називають або контурним тиском, або початковим пластовим (якщо він вимірюється на початку розробки), або поточним пластовим тиском (якщо він вимірюється в процесі експлуатації покладу).
В умовах пружного режиму з часом темп відновлення тиску падає. Теоретично в нескінченному шарі тиск на вибої зупиненої свердловини повністю відновиться через нескінченно великий час. Реально в пластах, що мають обмежені розміри, відчутний процес відновлення тиску в свердловині припиняється значно раніше.
Час, необхідний для досягнення усталеного стану, залежить від фізичних параметрів пласта і насичуючого його вуглеводневого флюїду, а також від величини дебіту перед зупинкою свердловини.
Щоб оцінити час (хоча б наближено), після закінчення якого в пласті настає усталений стан А. Чатас запропонував відповідну емпіричну формулу:
ty (mβрRк2) / (4k/)
де ty - час досягнення усталеного стану в секундах; m - коефіцієнт пористості; βр - коефіцієнт стисливості рідини в 1/ат; Rк - радіус контуру живлення в см; k - коефіцієнт проникності в дарсі; - коефіцієнт в'язкості в пластових умовах в сантипуазах. [1,2,4]
Важливим моментом у виконанні подібних робіт є побудова кривих відновлення тиску за вимірами глибинних манометрів та за положенням динамічних рівнів. Для цього зйомку проводять у свердловинах різного призначення і способу експлуатації, різною технікою для отримання кривих і способами їх обробки. Криві відновлення тиску можна знімати як на вибої, так і на гирлі у фонтануючих водяних свердловинах, в газових, в нагнітальних, а також в нафтових свердловинах із заповненим нафтою затрубним простором без газової подушки. В останньому випадку нафта не повинна виділяти розчинений газ, тобто тиск на вибої має бути більшим тиску насичення. В перелічених випадках існує відносно мала невідповідність кривих для вимірів на вибої і на гирлі, що викликано стисливістю рідини в колоні.
На вид кривої відновлення вибійного тиску впливають багато факторів. Основні з яких:
Неоднорідна проникність пласта. На електричній моделі був досліджений вплив на криву відновлення – зони з погіршеною та поліпшеної проникністю в околі свердловини. Наявність такої зони викликає запізнювання виходу промислової кривої в положення, характерне для однорідної проникності пласта.
Фізична природа припливу. В газових свердловинах процес відновлення тиску на ранніх стадіях протікає швидше, ніж у водяних нагнітальних свердловинах, а у водяних свердловинах швидше, ніж в нафтових. А також відомий той факт, що пластовий тиск відновлюється значно повільніше, коли тиск на вибої нижче тиску насичення нафти газом.
Недосконалість свердловини. За своїм ефектом впливає на хід кривої відновлення так само, як зони погіршеної або поліпшеної проникності навколо свердловини. Після гідророзриву, кислотних обробок або після проведення на вибої свердловини інших відновлювальних заходів ступінь досконалості свердловини може значно покращитися.
|
|
Неусталений приплив до вибою свердловини після зупинки 1 – приплив відсутній; 2 – приплив протягом перехідного періоду |
Неусталений приплив після зупинки спотворює початкову ділянку кривої відновлення 1 – приплив відсутній; 2 – приплив протягом перехідного періоду |
Інтерференція свердловин. Лійки депресії близько розташованих свердловин можуть інтерферувати, тобто як підвищувати депресії (складатись), так і понижувати їх (компенсувати). Тому за декілька днів до зняття КВТ не рекомендується змінювати режим найближчих свердловин. Тоді їх вплив полягатиме в зміні положення початку координат відносно КВТ досліджуваної свердловини.
Якщо з боку найближчих свердловин будуть надходити відчутні неусталені збурення, характер кривої відновлення змінюється. Найбільш ймовірне спотворення заключних ділянок кривої відновлення. На криву відновлення можуть також накладатися несталі збурення з боку різних екранів колектора - площин тектонічних скидів, контактних поверхонь лінз або пропластків з неоднорідною проникністю, виклинювання продуктивних пластів і т.п.
Якщо відновлення тиску йде швидко і тому знімається протягом нетривалого часу, такі збурення не встигають накладатися на КВТ. В таких випадках прості формули, отримані для нескінченного пласта, застосовують до реальних пластів обмежених розмірів, наприклад, покладів в тектонічних блоках. Аналітичні вирази для колекторів обмежених розмірів значно складніші.
Якщо джерела збурення знаходяться поблизу свердловини і є суттєвими, то вони будуть накладатися на криву відновлення навіть при нетривалому дослідженні і викликати її спотворення. На криву відновлення одночасно може впливати кілька перерахованих факторів. Спеціальними дослідженнями вироблено способи виділення і урахування їх впливу та одержано відповідні формули і графічні прийоми. Існують способи Хорнера, Г.І. Баренблатта, Ю.П. Борисова і багатьох інших. За їх допомогою можна наближено визначати наявність неоднорідностей пласта, відстань від досліджуваної свердловини до границь неоднорідностей і (в деяких випадках) контури цих границь.
Білет 15