Тема 7. Спілкування й відносини особистості.

Міжособистісні відносини -- це сукупність відносин, що складаються між людьми у формі почуттів, суджень та звернень один до одного. Вони включають сприйняття і розуміння людьми один одного; міжособистісну привабливість; взаємодія і поведінку. Компоненти міжособистісних відносин: когнітивний компонент -- включає в себе всі пізнавальні психічні процеси: відчуття, сприйняття, мислення, пам'ять, мислення, уява. Емоційний компонент -- включає позитивні або негативні переживання, які виникають у людини при міжособистісному спілкуванні з іншими людьми: симпатії або антипатії; задоволеність собою, партнером, роботою та т.д.; емпатія -- емоційний відгук на переживання іншої людини, який може проявлятися у вигляді; поведінковий компонент - включає міміку, жестикуляцію, пантомимику, мова і дії, які виражають відносини людини до інших людей, до групи в цілому.

Види міжособистісних відносин: виробничі - складаються між співробітниками організацій при вирішенні виробничих, навчальних, господарських, побутових та інших проблем і припускають закріплені правила поведінки співробітників по відношенню один до одного. Поділяються на відносини: по вертикалі між керівниками і підлеглими; по горизонталі - відносини між співробітниками, що мають однаковий статус; по діагоналі - відносини між керівниками одного виробничого підрозділу з рядовими працівниками іншого; побутові взаємини - складаються поза трудової діяльності на відпочинок і в побуті; формальні - нормативно передбачені взаємини, закріплені в офіційних документах; неформальні відносини - взаємини, які реально складаються при взаєминах між людьми і проявляються в перевагах, симпатії або антипатії, взаємних оцінках, авторитет і т.д.

Міжособистісне спілкування виступає необхідною умовою буття людей, без якого неможливо повноцінне формування не тільки окремих психічних функцій, процесів і властивостей людини, але й особистості в цілому. Міжособистісне спілкування є не тільки необхідним компонентом діяльності людей, здійснення якої передбачає співпрацю, але і обов'язковою умовою нормального функціонування їхніх спільнот. Спільності, до яких належить людина, формують еталони спілкування, задають зразки поведінки, яким особистість привчається слідувати повсякденно при взаємодії з іншими людьми. Ці спільності прямо впливають на розвиток у нього оцінок, які визначають сприйняття їм інших людей, відносини і стиль спілкування з ними. Причому вплив тим сильніше, ніж авторитетніше спільність в очах людини. Взаємодіючи з іншими людьми, людина може одночасно виступати в ролі та суб'єкта, і об'єкта спілкування. Як суб'єкт він пізнає свого партнера, визначає до нього своє відношення, впливає на нього з метою вирішення будь-якої конкретної задачі. У свою чергу, він сам є об'єктом пізнання для того, з ким спілкується.

Тема №8. Відносини у соціальній психології

Дружбу можна визначити як позитивні сталі індивідуально-вибіркові міжособистісні відносини, засновані на взаємній прив'язаності, повній довірі, спільності інтересів, щирості та безкорисливості їх учасників, постійній готовності кожного з них у будь-який момент прийти на допомогу один одному. Для дружніх відносин характерними є прагнення людини бути у товаристві іншої та взаємне очікування надання переваги перед іншими. Цілі дружби можуть бути різними: діловими, спрямованими на досягнення високих результатів у спільній праці; емоційними, пов'язаними із задоволенням від спілкування з другом; раціональними, заснованими на взаємному інтелектуальному збагаченні друзів; моральними, орієнтованими на взаємне моральне удосконалювання. Дружнім відносинам притаманне глибоке взаєморозуміння між людьми. Друзі можуть спілкуватися майже без слів, сприймати і точно розуміти один одного на основі ледь вловимих рухів і модуляцій голосу, незрозумілих оточуючим. У змісті спілкування друзів переважають новини особистого характеру або власні думки з приводу того, що відбувається у навколишньому світі. Для розмов вибираються такі теми, які є цікавими і значимими для кожного з друзів.

Основними нормами і правилами дружніх відносин є рівноправність, повага, уміння зрозуміти, готовність прийти на допомогу, довіра і відданість. Найбільшої інтенсивності дружба набуває у періоди юності та ранньої дорослості. Дружба людей протилежної статі може перерости в більш глибоке інтимне почуття - любов, що міцно і надовго зв'язує людей між собою. Створення власної сім'ї та інші зміни, що супроводжують перехід до дорослості, змінюють характер дружби. Дружні відносини втрачають свою виключність і поєднуються з іншими відносинами (родинними, суспільними, виробничими). Однак і на більш пізніх стадіях життєвого циклу дружба залишається одним з найважливіших чинників формування особистості і підтримки стабільності Я-концепції.

Дружба в студентському середовищі є дуже поширеним явищем. За роки спільного навчання у вищому навчальному закладі в багатьох студентів складаються тісні дружні відносини, які сприяють їх моральному збагаченню й подальшому особистісному розвитку. Результати психологічних досліджень свідчать, що включення у спільну навчальну діяльність студентів протилежної статі сприяє інтенсифікації їх поведінкової, емоційної взаємодії, і тим самим створює передумови для підсилення міжособистісної привабливості та виникнення у них нової мотивації інтимно-особистісного характеру. У подальшому саме ці мотиви можуть стати провідними при виборі супутника життя. Дуже часто роль друга студентських років залишається надзвичайно важливою протягом усього життя. Оскільки дружба являє собою соціально-моральну цінність, вона виступає предметом дослідження не тільки психології, але й філософії, соціології, етики та інших наук.

Любов - термін, що виражає кілька різних психічних явищ: любов до дітей; любов до матері й Батьківщині; статева любов, кохання. У вищому прояві любов пов'язана з прагненням жертвувати власним благополуччям заради об'єкта кохання. Так що ж таке любов? Кожен, напевно, ставив собі це питання не однин раз, але чи відповідав коли-небудь? На мій погляд, точного визначення такого поняття, як любов просто не існує, його неможливо придумати. Любов, інтимне і глибоке відчуття, спрямованість на іншу особу, людську спільність або ідею. Найбільшу увагу зазвичай привертають два аспекти любові - як чисто психологічного феномена (у ньому існують підрозділи на любов батьківську, в тому числі материнську, братську, дітей до батьків і т.д., Хоча найчастіше мається на увазі любов між чоловіком і жінкою) і як прояви фізичного потягу, еквівалента сексуальних відносин (любов фізична, або сексуальна).

У психологічній літературі описується досить типологій відносин в коханні. Існує «Романтична любов» - це найбільш інтенсивний по емоційному напруженню переживання, яке розвивається стрімко і в 90% випадків завершується розривом. Романтична любов - мало усвідомлене ставлення, яке визначається переважно біологічними потребами людини. Динаміка відносин в романтичній любові складається з 7 послідовних етапів: залучення, захопленість, звикання, очікування, розчарування, досягнення порогу, розрив відносин.

Так само існує шалена, всепоглинаюча і вимоглива любов, яка супроводжується болем і болісною тривогою, що виникає в результаті неутоленной потреби в увазі з боку іншого [mania]. Зосереджена на собі, грайлива любов, що сприймається як змагання, в якому слід здобути перемогу [ludis]. Дружня міцна і безтурботна любов, яка виникає між двома близькими людьми [stroge]. Священна, благоговійна, терпляча, лагідний і всепоглинаюча любов, зосереджена на об'єкті [agape]. Практична, розумова любов, заснована на рішенні, що життєві цілі (інструментальні) будуть досягнуті швидше з цим партнером, ніж з іншим. Такий підхід базується на спробі виділити якісну специфіку переживань суб'єкта і локалізувати його цілі в любовних відносинах, при цьому партнер виступає як засіб, але не як самостійна цінність [pragma].

Першою фазою почуття найчастіше є стан закоханості. Особливо яскрава та швидко домінуюча закоханість спостерігається в юнацькому віці. Така всеосяжна закоханість визначається вперше дійсно інстинктивним почуттям молодої людини до іншої статі і швидким «замкненням» її інтересів на якомусь об `єкті. Психологи вважають, що людина повинна розрізняти захоплення, закоханість і любов.