5. Компетентність та конкурентоспроможність

Основне завдання операційної системи - переробити надходять ресурси в кінцеву продукцію, тобто в товари або послуги, з метою задоволення конкретних потреб споживачів. Виконуючи це завдання, операційна система покликана допомогти підприємству в досягненні вираженою компетентності та конкурентоспроможності на ринку. Виражена компетентність - це показник, що характеризує можливість підприємства виробляти продукцію кращої якості, ніж його конкуренти, тобто зберігати конкурентоспроможність, яка дозволяє підприємству залучати і зберігати споживачів. Компетентність є основою конкурентоспроможності. Так, наприклад, підприємство, що займається доставкою товарів, може мати у своєму розпорядженні максимальний парк нових вантажівок, але виражена компетентність не буде досягнута, оскільки характеристика парку не є визначеною для його конкурентоспроможності, якщо значна частина клієнтів потребує доставки невеликих вантажів.

Компетенція організації – коло повноважень будь-якої організації, установи чи особи; коло питань, в яких дана особа має певні повноваження, знання, досвід. Компетентність працівника — це ступінь його кваліфікації, яка дозволяє успішно вирішувати задачі, що стоять перед ним.

Компетентність менеджера - це результативність та ефективність дій менеджера згідно з цілями та стратегіями фірми

Конкурентоспроможність - здатність певного об'єкта або суб'єкта перевершити конкурентів у заданих умовах. Об'єкти, що володіють конкурентоспроможністю, можна розбити на чотири групи: товари; підприємства (як виробники товарів); галузі (як сукупності підприємств, що пропонує товари або послуги); регіони (райони, області, країни або їх групи). Конкурентоспроможність товару споживач оцінює з точки зору своїх потреб і повноти їх задоволення. Конкурентоспроможність підприємства оцінюється споживачем з точки зору положення підприємства на ринку. Можна виділити чотири типи суб'єктів, які оцінюють конкурентоспроможність тих чи інших об'єктів: споживачі; виробники; інвестори; держава. Тобто, конкурентоспроможність можна оцінювати шляхом порівняння конкурентних позицій кількох підприємств на певному ринку. Конкурентоспроможність підприємства у свою чергу визначає конкурентностійкість підприємства. Конкурентностійкість підприємства - це стабільність становища на ринку в часі одного виробника щодо іншого, або - це потенційні можливості підприємства з випуску конкурентоспроможної продукції.

Критеріями конкурентоспроможності є:

мінімізація сумарних витрат на одиницю продукції;

• першість за технічними характеристиками продукції, що випускається;

• висока надійність і довговічність вироблюваних виробів;

• гарантований час доставки;

• "індивідуалізація" виробів на вимоги замовника;

• гнучке регулювання обсягів випуску продукції.

6. Методи досягнення конкурентоспроможності

Створюючи нову продукцію підприємство стає безумовним монополістом, дозволяючи призначити будь-яку ціну, обмежуючись лише тим, скільки покупець згодний заплатити за задоволення своїх потреб. Крім того, підприємство залишається лідером деякий час,навіть коли на ньому з'являються конкуренти, за рахунок того, що люди звикли купувати продукцію цього виробника.

Широко застосовуються такі методи досягнення конкурентоспроможності:

Зменшення витрат виробництва ніж рівень витрат основних конкурентів;

лідерство за сумарними витратами на одиницю продукції;

першість за технічними характеристиками, що випускається;

висока надійність та довговічність вироблених виробів;

гарантований час доставки;

"індивідуалізація" виробів за вимогами замовника;

гнучке регулювання обсягу випуску продукції.

Методи визначення конкурентоспроможності підприємства:

Методи, побудовані на основі теорії міжнародного поділу праці (теорія порівняльних переваг). Виявляють порівняльні переваги підприємства, які б забезпечили нижчі витрати ніж у конкурентів.

Методи побудовані на основі теорії ефективної конкуренції: структурний підхід до визначення конкурентоспроможності підприємства - за рівнем монополізації, тобто за рівнем концентрації капіталу, за бар'єрами входу у галузь тощо; функціональний підхід - мається на увазі, що конкурентоспроможність підприємства вища там, де краще організовано виробництво, збут, управління фінансами і таке інше.

Методи, побудовані на основі теорії рівноваги фірми і галузі А.Маршалла та теорії факторів виробництва.

Методи, що побудовані на залежності конкурентоспроможності підприємства від якості продукції, або якості і ціни. Що вища якість і нижча ціна товару, тим вища його конкурентоспроможність,а, значить, і конкурентоспроможність підприємства.

Оцінка за якістю продукції методом складання профілів, аналогічно складанню профілю підприємства при оцінці його середовища. Лише в даному разі замість показників середовища оцінюють різні критерії задоволення споживачів.

Матричні методи, побудовані на ЖЦТ.

Метод інтегральної оцінки, де інтегральний показник конкурентоспроможності підприємства містить два критерії: ступінь задоволення потреб споживачів і ефективність виробництва. Спільний недолік всіх методів - вони мало пристосовані до умов України, а ефективність їх застосування висока в повноцінній ринковій економіці.