Тема 6. Технологія соціальної корекції, терапії та реабілітації

Соціальна корекція — це діяльність соціального суб'єкта з виправлення тих особливостей психологічного, педагогічного і соціального плану, що не відповідають прийнятим у суспільстві моделям і стандартам.

Психолого-педагогічні методи корекційного впливу:придушення, витиснення, ігнорування, санкціонування, соціальне научіння, концентрація на позитивному.

Методичні прийоми: переговори, посередництво, інтегральна угода.

Напрямки соціальної корекції.

Відновлення — відтворення тих якостей соціального об'єкта, що переважали до появи відхилення.

Компенсування — посилення якостей діяльності соціального об'єкта, що можуть замінити втрачене в результаті певних порушень.

Стимулювання — активізація позитивних якостей, діяльності соціального об'єкта, формування визначених ціннісних орієнтацій, установок окремих клієнтів, створення позитивного емоційного фону і відносин у мікросоціумі.

Виправлення — заміна негативних властивостей, якостей соціального об'єкта на позитивні.

Соціальна терапія - систематичні, цілеспрямовані заходи з надання допомоги особі чи групі осіб у питанні урегулювання почуттів, імпульсів, думок, ставлень і зняття психологічних симптомів, які викликають тривожність, дискомфорт у пацієнтів. Соціальна реабілітація - комплекс заходів, спрямованих на відновлення людини в правах, соціальному статусі, на покращення її здоров'я, дієздатності. Цей процес спрямований також і на зміну соціального середовища, умов життєдіяльності, порушених чи обмежених з певних причин.

Важливою є розробка індивідуальної комплексної програми реабілітації. Вона являє собою систему, яка включає на кожному із виділених етапів ряд заходів у різних сферах реабілітації (соціально-побутовій, медико-фізіологічній, медико-психологічній, психолого-педагогічній, соціально-трудовій).

Поняття соціальної корекції, основні завдання та функції. Напрямки соціальної корекції. Поняття, види та напрямки терапії. Моделі терапії. Принципи, форми та методи реабілітації.

Тема 7. Соціальне посередництво та прогнозування

Соціальне посередництво - це сприяння у досягненні згоди між суб'єктами для вирішення соціальних проблем одного із них і надання йому допомоги.

1. Види посередницьких дій соціальних працівників.

Посередництво у вирішенні правових, побутових, медико-реабілітаційних проблем клієнтів: участь в оформленні опіки (опікунства), взаємодія з інстанціями при вирішенні питання про захист майнових прав неповнолітнього, участь у дізнанні і судочинстві з правопорушень, що скоєні неповнолітніми, і т.ін.

2. Посередництво в пошуці соціальних служб і закладів, здатних надати клієнту необхідну допомогу і підтримку.

3. Посередництво у вирішенні міжособистісних, сімейних конфліктів.

Технологія посередництва.

1. Підхід "виграти / виграти" — створення обстановки для спільного розв'язання конфлікту.

2. Творчий підхід — виведення клієнта із важкого стану, допомога йому спрямувати енергію на пошук нових рішень, знаходження позитивних аспектів власного життя чи життєвої ситуації.

3. Емпатія — необхідність звернути увагу на відсутність емпатії в учасників, заохочення учасників до активного сприйняття.

4. Оптимальне самоствердження застосування висловлювань, заохочення оптимального самоствердження в інших.

5. Спрямування учасників у бік спільного застосування влади чи впливу — активний нейтралітет, який урівноважує вплив обох сторін, щоб у них були рівні можливості; особистий вплив, який вимагає зосередження своєї фізичної і розумової енергії.

6. Контроль над емоціями — створити можливість для клієнтів для того, щоб вони висловили власні емоції і водночас не звинувачували іншу сторону. Для соціального працівника е дуже важливим зберігати спокій і рівновагу.