3. Проведення зустрічей з дилерами – не працівниками підприємства (витрати на готель, транспортні витрати, організація харчування, інші витрати з обслуговування заходу).

Аналіз відповідних положень ПКУ не дає можливості віднести витрати на проведення зустрічей з дилерами до витрат, які зменшують об’єкт оподаткування податком на прибуток, зокрема через те, що вони не відносяться до таких, що прямо пов’язані з господарською/операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до ПКУ до складу інших витрат належать витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут. Зважаючи на те, що, по-перше, у цьому підпункті йде мова про оплату праці та, по-друге, він стосується власне торгових агентів та інших працівників підприємства, що забезпечують збут, а не дилерів – пп. "в" пп. 138.10.3 ст. 138 ПК України не може бути застосовним у випадку підприємства.

Вставне слово "зокрема" у цитованому законодавчому положенні, не може, на нашу думку, слугувати достатнім обґрунтуванням того, що до витрат на збут можуть входити і витрати понесені у зв’язку з організацією зустрічей дилерам/дистриб’юторам.

Проте, якщо, наприклад, зустрічі з дилерами – не працівниками підприємства здійснюються в межах належно задокументованої рекламної діяльності підприємства, понесені на їх організацію витрати (їх частину) можна віднести до витрат, що зменшуватимуть об’єкт оподаткування з податку на прибуток.

При цьому, вважаємо, що існує суттєвий ризик у визнанні окремих витрат (зокрема: вартості проживання у готелі, основних і додаткових готельних послуг тощо) як витрат, що здійснені для та у межах рекламної діяльності підприємства.

Звертаємо увагу підприємства на те, що в контексті нарахування податкових зобов’язань із ПДВ існує ризик того, що органи ДПС можуть розцінити постачання послуг дилерам/дистриб’юторам в рамках організації зустрічей як їх "перепродаж". Стосовно цього зазначимо наступне.

Основною умовою визначення зобов’язання з ПДВ є факт поставки товарів (робіт, послуг). У зв’язку з тим, що підприємство при проведенні зустрічі не здійснюватиме поставки послуг, то зобов’язання з ПДВ у підприємства не виникатимуть.

ПДВ, сплачене при придбанні товарів (послуг), використаних у межах організації вказаних підприємством зустрічей із дилерами/дистриб’юторами з рекламною метою, підлягають віднесенню до складу податкового кредиту, якщо операції із постачання певних товарів таким особам підприємством є оподаткованими.

^{Проведення зустрічей з дилерами – не працівниками підприємства (витрати на готель, транспортні витрати, організація харчування, інші витрати з обслуговування заходу)}

Оплата дилерам вартості проживання у готелі, інші готельні вигоди, які надаватимуться дилерам у рамках організації зустрічей з ними можна розцінювати як отримання ними додаткового блага на основі пп. 164.2.19 ст. 164 ПК України. Проте їх потрібно включати до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку лише якщо вони будуть персоналізованими.

У "Правилах користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг", готельна послуга визначається як дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю. За цим пунктом до основних послуг відноситься обсяг послуг готелю (проживання, харчування тощо), що включається до ціни номера (місця) і надається споживачу згідно з укладеним договором; а до додаткових – обсяг послуг, що не належать до основних послуг готелю, які замовляються та сплачуються споживачем додатково за окремим договором.

Під бронюванням розуміється процес замовлення замовником готелю основних і/або додаткових послуг у певному обсязі, з метою використання послуг в обумовлені терміни конкретним споживачем або групою споживачів. При цьому у п. 3.1. Цих Правил зазначено, що готель має право укладати договір з замовником (споживачем) на бронювання номерів (місць) шляхом підписання його двома сторонами, а також шляхом прийняття заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного або іншого зв'язку, який дозволяє достовірно встановити належність заявки споживачу або замовнику.

Договір про надання основних готельних послуг споживачу вважається укладеним після оформлення документів на проживання (заповнення анкети, реєстрації) та засвідчується розрахунковою квитанцією або іншим розрахунковим документом, що підтверджує укладення договору і містить у собі :…прізвище, ім'я та по батькові споживача…". Крім того, порядок надання готельних послуг передбачає, що "номер (місце) в готелі надається споживачу при пред'явленні паспорта або іншого документа, який засвідчує особу…". Згідно ж п. 4.4 "Без згоди споживача/замовника готель не має права надавати додаткові послуги, які не включені у договір".

Аналіз викладених вище положень дає можливість ствердити, що на кожному етапі надання готельних послуг передбачається їх персоналізація, тобто встановлення конкретної особи, котра отримуватиме основні чи додаткові послуги. Відтак, будь-які готельні послуги (у т.ч. на харчування, транспортні перевезення, оренду конференц-залу, інші послуги, що надаються готелем), надання яких конкретному споживачу (дилеру) було передбачено у договорі про бронювання готелю, договорах про надання основних чи додаткових готельних послуг (на надання яких такі конкретні споживачі дали свою згоду) будуть персоналізованими, а їх вартість включатиметься до об’єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Якщо заповнені анкети, картки реєстрації не дають можливості персоналізувати доходи дилерів (зокрема при наданні додаткових готельних послуг), вони не включатимуться до складу об’єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Із письмового запиту підприємства та телефонної розмови з ним випливає, що дилери/дистриб’ютори – не працівники підприємства, є фізичними особами (не є фізичними особами-підприємцями). Відтак, у консультації аналізувалось оподаткування доходів власне фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання. Між тим, особливості оподаткування фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування визначені у ст. 177 ПК України, на спрощеній системі оподаткування – главою 1 розділу XIV ПКУ.

Завдання 3.

Ваш клієнт – лізингова компанія (далі – ЛК) – звернулася з проханням проконсультувати їх у наступному питанні. Органи ДПС, здійснюючи чергову планову перевірку, висловили сумнів у правильності нарахування, а відтак і сплаті ЛК ПДВ при наданні майна у фінансовий лізинг. Зокрема, вони стверджували, що оподаткуванню ПДВ підлягає не лише операція з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, а й операції зі сплати лізингових платежів (винагорода лізингодавцю, розмір банківських комісій тощо). У результаті відповідним органом ДПС було складено акт про порушення податкового законодавства й надіслано ЛК податкове повідомлення-рішення. ЛК зверталася за консультацією до однієї з відомих консалтингових компаній, але не отримала достатньо кваліфікованої відповіді.

Прошу надати консультацію із врахуванням думки податкових органів і судів.

Відповідно до п.п. 14.1.97 ст.14 Податкового кодексу України (надалі – "ПК України"), лізингові (орендні) операції поділяються на оперативний лізинг (оренду) та фінансовий лізинг (оренду).

Порядок оподаткування ПДВ оперативного лізингу (оренди) та фінансового лізингу (оренди) відрізняються. Зокрема, порядок оподаткування ПДВ операцій фінансового лізингу (оренди) наступний.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з "постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю". При цьому в абз. 1 п.п. 196.1.2 ст.196 ПК України наголошує, що "не є об'єктом оподаткування операції передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг".

Відповідно до абз. 3 п.п. 196.1.2 ст.196 ПК України, не є об'єктом оподаткування ПДВ "операції нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу".

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: "а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу".

У п.п. 14.1.206 ст. 14 ПК України вказується, що: "проценти – дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна". При цьому "до процентів включаються: … г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу)".

На нашу думку, визначення терміну "проценти" у, наведене п.п. 14.1.206 ПК України дає змогу стверджувати, що під процентами слід розуміти будь-які платежі за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди), тобто всі лізингові платежі (відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг"), окрім частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу.

Оскільки Закони України "Про податок на додану вартість" та "Про фінансовий лізинг" не дають визначення розуміння терміна "проценти" попереднє податкове законодавство не давало можливості зробити такого однозначного висновку.

Водночас, чинний раніше Закон України "Про податок на додану вартість" врегульовував оподаткування операцій фінансового лізингу (оренди) аналогічно, встановлюючи лише особливі вимоги щодо неперевищення розміру зазначених процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу подвійній обліковій ставці НБУ та особливостей сплати процентів у випадку оцінки об’єкта фінансового лізингу в іноземній валюті.

Відтак вважаємо, що оподаткуванню ПДВ підлягають лише операції з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, а операції зі сплати лізингових платежів оподатковуватись не повинні.

Судова практика – до та після прийняття ПК України – теж свідчить на користь нашої позиції. Зокрема, винагорода лізинговій компанії та інші лізингові платежі відносяться до складу комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу. Так, у Постанові Вищого господарського суду України від 03.11.2011 р. у справі № 5024/344/2011 суд, з-поміж іншого, дійшов висновку, що "…витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним включені в повному обсязі до складу комісії, заборгованість зі сплати якої судом задоволена, тому сума додаткових витрат 3250 грн. 58 коп., яка відповідно до пояснення позивача, складається з відшкодування витрат на зберігання предмету лізингу задоволенню не підлягає". Іншими словами, суд не ставить під сумнів те, що будь-які витрати лізингодавця включаються до складу комісії за договором лізингу (оренди).

Завдання 4.

Д^{ля проведення будівництва торгового центру Забудовник (ТОВ) демонтував із зони будівництва існуючу трансформаторну підстанцію (ТП), яка є власністю ПАТ "Обленерго". На вимогу останнього Забудовник встановив нову ТП на сусідній ділянці (вартість ТП та монтажних робіт – 500 тис. грн.) та передав її на баланс ПАТ "Обленерго" згідно Договору безоплатної передачі майна. Вимоги ПАТ "Обленерго" про будівництво та безоплатну передачу ТП за відповідним договором були викладені ним у Листі до Забудовника від 01.09.2008 р.}

^{Будівельно-монтажні роботи по спорудженню нової ТП проводилися за Договором підряду між ТОВ і підрядною організацією у квітні 2011 року. Суму ПДВ по виконаних роботах підприємство включило у податковий кредит теж у квітні 2011 року. Нова ТП введена у експлуатацію як невиробничий основний засіб у серпні 2012 року і безкоштовно передана ПАТ "Обленерго" у тому ж місяці.}

^{Чи правомірно включило ТОВ ПДВ до складу податкового кредиту в квітні 2011 року (у період виконання робіт підрядною організацією)? Чи оподатковується податком на прибуток безоплатна передача ТП від ТОВ до ПАТ "Обленерго"?}

Запитання 1. Чи правомірно включило ТОВ ПДВ до складу податкового кредиту в квітні 2011 року (у період виконання робіт підрядною організацією)?

198.4. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

• придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

• придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Запитання 2. Чи правомірне визначення ТП як невиробничого основного засобу?

Трансформаторна підстанція - електрична установка відкритого або закритого типу, призначена для розподілу або перетворення електричної енергії;

Основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Запитання 3. Чи оподатковується податком на прибуток безоплатна передача ТП від ТОВ до ПАТ "Обленерго"?

Стаття 136. Доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування

136.1. Для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи:

136.1.16. вартість основних засобів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у таких випадках:

• якщо такі основні засоби отримані за рішенням центральних органів виконавчої влади або рішень місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень;

• у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень;

• у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок;

• у разі отримання підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств, утримувалися за їх рахунок та передані для експлуатації підприємствам залізничного транспорту за рішенням таких підприємств.

Порядок безоплатної передачі таких основних засобів встановлюється Кабінетом Міністрів України;

Стаття 197. Операції, звільнені від оподаткування

197.1.16. Норми цього підпункту поширюються також на операції з безоплатної передачі об'єктів з балансу юридичної особи будь-якої форми власності на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває в державній або комунальній власності, що проводяться за рішенням органу державної влади України або органу місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень, та за рішенням юридичних осіб, у разі передачі основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, незалежно від того, чи є суб'єкти операції платниками податку;

Стаття 137. Порядок визнання доходів

137.17. Доходи платника податку у вигляді вартості основних засобів, отриманих з метою здійснення їх експлуатації, які не враховані у складі доходу під час їх зарахування на баланс платника податку відповідно до цього Кодексу, з метою оподаткування визнаються доходами в сумі, що дорівнює сумі амортизації відповідних активів, нарахованої у порядку, передбаченому цим Кодексом, у момент нарахування такої амортизації у разі:

• безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до зазначених мереж;

Завдання 5.

^{У податковій декларації за 1-ше півріччя 2012 року (10 серпня) підприємство відобразило всю суму збитків (результат) за 2011 рік та всю суму збитків за першу половину 2012 року. Після подання податкової звітності (13 серпня) в органів ДПС виникли зауваження із вимогою зазначити лише 25 % від 1 кварталу 2011 року та всю суму витрат за 2012 рік.}

^{Чи правомірні вимоги органів ДПС у наведеній ситуації? Який вихід із ситуації, якщо підприємство ще за результатами 1 кварталу – у декларації включили всю суму витрат за 2011 рік?}

Згідно п.150.2 ст. 150 ПКУ «Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.» Обов'язок прийняття податкової декларації органом державної податкової служби встановлено пунктом 49.8 статті 49 ПКУ. Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення. Тобто наявність збитку у декларації не може бути причиною відмови у прийнятті декларації. Відмова контролюючого органу розцінюється як невиконання або неналежне виконання посадовими особами контролюючих органів своїх обов'язків і тягне відповідальність згідно із Законом (п. 21.2 ст. 21 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 150.1, а також пункту 150.3 підприємство має право враховувати у складі витрат наступного року збитки (від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування), які утворились за підсумками попереднього податкового року. Згідно з ПКУ необхідно:

1) суму збитку попереднього періоду включити до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року;

2) розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками першого півріччя, трьох кварталів та року здійснювати з урахуванням збитку попереднього року у складі витрат наростаючим підсумком до того періоду, коли такий збиток буде повністю погашеним.

Згідно пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується:

у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення;

у 2012-2015 роках таким чином:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

звітних (податкових) періодів починаючи з I півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах…

Для підприємств з доходом за 2011 рік менше 1 мільйона гривень пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку за наслідками 2011 податкового року є від'ємне значення, то сума такого значення підлягає включенню до витрат звітного (податкового) періоду I півріччя 2012 року та наступних звітних (податкових) періодів до повного погашення такого від'ємного значення.

Платник податків, за наслідками процедури оскарження рішень контролюючого органу, керуючись положеннями статті 50 Кодексу та пункту 97 Закону N 4834 (Закон N 4834-VI), вправі подати уточнюючий податковий розрахунок, у якому відобразити суму такого від'ємного значення.

Отже, все залежатиме від розміру доходів об'єкта оподаткування. Якщо платник податків має дохід більше одного мільйона гривень, то платник повинен вказати 25 відсотків суми від'ємного значення станом на 1 січня 2012 р та всю суму за 1 піввріччя 2012 р. Якщо ж менший, то включенню піддлягають всі збитки, включаючи станом на 1 січня 2012р.

Завдання 6.

^{Проаналізуйте Лист ДПС України від 14.07.2010 р. N 14009/7/15-0417 "Про відображення збиткового результату у складі валових витрат у 2010 році" та Узагальнюючу податкову консультацію щодо врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток Затверджену Наказом ДПС України від 05.07.2012 № 575 (у частині врахування витрат минулих періодів). Чи були особливості врахування витрат минулих періодів у поточних податкових деклараціях (зокрема, за перше півріччя 2010 року та перший квартал 2011 року)?}

Лист ДПС України від 14.07.2010 р. N 14009/7/15-0417 Про відображення збиткового результату у складі валових витрат у 2010 році :

Відповідно до пункту 22.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, визначений п. 22.4 Закону застосовується з початку наступного звітного (податкового) періоду, тобто за підсумками 9 місяців 2010 року.

При цьому абзацом другим п. 16.4 Закону встановлено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

НАКАЗ ДПС України від 5 липня 2012 року N 575 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток»:

• залежність від доходу підприємства в розмірі 1 млн. грн.

• у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

у 2012 - 2015 роках таким чином:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік один мільйон гривень та більше станом на перше січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

звітних (податкових) періодів починаючи з I півріччя і послідуючих звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах.

Проте, ні Закон, ні Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Таким чином, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Ураховуючи викладене, не може бути підставою для визначення контролюючим органом платникові податку податкових зобов'язань із податку на прибуток саме собою включення до складу витрат другого кварталу 2011 року сум від'ємного значення, зазначених у попередньому абзаці.

Завдання 7.

^{Підприємство отримало Дозвіл на будівництво в якому вказаний генеральний підрядник. З якихось причин цей підрядник не здійснює будівництво, а по договорах з підприємством будує інший підрядник, не уповноважений генеральним підрядником.}

^{Чи мають рацію органи ДПС, коли стверджують, що ці витрати не є господарською діяльністю? На які статті і яких нормативно-правових актів вони посилаються?}

Згідно п. 14.1.36. ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Також згідно п. 139.1.5. ПК України до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів… Проте такі витрати включаються в подальшому у сумі нарахованої амортизації; порядок нарахування амортизації розкрито у ст. 144-148 ПКУ.

Також відповідно у ст. 145 ПК України визначено, що будівлі та споруди належать до третьої групи основних засобів. Схоже положення, в якому будівлі та споруди належать до основних засобів закріплюється також в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Згідно ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Як вбачається з умови задачі з «іншим підрядником» був укладений договір підряду, який відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції. Тому я вважаю, що були всі ознаки здійснення господарської діяльності. Проте такі витрати просто не включаються зразу при визначенні оподаткованого прибутку. Тобто спочатку слід переоформити дозвіл на будівництво, а тоді можна включати витрати до складу податкового кредиту.

Завдання 8.

^{Підприємство збудувало основний засіб (магазин) і в Декларації про готовність об’єкта до експлуатації вказала вартість основного засобу. Пізніше це підприємство поставило цей основний засіб на до себе на баланс із у два рази більшою вартістю. Чи мають рацію органи ДПС, коли стверджують, що надлишкову вартість не можна включати у витрати? Чи не виникнуть проблеми з амортизацією? На які статті і яких нормативно-правових актів вони посилаються?}

Згідно п.139.1.5. ПК України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу. Відповідно до п. 144.1. ПК України, амортизації підлягають витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів…

Згідно 146.4. ПК України Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається:

з таких витрат: суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);

витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних засобів платником податку для власних виробничих потреб вартість об'єкта основних засобів, яка амортизується, збільшується на суму всіх виробничих витрат, здійснених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних засобів, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі якщо платник податку зареєстрований платником податку на додану вартість, незалежно від джерел фінансування. Первісною вартістю основних засобів, що включені до статутного капіталу підприємства, визнається їх вартість, погоджена засновниками (учасниками) підприємства, але не вище звичайної ціни.Отож амортизації мала би підлягати осн. засіб в частині отої первісної вартості.

Завдання 9.

"Пунктом 14.1.206 ст. 14 Податкового кодексу передбачено: 14.1.206. проценти – дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. Одночасно п. 14.1.95 ст. 14 Податкового кодексу України дано визначення поняття кредитора: "кредитор – юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, у тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи – щодо податків та зборів". В свою чергу, згідно із ст. 22 Закону України «Про інститути спільного інвестування» визначено, що: "Пайовий інвестиційний фонд – це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим розміру початкового статутного капіталу (фонду) корпоративного інвестиційного фонду. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою".

Виходячи із буквального тлумачення цитованих законодавчих норм, пайовий інвестиційний фонд, не являючись юридичною особою, не має статусу кредитора. Відповідно, грошові кошти перераховані останньому у якості плати за користування кредитними ресурсами, не мають статусу процентів.

Виключення грошових коштів сплачених ІСІ за користування кредитними ресурсами, із переліку доходів які визначаються яка проценти, окрім іншого, із врахуванням ст. 138 Податкового кодексу України, автоматично тягне виключення таких грошових сум із складу витрат суб’єкта господарювання, що суттєво впливає на кінцевий фінансовий результат, та в подальшому на розмір податку на прибуток підприємств.

Чи правомірно виключати із складу витрат суб’єкта господарювання сплачені на користь ІСІ проценти, зважаючи на наведені норми ПКУ та Закону України «Про ІСІ»?

Не можна виключати із складу витрат суб’єкта господарювання сплачені на користь ІСІ проценти, відповідно до ст. 138.10. ПКУ До складу інших витрат включаються:

• фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями;

Згідно із ст. 22 Закону України «Про інститути спільного інвестування» визначено, що: "Пайовий інвестиційний фонд – це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим розміру початкового статутного капіталу (фонду) корпоративного інвестиційного фонду. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою".

14.1.54. ПК України: дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

Стаття 1048. Проценти за договором позики

1. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

2. Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Однак, відповідно до ст.30 Закону України «Про інститути спільного інвестування» діяльність компанії з управління активами може бути обмежена у випадках, передбачених законом.

Компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами ІСІ не має права: