
- •1.Виробництво та операції. Операційна функція у менеджменті
- •2. Операційна функція в організації
- •3. Класифікація операційних систем.
- •4. У чому полягає стратегія розвитку підприємства. Стратегічні рішення в галузі організації і функціонування операційних систем
- •5. Компетентність та конкурентоспроможність
- •6. Методи досягнення конкурентоспроможності
- •7. Стратегія вибору в сфері виробництва
- •8. Основні принципи стратегії організації виробництва в сучасних умовах
- •9. Зовнішнє середовище підприємства
- •Внутрішнє середовище підприємства
- •11. Менеджмент операційної системи з позицій системного підходу.
- •12. Умови забезпечення конкурентоздатності товару на основі маркетингових досліджень. Механізм функціонування операційної системи на основі маркетингових досліджень.
- •13. Функції операційного менеджменту.
- •14. Методи операційного менеджменту
- •15. Принципи операційного менеджменту
- •16. Принципи формування та функціонування системи управління матеріальними ресурсами
- •17. Управління процесом матеріалоспоживання.
- •18. Фактори, що впливають на процес матеріалоспоживання. Фактори, що визначають процес управління матеріальними ресурсами.
- •19. Виробничі запаси в системі підприємства.
- •21. Існуючі системи управління запасами.
- •22. Склад і вимоги операційної (виробничої) інфраструктури підприємства.
- •23. Шляхи вдосконалення виробничої (операційної) інфраструктури підприємства.
- •24. Ремонтне господарство як основний елемент виробничої (операційної) інфраструктури підприємства. Його цілі і задачі.
- •25. Система управління (склад та схема управляння) ремонтним господарством підприємства.
- •26. Основні напрямки модернізації обладнання в операційній системі підприємства.
- •28. Енергетичне господарство, як елемент операційної системи, його склад, структура управління та основні задачі.
- •29. Основні інтегральні техніко-економічні показники енергогосподарства
- •30. Основні напрямки вдосконалення енергетичного господарства, його склад, задачі та цілі.
- •31. Транспортне господарство, як складовий елемент операційної системи підприємства, його склад, цілі та завдання.
- •32. Складське господарство операційної системи підприємства, функції, класифікація, система управління.
- •33. Управління якістю продукції: основні поняття, фактори формування, показники оцінки якості продукції.
- •34. Управління якістю продукції: методи визначення кількісних значень показників якості продукції, методи оцінки рівня якості продукції.
- •35. Система управління якістю на підприємстві.
- •36. Складові стратегічного менеджменту якості операційної системи підприємства.
- •37. Зміст політики підприємства в області якості. Петля якості.
- •38. Роль та значення служби постачання. Фактори, що впливають на організаційну побудову служби матеріально-технічного постачання.
- •39. Форми постачання, що використовуються підприємством.
- •40. Склад служби постачання промислового підприємства. (Склад служби забезпечення операційної системи).
- •41. Передовий досвід країн Західної Європи в організації служби матеріально-технічного постачання операційної служби підприємства
- •42. Планування матеріально-технічного постачання на підприємстві
- •43. Способи постачання виробництва. Різновиди лімітних документів
- •44. Основні напрямки економії матеріальних ресурсів. Матеріалоємність продукції.
- •45. Класифікація методів забезпечення якості товарів, що приймаються (сировина, матеріали, напівфабрикати та ін.)
- •46. Управління збутом на підприємстві, основні функції служби збуту
- •47. Організаційна структура відділу збуту
- •48. Склад оперативної діяльності по збуту продукції
- •49. Призначення та склад елементів системи оперативного управління виробництвом (оперативного менеджменту)
- •50. Оперативно-виробниче планування операційної системи, його рівні, види, функції
- •51. Основні задачі оперативного планування операційної системи та їх вплив на основні показники виробництва
- •52. Склад елементів (цілісна система) оперативного планування виробництва та їх взаємодія
- •53. Диспетчерування. Види робіт, що входять до його складу
- •54. Методи (види) диспетчерського контролю
- •55. Оперативне регулювання операційної системи. Види неполадок та відхилень від графіку робіт. Види неполадок в системі оперативного регулювання
- •56. Система оперативного управління виробництвом «точно в термін»
- •57. Етапи процесу контролю
- •58. Форма (методика) випереджаючого контролю
- •59. Адекватність контролю
- •60. Інформація в реальному часі і контроль
25. Система управління (склад та схема управляння) ремонтним господарством підприємства.
Ремонтне господарство на виробничих підприємствах представлено:
> системою ремонтних засобів, що знаходяться в розпорядженні робітників основного виробництва і чергового ремонтного персоналу (дрібні деталі і ремонтні комплекти, змащення і т.п.);
> ремонтними ділянками в складі виробничих цехів, що розташовують невеликою кількістю універсальних, а іноді й спеціальних верстатів;
> ремонтними цехами (РЦ) чи майстернями (ремонтно-механічним цехом - РМЦ, електроцехом - ЕЦ);
> складськими приміщеннями (складами і коморами) для збереження запасних деталей, інструменту, дрібного устаткування, мастильних матеріалів.
> конструкторсько-технологічне бюро (КТБ), що виконує роботи, пов'язані з ремонтом, модернізацією і конструюванням нестандартного устаткування;
> планово-виробниче бюро (ППБ), що планує роботу ремонтних цехів і майстерень;
> бюро планово-попереджувальних ремонтів (БППР), що планує ремонтні роботи.
Схема керування ремонтним господарством на підприємстві представлена на рис 9.2.
1 - ремонтно-механічна ділянка (черговий механік);
2 - електроремонтна ділянка;
3 - склад, комора
Найширше застосування у практиці вітчизняних підприємств отримала система планово - попереджувальних ремонтів.
Системою планово-попереджувальних ремонтів (ППР) - це сукупність запланованих технічних і організаційних заходів щодо догляду, нагляду І ремонту устаткування, проведених по заздалегідь складеному плані з метою попередження прогресивного зносу, раптових виходів устаткування з ладу і підтримки його в працездатному стані.
26. Основні напрямки модернізації обладнання в операційній системі підприємства.
Модернізація обладнання проводиться в наступних основних напрямках: механізація і автоматизація управління циклом роботи; підвищення потужності, швидкості і ємності робочих механізмів; розширення технологічних можливостей; підвищення експлуатаційної надійності, довговічності та точності роботи обладнання; поліпшення умов праці робітників. Доцільність проведення модернізації визначається зіставленням економічних показників устаткування до і після модернізації, а також зіставленням витрат за трьома варіантами: ремонт старої машини; модернізація старої машини; заміна старої машини нової. Економічне доцільною вважається модернізація, яка вимагає менший обсяг капітальних витрат, ніж при встановленні нового обладнання. Не менш важливим показником доцільності модернізації є фізичний і моральний знос обладнання. Фізичний знос обладнання визначається за результатами обстеження його технічного стану. Моральний знос обумовлене появою нових, більш продуктивних і досконалих машин і устаткування аналогічного типу і призначення.
27. Інструментальне господарство, як елемент операційної системи, його структура та основні задачі.
До складу інструментального господарства можуть входити: відділ або бюро інструментального господарства (ОІХ або Бих); інструментальний цех; центральний інструментальний склад (ЦІС); інструментально-роздавальні комори (ІРК) в цехах з заточувальні ділянками; загальнозаводського або цехові ділянки ремонту і відновлення інструменту.
Основні завдання інструментального господарства: безперебійне забезпечення високоякісним інструментом, оснащенням і пристроями всіх виробничих підрозділів та робочих місць; контроль за правильною експлуатацією інструменту, оснащення і пристосувань і скорочення їх витрат; зменшення витрат на виготовлення, придбання, зберігання, ремонт і відновлення інструменту, оснащення і пристосувань; підтримка мінімально необхідних запасів інструменту, оснащення і пристосувань.
Структура та матеріальна база інструментального господарства визначаються масштабом, характером і організаційним типом основного виробництва, а також ступенем застосованості інструмента, купленого або виготовленого на самому підприємстві. Загальне керівництво, організацію та планування інструментального господарства на великих підприємствах здійснює відділ інструментального господарства, підпорядкований головному інженеру, на невеликих - бюро інструментального господарства у складі планово-виробничого відділу.
Від організації інструментального господарства багато в чому залежать ступінь використання виробничих потужностей, ритмічність роботи підприємства, якість і трудомісткість продукції. База інструментального господарства Укрупнені розрахунки бази інструментального господарства ведуться за двома основними напрямками: технічна оснащеність (потреба в обладнанні); обсяг виробництва технологічного обладнання (спецінструменту, штампів, пристосувань, оснащення і т. п.). Потреба в спеціальному обладнанні встановлюється, як правило, у відсотковому відношенні до кількості обслуговуваного устаткування основного виробництва (табл. 5).
Одна з основних завдань інструментального господарства - організувати раціональне використання інструменту. Для цього здійснюється ряд заходів: нормалізація інструменту і скорочення на цій основі номенклатури виготовленого інструменту; багаторазове відновлення зношеного інструменту; організація централізованої заточування інструменту, що сприяє підвищенню якості заточування, зменшення передчасного зношування; організація планово-попереджувального ремонту оснащення та цінного інструменту; організація регламентованої подачі інструменту з ІРК до робочих місць, тобто заміна затупилось інструменту у відповідності зі спеціальним графіком, що попереджає його повний знос, зниження продуктивності, шлюб оброблюваних деталей; організація раціонального зберігання, обліку та контролю за витрачанням інструменту.