Тема 11. Технології групової роботи

Соціальна групова робота - метод соціальної роботи, який допомагає індивіду покращити соціальне функціонування за допомогою цілеспрямо­ваного групового досвіду та дозволяє більш ефективно справлятися з про­блемами. Виділяють освітні, дискусійні, соціальні терапевтичні групи.

Починається групова соціальна робота з планування.

Організація групової соціальної роботи

Переговори і узгодження діяльності

Проведення групових занять і зустрічей

У соціальній роботі виділяють групи самодопомоги, взаємодопомо­ги, самокеровану групову роботу. Вибір терміну не є принциповим мо­ментом для відображення сутності діяльності груп. Групи самодопомоги є колективною спробою індивідів, що мають схожий досвід, об'єднатися для співпраці з метою реалізації власних потреб чи потреб громади за допомогою обміну інформацією, взаємопідтримки та, в деяких випадках, представництва.

Тема 12. Соціальна робота в громаді

Відповідно до Конституції України (ст. 140), місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села або добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища і міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

основні ознаки територіальної громади

територіальна

інтегративна

інтелектуальна

майнова

фіскальна

Виходячи з ч. 1 ст. 140 Конституції України, яка містить визначення місцевого самоврядування, можна виділити такі види територіальних громад:

а) територіальну громаду села або добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл;

б) територіальну громаду селища;

в) територіальну громаду міста.

Робота в громаді - це процес допомоги спільноті шляхом організації колективних дій

Догляд у громаді протистоїть по своїй суті резидентному догляду (або догляду в інтернатних установах) і передбачає організацію та роз­виток послуг, необхідних громаді для того, щоб її члени почували себе комфортно.

Методи та моделі роботи в громаді.

Головними дійовими особами в громаді можуть виступати різні групи або так звані агенти. Скажімо, у територіальній громаді ви­діляють:

1) місцевих жителів;

2) державні органи (включно з дер­жавними соціальними службами);

3) інших зовнішніх дійових осіб, які представляють національні благодійні організації, комерцій­ний сектор, релігійні організації, профспілки тощо.

У соціальній роботі існує поняття «місцевих або громадських ініціатив» (community initiatives), які відрізняються різним ступе­нем спонтанності та формалізованості.

Організація і облік соціальних виплат Тема №1. Соціальне страхування в соціальній сфері

Соціальне страхування – це система економічних відносин за допомогою якої формуються і витрачаються кошти фондів для матеріального забезпечення населення. У соц.. політичному аспекті соц.. страхування є способом реалізації конституційного пава громадян на матеріальне забезпечення.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

•    паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

•    своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

•    обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності;

•    надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

•    обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків;

•    формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

•    диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

•    економічна заінтересованість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

•    цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є: 1) застраховані громадяни, а в окремих випадках—члени їх сімей та інші особи; 2)страхувальники; 3)страховики.Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту); 2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності. Об’єктом загальнообов’язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Основні поняття: застрахована особа; страхувальник; страховик; роботодавець; найманий працівник; страховий ризик; страховий випадок; страховий стаж; страхові внески. Функції соціального страхування: Ризикована функція страхування. Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Функція заощадження коштів. Превентивна функція. Зазначені функції страхування є специфічними.