56.Типологія суджень з відношеннями.

У судженнях з відношеннями предикатом виступає така ознака, як «відношення».Наприклад, «Арістотель – сучасник Платона». Ізцього слідує, що в цих судженнях предикат може відноситися до пари, трійки, четвірки і т.д. предметів.

Судження з відношеннями за якістю поділяються на:

• стверджувальні і

• заперечувальні.

С т в е р д ж у в а л ь н и м називається таке судження з відношеннями, в якому стверджується, що предмети знаходяться у певному відношенні. Наприклад, «Деякі міста більші столичних міст».

З а п е р е ч у в а л ь н и м називається таке судження з відношеннями, в якому говориться про те, що предмети не знаходяться у певному відношенні. Наприклад: «Лейбніц не є ровесником Гегеля».

За кількістю судження з відношеннями поділяються на:

• одинично-одиничні;

• одинично-загальні;

• одинично-часткові;

• загально-загальні;

• загально-одиничні;

• загально-часткові;

• частково-часткові;

• частково-загальні;

• частково-одиничні.

57.Змістовий та формальний аспект трактування суджень існування.

Змістовний аспектпроблеми пов’язаний із вирішенням питанням про те, яким об’єктам можна приписувати ознаку «існує». Можна виділити дві основні концепції існування:

а) сильна;

б) послаблена.

Сильна концепція існування приписує ознаку існування лише індивідам, властивостям та відношенням об’єктивного світу.

Наприклад: «Чорні лебеді існують»; «Електропровідність існує» тощо.

Послаблена концепція дозволяє приписувати ознаку«існування» лише предметам теорії. В цьому випадку«існувати» означає «бути конструктом теорії». Тутможна говорити про існування результатів інтелектуальної діяльності.

Формальний аспектпроблеми існування полягає упошуку синтаксичних засобів фіксації ознаки існування.Одна із таких спроб полягає в намаганні виразити ознаку «існування» через предикатну змінну. Якщо взятиодиничне судження, то в цьому випадку лише предикатна змінна дійсно несе інформацію про існування. Наприклад: «Англійська конституційна монархія існує» –

ознака «існування» (Англійська конституційна монархія) = Р(а).

58.Поділ суджень на категоричний та некатегоричний.

Часто зустрічаються судження, де зв’язок предмета і ознаки обумовлюється певними обставинами. Тому атрибутивні судження, судження з відношеннями, судження існування називають категоричними.

К а т е г о р и ч н и м називається судження, в якому предикат стверджується або заперечується відносно суб’єкта без формулювання спеціальних умов. Категоричні судження протиставляються умовним, розділовим і модальним.

До некатегоричних належатьмодальнісудження, умовнісудження, розділовісудження.

59.Поняття «Модальність».

М о д а л ь н и м судженням називається таке просте судження, в якому відношення між предметом думки і ознакою предмета думки обумовлюється своєрідним характером зв’язку. Наприклад: «Необхідно, щовода кипить при 100».Цей характер зв’язку фіксується спеціальними оцінками, які називаються модальностями.

Модальність (від лат. modus – міра, спосіб) – це оцінка висловлювання, яка проголошена з тієї чи іншої точки зору. Модальні оцінки виражаються за допомогою понять: «необхідно», «можливо», «імовірно», «доведено», «обов’язково» тощо.

У традиційній логіці модальні судження за природою модальності поділяють на :

а) судження за об’єктивною модальністю і

б) судження за логічною модальністю.

60.Види суджень за об’єктивною та логічною модальністю.

За об’єктивною модальністю судження поділяють на:

1) судження можливості;

2) судження дійсності;

3) судження необхідності.

Судженням м о ж л и в о с т і називається таке модальне судження, в якому відображена реально існуюча, але не реалізована можливість.

Наприклад, «Можлива образа словом», «Можливий позитивний результат іспиту» тощо.

Судженням д і й с н о с т і називається вид модального судження, в якому дещо відображається як уже існуюче в дійсності. Наприклад, «Робота першого блоку ЧАЕС зупинена»,

«Конституція України прийнята» тощо.

Судженням н е о б х і д н о с т і називається модальне судження, яке відображає неминучість існування якогось предмета, явища або зв’язку між ними. Наприклад: «Після зими необхідно приходить весна»,«Необхідно, що всі закони затверджує Верховна Рада»,«Необхідно, що всі свідки повинні говорити правду» тощо.

За логічною модальністю судження поділяють на:

1) проблематичні (імовірні) та