18. Принцип природовідповідності (Руссо, Коменський, Песталоцці) в історії педагогіки.

Коменський :

Я.А. Коменський вважав, що людина є частиною природи і підлягає її основним законам – «основоположенням». Він обґрунтовував принцип природо відповідності виховання не на підставі спостережень над життям рослин і тварин, а на підставі багатого педагогічного досвіду. Коменський намагався використати в процесі виховання природні, вікові і психологічні особливості дітей. Послідовність, поступовість і систематичність навчання він намагався обґрунтувати положенням, що природа не робить стрибків, а розвивається поступово. Комен. Вважав, що повинні існувати загальні закономірності,яким підлягає все життя природи і діяльність людини. Він намагався спиратись в своїх наукових дослідженнях на ці закони природи. Принципом природо відповідності пройнято всі дидактичні погляди Коменського.

Руссо:

Руссо закликав поважати особистість дитини, вивчати її інтереси, враховувати вікові особливості. На відміну від Комен., який шукав загальні закони в природі і в роботі школи, Руссо намагався знайти закономірності, які визначають хід навчання і виховання, в природі самої дитини. Навчати природо відповідно – значить додержуватись законів розвитку організму дитини та її здібностей. Він вважав, що дитинство буває один раз в житті людини, тому треба поважати його і не прагнути до передчасного розвитку дітей: природа вимагає,щоб діти були дітьми, перш ніж стануть дорослими. Природно, щоб малу дитину годувала сама мати, а не нянька, щоб дитину виховували самі батьки або їх кращі друзі. Завдання ж вихователя полягає в тому,щоб створити найсприятливіші умови для розвитку дитини, застерігати її від шкідливих впливів.

Песталоцці:

Виховання, на думку Песталоцці, має бути природо відповідним, тобто здійснюватись згідно з природою. Природа – це та скеля, на якій виховання формує людський розвиток. І чим міцніший зв'язок між скелею і будовою (природою і вихованням), тим успішніше розв’язуватиметься велика справа виховання. Критикуючи виховання дітей того часу за зубріння й відрив від життя, Песталоцці писав, що дітям до 5 років дають можливість тішитись природою і раптом тиранічно віднімають у дитини всю привабливість природності й свободи. Дитина в школі, на думку Пест., повинна почувати себе так само природно й вільно, як і серед природи. У таких природних умовах зародки, закладені в ній від народження, при вмілому керівництві вчителя, що застосовує систему різних вправ, дістають чудові умови для розвитку. Вони можуть розвиватись й поза навчанням, але тоді цей розвиток йтиме повільно, а його треба прискорювати – адже в цьому й полягає завдання школи і вчителів.

19. Й.Г.Песталоцці. Основи початкової освіти. Спроби гармонізувати класичну і реальну освіту

Освіту та виховання Песталоцці розглядав як основний засіб перебудови суспільства на розумних і справедливих началах. Він одним із перших серед педагогів звернувся до питання всенародної загальної освіти, оскільки головну причину бідувань простих людей вбачав у їх неуцтві та невмінні раціонально вести господарство. Спрямувавши свої зусилля на покращення життя селян, Песталоцці вважав, що виховання їх дітей повинно полягати у розвитку всебічної здатності до праці та “діяльної любові один до одного“.

Народну школу Песталоцці бачив, передусім, як трудову. Підготовку дітей до праці він мислив собі у тісному поєднанні з їх фізичним, моральним і розумовим розвитком. Песталоцці висунув ідею поєднання навчання дітей з їх продуктивною працею, яку реалізував у “Нойгофі“. Проте це поєднання у нього носило механічний характер.

Головним методологічним положенням у поглядах Песталоцці виступає його твердження, що моральні, розумові та фізичні сили людської природи (за його термінологією сили серця, розуму і руки) мають властивість до саморозвитку, до діяльності. Виховання ж покликане допомогти саморозвитку і спрямувати його у потрібному напрямку.

Основним у вихованні Песталоцці називає принцип природо відповідності. Властиві кожній дитині від народження задатки сил і здібностей треба розвивати, вправляючи їх у тій послідовності, яка відповідає природному порядку та законам розвитку дитини, тобто починати з найпростішого і поступово підніматися до дедалі складнішого.

Метою виховання повинен бути різнобічний і гармонійний розвиток всіх природних сил та здібностей дитини.

У пошуках загального методу виховання Песталоцці розробив теорію “елементарної освіти“, яка складає так званий метод Песталоцці. Спираючись на принцип природо відповідності, він виділив три найпростіші елементи, з яких повинно починатися будь-яке навчання: число (одиниця), форма (пряма лінія), слово (звук). Елементарне навчання у нього зводиться, передусім, до вміння вимірювати, рахувати i володіти мовою. Свій елементарний метод Песталоцці розповсюджує на всі сторони виховання дитини.

Й.Песталоцці пропонував вчити дітей систематично, послідовно, доступно і добиватись міцних знань. Учителям і батькам варто знати вікові і психологічні особливості дітей, бо вони вже змалку потре­бують керівництва на основі знань психології. Песталоцці багато працював у галузі методики початкового навчання, зокрема роз­робив методику рідної мови, арифметики в географії.

Й.Песталоцці був видатним теоретиком і практиком демок­ратичної педагогіки дрібної буржуазії. Він створив теорію елеме­нтарної освіти, яка широко використовувалась в XIX ст., в на­родних школах, зосередив увагу на проблемах початкового на­вчання і виховання.