Тема 5. Морально-гуманістичні та соціо-культурні аспекти соціальної роботи

Системний підхід в теорії соціальної роботи – узагальнене конкретнонаукове вираження методології, принципів, понять та методів системних досліджень проблем соціальної роботи.

Ознаки системи:

1). Сукупність взаємопов’язаних та взаємозалежних частин;

2). Підсистема об’єктивної реальності або одна з її об’єктів.

3). Має таку властивість як цілісність,

4). Складові частини системи володіють різноманіттям.

5). В кожній системі закладений механізм її самозбереження, саморозвитку та самовдосконалення.

6). Є внутрішньоорганізованою.

Система - це впорядкована сукупність взаємодіючих компонентів як цілісне утворення, що складається із частин як комплекс взаємодіючих структурних елементів, які в процесі інтеграції утворюють цілісну загальну систему

Системно-структурний підхід полягає в тому, що теорія соціальної роботи, як прикладна наука вивчає систему соціальної роботи та соціального обслуговування населення, їх виникнення, розвиток та функціонування.

Застосування системного підходу в соціальній роботі включає в себе 4 етапи:

І. Визначається сфера системного підходу;

ІІ. Проводиться необхідне дослідження (системно-структурний аналіз);

ІІІ. Розробляються багатоваріантні рішення визначених соціальних проблем, тип соціальних відносин, соціальних ризиків, характер соціальної девіації, визначається оптимальний варіант рішення кожної задачі в галузі соціальної роботи;

ІV. Здійснюється конкретне рішення комплексу задач у сфері соціальної роботи за допомогою сучасних технологій та приватних методик.

Практика соціальної роботи класифікується за системами, де особливу увагу слід приділяти системі взаємовідносин соціального працівника із клієнтом, де розкриваються основні типи відносин, виділяються фактори, що впливають на функції діяльності соціальних службта соціальних працівників.

Підсистеми соціальної роботи:

Соціальна робота за місцем проживання; Соціальна робота в армії; Соціальна робота в міліції; Соціальна робота в промисловості; Соціальна робота в сільській місцевості; Соціальна робота в медичних закладах.

Як окремі підсистеми системи соціальної роботи є: Соціально-групова робота; Соціально-індивідуальна робота; Соціальне обслуговування

Тема 6. Людина як об’єкт цілісного пізнання та суб’єкт соціальної роботи

Гуманізм — людяність, почуття любові до людини, повага до її гідності. У соціальній роботі реалізується в процесі спілкування і діяльності через сприяння, допомогу, співучасть, підтримку, повагу до людської осо­бистості.

Канон гуманістичної етики (загальнолюдських моральних засад) включає у себе альтруїзм, вдячність, великодушність, відвертість, відданість, вірність своїм обов’язкам, вірність у дружбі, вірність у сім’ї, героїзм, гостинність, готовність допомагати іншим, добрість, дружелюбність, дружність, завбачливість, законослухняність, колективізм, лагідність, милостивість, мужність, незворушність, необразливість, патріотизм, порядність, поступливість, пошана до батьків, правдивість, працьовитість, привітність, принциповість, пунктуальність, розважність, самовідданість, саможертовність, співчутливість, справедливість, сумлінність, тактовність, твердість у правильних учинках, тепла прив’язаність у дружбі, товариськість, уважність, увічливість, урівноваженість, чемність, чесність, шанобливість, щирість, тощо.

Цінності соціальної роботи — ідеї та переконання, на які спираються соціальні працівники у процесі прийняття фахових рішень.

Людська діяльність – цілісні діяльність, що відбувається в конкретному просторі, часі, однак практично завжди спостерігається диссонанс (неспівпадання) між різними вимірами часу.

Людина може відчувати певну дизгармонію між бажаним та належним їй , між запланованим та отриманим.

Підвищена увага до світу людського існування, в якому поєднується і досвід, навички, раціональність, емоційність, біологічні, соціальні, культурні, духовні, політичні аспекти, складає істотний аспект феноменолоічного бутя людини.

Найбільш явний підхід до пізнання та бачення людини розширився як свідома життєдіяльність людини - особливий рід діяльності людини, що відрізняється від буттяприродньої та духовної сутності людини.

На основі психологічних моделей виникли такі види соціальної роботи як:

Проблемно-орієнтовна базуються на ідеях динамічної психології, зокрема его-психології. Вони мають багато спільного з кризовим втручанням

Кризово-орієнтовна орієнтовані на ідею допомоги клієнтам, які перебувають у стані глибокої психологічної кризи і потребують термінового втручання для виведення з дезадаптивного стану.

Егоцентрична. Розглядаючи ситуацію в контексті проблем особистості та соціальних відхилень, за допомогою психоаналізу можна діагностувати динаміку особистісних та соціальних змін у їх взаємодії, прогнозувати подальший розвиток такої взаємодії та її вплив на стан клієнта.

Біхевіорально-когнітивний підхід стверджує те, що поведінка людейвизначається в її істотних рисах взаємодії з оточуючим середовищем, яка контролює людину шляхом впливу різного роду стимулів.

Гуманістична теорія соціальної роботи формувалася під впливом Роджерса, Маслоу, Камю. Основне положення гуманістичного підходу розуміння людини пов’язане із наступними твердженнями:

• Людина є цілісною особистістю;

• Людина постійно перебуває у взаємодії із оточуючим середовищем;

• Людина здатна сприймати та конструювати світ;

• Людина може приймати рішення та формувати стратегії;

• Людина може змінитися під впливом обставин.

Соціологічно-орієнтований підхід формувався під впливом позитивізму (О.Конт, Г.Спенсер) . характерними рисами позитивізму є:

• Натуралізм;

• Еволюціонізм;

• Феноменалізм.

Позитивізм в теорії соціальної роботи розглядає людину як частину суспільства, як складову природи, в якій діють незмінні закони і тому соціальна робота спрямовується на засоби та умови відтворення складових індивідуального та суспільного життя.

Функціоналізм соціальної роботи розглядає людину як один із інститутів соціальної підсистеми суспільства, виконання функцій якого сприяє його цілісності і характеризується власне внутрішньою логікою розвитку, упорядкованою структуроюта функціями зв’язків із клієнтом.

Інтегральна соціологія (П.Сорокін). Соціальна дійсність та життя людини, система соціального захисту розглядалися у зв’язку із соціальним реалізмом, що проголошує наявність у світі понад індивідуальної соціокультурної реальності, яка не зводиться до матеріальної реальності і наділена системою значень людини, яка розглядається, як невід’ємна культурного середовища, соціальних традицій, що обумовлює її розвиток та характерні проблеми, що виникають.