25. Система управління (склад та схема управляння) ремонтним господарством підприємства.

Ремонтне господарство на виробничих підприємствах представлено:

> системою ремонтних засобів, що знаходяться в розпорядженні робітників основного виробництва і чергового ремонтного персоналу (дрібні деталі і ремонтні комплекти, змащення і т.п.);

> ремонтними ділянками в складі виробничих цехів, що розташовують невеликою кількістю універсальних, а іноді й спеціальних верстатів;

> ремонтними цехами (РЦ) чи майстернями (ремонтно-механічним цехом - РМЦ, електроцехом - ЕЦ);

> складськими приміщеннями (складами і коморами) для збереження запасних деталей, інструменту, дрібного устаткування, мастильних матеріалів.

> конструкторсько-технологічне бюро (КТБ), що виконує роботи, пов'язані з ремонтом, модернізацією і конструюванням нестандартного устаткування;

> планово-виробниче бюро (ППБ), що планує роботу ремонтних цехів і майстерень;

> бюро планово-попереджувальних ремонтів (БППР), що планує ремонтні роботи.

Схема керування ремонтним господарством на підприємстві представлена на рис 9.2.

1 - ремонтно-механічна ділянка (черговий механік);

2 - електроремонтна ділянка;

3 - склад, комора

Найширше застосування у практиці вітчизняних підприємств отримала система планово - попереджувальних ремонтів.

Системою планово-попереджувальних ремонтів (ППР) - це сукупність запланованих технічних і організаційних заходів щодо догляду, нагляду І ремонту устаткування, проведених по заздалегідь складеному плані з метою попередження прогресивного зносу, раптових виходів устаткування з ладу і підтримки його в працездатному стані.

26. Основні напрямки модернізації обладнання в операційній системі підприємства.

Модернізація обладнання проводиться в наступних основних напрямках: механізація і автоматизація управління циклом роботи; підвищення потужності, швидкості і ємності робочих механізмів; розширення технологічних можливостей; підвищення експлуатаційної надійності, довговічності та точності роботи обладнання; поліпшення умов праці робітників. Доцільність проведення модернізації визначається зіставленням економічних показників устаткування до і після модернізації, а також зіставленням витрат за трьома варіантами: ремонт старої машини; модернізація старої машини; заміна старої машини нової. Економічне доцільною вважається модернізація, яка вимагає менший обсяг капітальних витрат, ніж при встановленні нового обладнання. Не менш важливим показником доцільності модернізації є фізичний і моральний знос обладнання. Фізичний знос обладнання визначається за результатами обстеження його технічного стану. Моральний знос обумовлене появою нових, більш продуктивних і досконалих машин і устаткування аналогічного типу і призначення.

27. Інструментальне господарство, як елемент операційної системи, його структура та основні задачі.

До складу інструментального господарства можуть входити: відділ або бюро інструментального господарства (ОІХ або Бих); інструментальний цех; центральний інструментальний склад (ЦІС); інструментально-роздавальні комори (ІРК) в цехах з заточувальні ділянками; загальнозаводського або цехові ділянки ремонту і відновлення інструменту.

Основні завдання інструментального господарства: безперебійне забезпечення високоякісним інструментом, оснащенням і пристроями всіх виробничих підрозділів та робочих місць; контроль за правильною експлуатацією інструменту, оснащення і пристосувань і скорочення їх витрат; зменшення витрат на виготовлення, придбання, зберігання, ремонт і відновлення інструменту, оснащення і пристосувань; підтримка мінімально необхідних запасів інструменту, оснащення і пристосувань.

Структура та матеріальна база інструментального господарства визначаються масштабом, характером і організаційним типом основного виробництва, а також ступенем застосованості інструмента, купленого або виготовленого на самому підприємстві. Загальне керівництво, організацію та планування інструментального господарства на великих підприємствах здійснює відділ інструментального господарства, підпорядкований головному інженеру, на невеликих - бюро інструментального господарства у складі планово-виробничого відділу.

Від організації інструментального господарства багато в чому залежать ступінь використання виробничих потужностей, ритмічність роботи підприємства, якість і трудомісткість продукції. База інструментального господарства Укрупнені розрахунки бази інструментального господарства ведуться за двома основними напрямками: технічна оснащеність (потреба в обладнанні); обсяг виробництва технологічного обладнання (спецінструменту, штампів, пристосувань, оснащення і т. п.). Потреба в спеціальному обладнанні встановлюється, як правило, у відсотковому відношенні до кількості обслуговуваного устаткування основного виробництва (табл. 5). 

Одна з основних завдань інструментального господарства - організувати раціональне використання інструменту. Для цього здійснюється ряд заходів: нормалізація інструменту і скорочення на цій основі номенклатури виготовленого інструменту; багаторазове відновлення зношеного інструменту; організація централізованої заточування інструменту, що сприяє підвищенню якості заточування, зменшення передчасного зношування; організація планово-попереджувального ремонту оснащення та цінного інструменту; організація регламентованої подачі інструменту з ІРК до робочих місць, тобто заміна затупилось інструменту у відповідності зі спеціальним графіком, що попереджає його повний знос, зниження продуктивності, шлюб оброблюваних деталей; організація раціонального зберігання, обліку та контролю за витрачанням інструменту.