Тема №3. Розмір страхових внесків та їх платники.

Для роботодавців - 2,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян (тобто крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян").

Для найманих працівників - 0,25 відсотка - для найманих працівників, які мають заробітну плату до 150 гривень на місяць включно; - 0,5 відсотка - для найманих працівників, які мають заробітну плату понад 150 гривень на місяць.

Для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах - 3,0 відсотка від суми оподатковуваного доходу (прибутку), обчисленого відповідно до чинного законодавства України.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України, в розрахунку на кожну застраховану особу.

Тема №4. Державні соціальні допомоги як гарантії соціальних послуг

Види державної допомоги. Допомога сімям з дітьми: допомога у зв’язку з вагітністю та пологами; одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку; допомога на дітей які перебувають під опікою та піклуванням; допомога при усиновленні дитини;допомога на дітей одиноким матерям; державна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; допомога людям з особливими потребами; Державна соціальна допомога малозабезпеченим сімям

Субсидії на оплату житлово-комунальних послуг

Державні допомоги особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Тема №5. Державне регулювання рівня та якості життя населення.

Рівень життя населення – ступінь задоволення матеріальних, духовних та соціальних потреб людей. Поняття якість життя конкретизує категорію "рівень життя (ІЛР)". В ООН було запропоновано комбінований показник – індекс якості життя, який характеризує: рівень освіти; медичного обслуговування; тривалість життя; ступінь зайнятості населення; його платоспроможність; доступ до політичного життя тощо.

При аналізі прожиткового мінімуму розрізняють: фізіологічний мінімум – вартість товарів та послуг, необхідних для задоволення тільки основних фізіологічних потреб, причому протягом відносно короткого періоду, практично без придбання одягу, взуття, інших продовольчих товарів; соціальний мінімум (бюджет мінімального достатку) – мінімальні норми задоволення фізіологічних, соціальних і духовних потреб. Це вартість товарів та послуг, які суспільство визнає необхідними для збереження прийнятного рівня життя.

Рівень прожиткового мінімуму обумовлюють такі фактори: ціни; інфляція; кількісна оцінка набору споживчих благ та послуг. Прожитковий мінімум визначається на основі так званого кошика споживача. Кошик споживача – вартість стандартного набору товарів та послуг масового вживання середнього споживача в конкретній країні в певний час.

Індексація — це встановлений законом механізм підвищення грошових доходів громадян, який дає можливість частково або повністю відшкодувати їм подорожчання споживчих товарів та послуг.