3.2 Правові засади здійснення обмежень щодо права землекористування

Реалізація обмежень щодо права землекористування, на наш погляд, першочергово слід розглядати у контексті здійснення обмежень щодо користування суміжними (сусідськими) земельними ділянками. На жаль, питання яке стосується сутності обмежень прав на землю в інтересах сусідів, залишається до кінця не з’ясованим у теорії земельного права. Як відомо, досить часто навіть правомірне, в межах закону, використання земельних ділянок їх власниками чи користувачами є джерелом негативного впливу на сусідні земельні ділянки. Це, в свою чергу, породжує необхідність вирішення проблеми регулювання правом допустимого впливу на сусідню земельну ділянку, на здоров’я людей, тварин та інше, оскільки, в залежності від того, яким чином здійснюється використання земельних ділянок, його наслідки можуть варіюватися в діапазоні від найменших незручностей для власників та землекористувачів сусідніх земельних ділянок до шкідливого впливу на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше. Саме тому з метою врегулювання проблеми допустимого впливу на сусідню земельну ділянку, на здоров’я людей, тварин та інше у ЗК України включені правові норми, які встановлюють обмеження прав на землю в інтересах сусідів. За допомогою останніх законодавець намагається визначити міру допустимого впливу на сусідню земельну ділянку, на здоров’я людей, тварин, на повітря та інше в наслідок використання земельних ділянок.

Слід відмітити, що право добросусідства як сукупність правових норм, які регулюють відносини між власниками (користувачами) суміжних (сусідських) земельних ділянок починають здійснювати регулюючий вплив на особу з моменту, коли вона набуває статусу власника чи користувача земельної ділянки, яка межує з іншою земельною ділянкою. Тому можна з впевненістю стверджувати, що власники (користувачі) сусідніх (суміжних) земельних ділянок постійно є сторонами правовідносин добросусідства. У зв’язку з цим основний акцент у дослідженні правового регулювання обмежень прав на землю як частини відносин добросусідства уявляється зробити на дослідженні саме правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів.

Обмеження прав на землю в інтересах сусідів як правовідносини включають в себе такі структурні елементи – суб’єкти правовідносин, зміст правовідносин, об’єкти правовідносин. Встановлюючи перелік суб’єктів правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів, необхідно враховувати те, що законодавець ставить визначення суб’єктів правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів в залежність від титулу, на підставі якого здійснюється користування земельною ділянкою, та змісту такого поняття як “сусідня земельна ділянка”.

За критерієм титулу, на підставі якого здійснюється користування сусідньою земельною ділянкою, суб’єкти правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів можна поділити на землевласників та землекористувачів. Зокрема, це випливає з ч.1 ст.103 ЗК України, згідно якої власники та користувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) [27]. Згідно чинного законодавства України, в якості власників і користувачів сусідніх земельних ділянок можуть виступати: а) громадяни – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства; б) юридичні особи у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законодавством України; в) територіальні громади, які реалізують відповідне право або обов’язок безпосередньо або через органи місцевого самоврядування; г) держава, яка реалізує відповідне право або обов’язок через відповідні органи державної влади.

В свою чергу, сусідство земельних ділянок має дві форми. Перша форма передбачає наявність спільної межі між земельними ділянками. За цих умов сусідні земельні ділянки є суміжними. Друга форма не передбачає наявності між земельними ділянками спільної межі. За цих умов сусідні земельні ділянки не є суміжними земельними ділянками. Проте вони можуть розглядатися як сусідні земельні ділянки.

За характером поведінки суб’єктів правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів зміст цих правовідносин можна поділити на два види. Для першого виду змісту правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів притаманним є те, що суб’єктивне право виражає правову можливість здійснення певних дій безпосередньо управомоченою особою.

В силу ЗК України управомочена особа має право на здійснення трьох груп дій. Перша група включає такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (ч.1 ст.103 ЗК України) [27]. Друга група охоплює такі способи використання земельних ділянок, які дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (припустимий вплив) (ч.2 ст.103 ЗК України). Третя група включає такі способи використання земельних ділянок, здійснення яких не спричиняє шкідливого впливу на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (ст.104 ЗК України). Водночас, на зобов’язану особу покладається суб’єктивний обов’язок утримуватися від вчинення дій, які можуть перешкодити управомоченій особі здійснювати вищевикладені три групи дій (ч.1 ст.103 ЗК України, ч.2 ст.103 ЗК України, ст.104 ЗК України) [27].

Для другого виду змісту правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів притаманним є те, що суб’єктивне право виражає правову можливість висунення управомоченою особою вимоги до зобов’язаної особи утриматися від вчинення певних дій. Так, в силу ЗК України управомочена особа має право вимагати від зобов’язаної особи утримуватися від здійснення трьох груп дій. Перша група цих дій охоплює такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найбільше незручностей (ч.1 ст.103 ЗК України). Друга група дій включає такі способи використання земельних ділянок, які не дозволяють власникам і користувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (ч.2 ст.103 ЗК України). Нарешті, третя група дій включає такі способи використання земельних ділянок, здійснення яких може спричинити шкідливий вплив на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (ст.104 ЗК України). В свою чергу, на зобов’язану особу покладається суб’єктивний обов’язок утримуватися від вчинення зазначених трьох груп дій (ч.1 ст.103 ЗК України, ч.2 ст.103 ЗК України, ст.104 ЗК України) [27].

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене про види змісту правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів, під суб’єктивним правом як мірою можливої поведінки управомоченої особи слід розуміти: по-перше, правову можливість здійснення певних дій безпосередньо управомоченою особою; по-друге, правову можливість висунення управомоченою особою вимоги до зобов’язаної особи про утримання від здійснення певних дій.

Що стосується суб’єктивного обов’язку як міри необхідної поведінки зобов’язаної особи, то під ним слід, на наш погляд, розуміти необхідність утримання від здійснення певних дій, якими можуть бути порушені права, які належать управомоченій особі. До того ж, варто відзначити, що структура змісту цих правовідносин є складною – кожна із сторін правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів має суб’єктивне право і несе суб’єктивний обов’язок.

Щодо об’єктів цих правовідносин, то на нашу думку, ними є певні акти поведінки. Ці акти поведінки проявляються як дії, які може вчиняти управомочена особа, та як дії, від вчинення яких має утримуватися зобов’язана особа.

Дії, які може вчиняти управомочена особа, складаються з таких трьох груп дій. Перша група цих дій включає такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (ч.1 ст.103 ЗК України). Друга група охоплює такі способи використання земельних ділянок, які дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (припустимий вплив) (ч.2 ст.103 ЗК України). Третя група включає такі способи використання земельних ділянок, здійснення яких не спричиняє шкідливого впливу на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (ст.104 ЗК України) [27].

Дії, від вчинення яких має утримуватися зобов’язана особа, представлені також трьома групами дій. До першої з них відносяться такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найбільше незручностей (ч.1 ст.103 ЗК України). Друга група включає такі способи використання земельних ділянок, які не дозволяють власникам і користувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (ч.2 ст.103 ЗК України). Третя група включає такі способи використання земельних ділянок, здійснення яких може спричинити шкідливий вплив на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (ст.104 ЗК України) [27].

При цьому ми розглядаємо ці дії не в якості складових змісту правовідносин, а виділяємо їх з точки зору тих можливостей, які вони надають управомоченій особі. Згідно ЗК України ці дії надають управомоченій особі можливість використовувати земельні ділянки відповідно до їх цільового призначення в межах, коли власникам (користувачам) суміжних (сусідніх) земельних ділянок завдається найменше незручностей, не завдається неприпустимий вплив, а також шкідливий вплив на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки.

На підставі аналізу правових норм, які складають субінститут обмежень прав на землю в інтересах сусідів можна виявити п’ять відносно окремих стадій розвитку правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів. На першій стадії відбувається застосування лише правомірних способів використання земельних ділянок. На другій стадії правомірні способи використання земельних ділянок набувають певних форм зовнішнього прояву. До них, зокрема, можна віднести зростання насаджень, появу диму, запахів, шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль тощо. На третій стадії зовнішні форми об’єктивізації способів використання земельних ділянок проникають у поверхню (грунтовий) шар у межах сусідньої земельної ділянки, у водні об’єкти, ліси та інші насадження, які на ній знаходяться, а також у простір, що є над і під поверхнею цієї земельної ділянки, на висоту та глибину, яка необхідна для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд та для інших потреб. На четвертій стадії в наслідок такого проникнення відбувається вплив на певні об’єкти. Ними можуть бути: здоров’я людини, способи використання земельних ділянок, здоров’я тварин, рослини, водні об’єкти тощо. На п’ятій стадії такий вплив заподіює найменше незручностей об’єктам і є припустимим та нешкідливим для них.

Слід прийняти до уваги і те, що правовідносини щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів та добросусідські правовідносини є тісно взаємопов’язаними. Справа в тому, що такі обмеження є важливим елементом добросусідських правовідносин. Правовідносинам щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів, на відміну від добросусідських правовідносин, притаманно те, що традиційно як обмеження прав на землю не розглядається обов’язок до вчинення активних дій [35, c.172]. Тоді як в рамках добросусідських правовідносин власники та користувачі земельних ділянок досить часто зобов’язуються до вчинення активних дій на користь власників та користувачів сусідніх земельних ділянок. Зокрема, відповідно до ч.3 ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація території, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо). Ця обставина не дає підстав для повного ототожнення правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів та добросусідських правовідносин.

У зв’язку з тим, що однією з причин встановлення обмежень прав на землю в інтересах сусідів є забезпечення інтересів власників та користувачів сусідніх земельних ділянок, постає питання про те, як співвідносяться обмеження прав на землю в інтересах сусідів з земельними сервітутами, які також встановлюються для забезпечення інтересів власників та землекористувачів суміжних (сусідніх) земельних ділянок. Ми погоджуємось з висловленими в юридичній літературі точками зору про те, що обмеження прав на землю в інтересах сусідів та земельні сервітути є різнорідними правовими явищами. Підставами для таких висновків були виділені науковцями відмінності, притаманні для земельних сервітутів та для обмежень прав на землю в інтересах сусідів [Бусуйок, c.6].

На нашу думку, згідно чинного законодавства України, земельним сервітутам та обмеженням прав на землю в інтересах сусідів притаманні такі ознаки. Перш за все, земельні сервітути та обмеження прав на землю в інтересах сусідів різняться за метою їх встановлення. Земельні сервітути встановлюються для усунення недоліків і незручностей користування земельними ділянками, що пов’язані з їх місцем розташування, розмірами, відсутністю на них природної водойми, пасовищ тощо, а обмеження прав на землю в інтересах сусідів встановлюються для усунення недопустимого впливу на сусідню земельну ділянку, на здоров’я людей, тварин та інше в наслідок використання земельних ділянок.

По-друге, правовідносини земельного сервітуту передбачають наявність двох сусідніх земельних ділянок, з яких одна (обслуговуюча) обслуговує іншу (панівну). І хоча правовідносини з обмеження прав на землю в інтересах сусідів також передбачають наявність двох сусідніх земельних ділянок, проте, жодна з них не є ні обслуговуючою, ні панівною.

По-третє, правовідносини земельного сервітуту не виникають одночасно з виникненням права власності та права користування земельною ділянкою, а лише після їх виникнення, коли власник (користувач) ділянки з певними недоліками розташування, тощо домагається усунення таких недоліків шляхом встановлення земельного сервітуту. Разом з тим, дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Що ж стосується правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів, то вони виникають одночасно з виникненням права власності або права користування земельною ділянкою та припиняються одночасно з переходом права власності або права користування земельною ділянкою до іншої особи.

По-четверте, земельні сервітути та обмеження прав на землю в інтересах сусідів різняться за способами їх встановлення. Зміст земельних сервітутів залежить від волі власників та користувачів земельних ділянок або суду, а зміст обмежень прав на землю в інтересах сусідів залежить виключно від волі законодавця. У зв’язку з цим, способами встановлення земельних сервітутів є договір та судове рішення. В свою чергу, способом встановлення обмежень прав на землю в інтересах сусідів є правотворча діяльність, кінцевим результатом якої є прийняття закону [20, c.61 – 63].

По-п’яте, для власників та користувачів панівних земельних ділянок земельний сервітут є правом на чужу річ, а для власників та користувачів обслуговуючої земельної ділянки земельний сервітут є обмеженням здійснення права власності чи права користування земельною ділянкою. Що ж стосується обмежень прав на землю в інтересах сусідів, то для всіх власників та користувачів земельних ділянок вони є лише обмеженнями здійснення права власності та права користування земельними ділянками.

По-шосте, земельний сервітут може бути як платним, так і безплатним. За встановлення обмежень прав на землю в інтересах сусідів плата не стягується.

По-сьоме, збитки, завдані встановленням земельного сервітуту підлягають відшкодуванню, а збитки, завдані встановленням обмежень прав на землю в інтересах сусідів, не відшкодовуються.

Нарешті, земельні сервітути можуть бути строковими та безстроковими. Тоді як, обмеження прав на землю в інтересах сусідів є лише безстроковими.

Таким чином, земельні сервітути і обмеження прав на землю в інтересах сусідів мають не лише відмінні, а й спільні риси. Так, земельні сервітути, так само як і обмеження прав на землю в інтересах сусідів можуть бути безплатними та безстроковими, виступати як обмеження здійснення права власності або права користування земельною ділянкою. Проте ці риси не відображають всіх ознак, які притаманні земельним сервітутам та обмеженням прав на землю в інтересах сусідів. Зокрема, відмінності між ними полягають в меті їх запровадження, в наявності або відсутності обслуговуючої та панівної земельної ділянки, в моменті виникнення правовідносин земельного сервітуту та правовідносин щодо обмеження прав на землю в інтересах сусідів, в аспекті їх збереження у разі переходу прав на земельну ділянку, в способах їх встановлення, в аспекті розгляду їх як прав на чужу річ, в можливості стягнення плати та збитків у випадку їх встановлення, в терміні їх дії. Таким чином, наявність вищезазначених відмінностей дає підстави для висновку про те, що земельні сервітути та обмеження прав на землю в інтересах сусідів є істотно відмінними правовими явищами.