Організація та проведення рейтингового контролю

Модульно-рейтингова система навчання – це така організація навчального процесу, при якій вивчення студентом навчальної дисципліни відбувається шляхом послідовного і ґрунтовного опрацювання змістових модулів, а оцінювання якості його роботи та рівня здобутих знань, умінь і навичок здійснюється за рейтинговою системою.

Рейтингове оцінювання знань студентів – це система, яка передбачає перехід від констатуючого до накопичувального статусу балів. Тож необхідною умовою рейтингової системи є її багатобальність.

Студенти накопичують бали за різні форми і види роботи. Наприкінці вивчення модуля проводиться рубіжний контроль – модульна контрольна робота (МКР). У її запитаннях та завданнях рівною мірою представлений увесь навчальний матеріал модуля. Модульна контрольна робота складається із різнорівневих завдань, серед яких основну масу складають тестові. Тестові завдання з курсу орієнтовані на системну контекстну інтерпретацію тієї чи іншої правової норми чи конструкції, функціонально спрямовані на розвиток професійного мислення. При цьому засвоєні студентом знання, якими він оперує, шукаючи правильну відповідь на питання тестового завдання, є необхідною передумовою виконання останнього, а не самоціллю тестування.

Ці бали, зрештою, складають підсумкову оцінку студента. За результатами підсумкової кількості набраних балів (після вивчення усіх змістових модулів) студент може отримати підсумкову оцінку автоматично або ж спробувати покращити свій результат за допомогою екзамену.

Апеляції з приводу оцінки подаються викладачеві чи завідувачу кафедрою упродовж 24 годин з часу її оголошення.

Впродовж вивчення курсу «Римське право», студент має набрати 100 балів. З яких:

1. індивідуальна і самостійна робота — 30 балів(три ІНДЗ-по 5 балів за кожне максимум; 8 самостійних робіт, що в сукупності приносять студенту максимум 15 балів).

2. аудиторні заняття — 30 балів

3. залік —40 балів

Принципи розподілу балів:

1 б. – за кожне відвідане заняття (лекційне чи семінарське);

1-2 б. – усна відповідь на конкретне запитання (не репродуктивного характеру) на лекційному чи семінарському занятті в ході фронтального опитування;

1-5 б. – підготовка реферату;

1-2 б. – змістовне доповнення (мінімально – 3 хвилин);

1-5 б. – тест (10 питань – 3бали, 20 питань – 5 балів);

1-2 б. – формулювання якісних і глибоких запитань до доповідача;

1-3-5 б. – творче завдання на картці не тестового характеру (залежно від рівня складності – максимально 3-5 балів (визначається за конкретне завдання));

1-5 б. – виготовлення яскравої наочності з глибоким смисловим навантаженням до теми лекційного чи семінарського заняття (за погодженням з викладачем);

1-5 б. – участь у конкурсах наукових робіт, наукових конференціях, публікація тез та статей (залежно від досягнень, зайняття призових місць тощо) (додаткові бали).

Середня оцінка за семінарське заняття – 5 балів. Вона може не обмежуватися у разі виконання студентом творчих завдань. Обмеження вводяться з метою рівномірного розподілу балів між усіма студентами, які прагнуть отримати максимальний бал. Обов’язком викладача є забезпечення дидактичними завданнями усіх студентів, які бажають і можуть набрати максимальний бал. Викладач рівномірно розподіляє завдання між студентами.

Критерії оцінювання усної відповіді студента на семінарському занятті

5 б. – вичерпна відповідь на питання семінарського заняття. Студент виявив всебічне, систематичне й глибоке знання матеріалу, глибоко засвоїв основну й додаткову літературу з теми, рекомендовану планом. Доповідає активно й упевнено, не прив’язаний до конспекту. Відповідь вирізняється багатством і точністю використаних термінів. Матеріал викладається послідовно й логічно. У розумінні та викладі навчального матеріалу студент виявляє науковий підхід і творчі здібності. Після завершення доповіді відповідає на більшість питань викладача та товаришів. (При цьому викладач має право поставити до трьох коротких питань за темою семінарського питання загалом, а не лише з питання, яке висвітлював студент).

4 б. – студент виявляє глибоке знання матеріалу, не припускається у відповіді суттєвих неточностей, засвоїв рекомендовану планом літературу,. дає відповіді на питання викладача та одногрупників. Часто звертається до конспекту.

3 б. – студент виявляє знання матеріалу в обсязі, достатньому для подальшого навчання і роботи за спеціальністю. Доповідач сильно прикутий до конспекту, припускається помилок. Матеріал не повністю розкриває проблему. Відповідає на поставлені запитання з помилками, однак спроможний зі сторонньою допомогою виправити їх.

2 б. – студент відповідає, читаючи з ксерокопії, без допомоги якої у матеріалі орієнтується слабо, допускає принципові помилки. Відповідає на поставлені запитання тільки зі сторонньою допомогою. Матеріал не розкриває проблему;

1 б. – студент читає з ксерокопії чи конспекту, матеріал розкриває проблему поверхово чи фрагментарно. На запитання викладачів та студентів відповісти не може.

0 б. – відповіді немає або вона абсолютно не розкриває сутності питання.

За кожен модуль, незалежно від кількості семінарських занять, студент отримує підсумкову системну оцінку, яка являється середньоарифметичним показником його успішності. Кожен вид роботи пропонується оцінити в межах від 0 до 5 балів. Наприклад, 0 – це відсутність на семінарському занятті, 1 – присутність на семінарському занятті без підготовки, 2, 3, 4, 5 – оцінювання викладачем продемонстрованих студентом знань. Таким чином, якщо модуль включає 5 семінарських занять, з яких студент одне пропустив, а за інші мав відповідно оцінки 3, 3, 4, 3, то системна оцінка вираховується таким чином: 0+3+3+4+3=13. 13 ділимо на 5 (це кількість семінарських занять) і отримуємо системний бал 2,6. За відповідною шкалою переводимо системну оцінку в рейтинговий показник. Відповіді на семінарських заняттях можуть бути доповнені (на розсуд викладача) оцінками за індивідуальні завдання. Так, якщо крім 5 семінарських занять студент повинен виконати ще й одне індивідуальне завдання, то сума набраних балів за всі види робіт в даному випадку вже буде ділитись не на 5, а на 6. Наприклад, якщо в нашому випадку, крім набраних на п’яти семінарах балів, студент виконав ще індивідуальне завдання на «5», тоді до 13 балів ми додаємо 5 і ділимо суму на 6. В результаті отримуємо системну оцінку 3.

Системний бал:

• від 0,1 до 2,5 (0-59) — незадовільно;

• від 2,6 до 3,5 (60-74) — задовільно;

• від 3,6 до 4,5 (75-89) — добре;

• від 4,6 до 5,0 (90-100) — відмінно.

• від 0,1 до 1,2 — F (0-29);

• від 1,3 до 2,5 — FX (31-59);

• від 2,6 до 3,0 — E (60-66);

• від 3,1 до3,5 — D (68-74);

• від 3,6 до 4,0 — C (75-81);

• від 4,1 до 4,5 — B (83-89);

• від 4,6 до 5 — А (90-100).

Таблиця переводу системної оцінки в рейтингові бали:

0,1 = 1	1,1 = 26	2,1 = 51	3,1 = 68	4,1 = 83
0,2 = 4	1,2 = 29	2,2 = 53	3,2 = 69	4,2 = 84
0,3 = 6	1,3 = 31	2,3 = 55	3,3 = 71	4,3 = 86
0,4 = 9	1,4 = 34	2,4 = 57	3,4 = 73	4,4 = 87
0,5 = 11	1,5 = 36	2,5 = 59	3,5 = 74	4,5 = 89
0,6 = 14	1,6 = 39	2,6 = 60	3,6 = 75	4,6 = 90
0,7 = 16	1,7 = 41	2,7 = 62	3,7 = 77	4,7 = 92
0,8 = 19	1,8 = 44	2,8 = 63	3,8 = 78	4,8 = 94
0,9 = 21	1,9 = 46	2,9 = 65	3,9 = 80	4,9 = 96
1,0 = 24	2,0 = 49	3,0 = 66	4,0 = 81	5,0 = 98-100