- •1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
- •2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
- •Суб’єкт соціального управління – керуюча соціальна система. Це організаційно-оформлені групи людей, сформовані ними органи управління і керуючий склад.
- •Структури
- •3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
- •Формально-правової.
- •Етичної (концепції держави-вихователя).
- •4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
- •5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управлння.
- •6.Поняття інформаційних бар’єрів та шумів.
- •7. Вимоги щодо соціальної інформації. Формула Лассуела.
- •Достовірність.
- •8.Особливості управління соціально-політичними процесами в трансформаційних суспільствах.
- •9.Сутність та сенс проблеми соціально-політичного управління.
- •10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.
- •11.Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.
- •12.Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.
- •13.Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.
- •14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.
- •15.Проблема реконструювання суб’єктивних смислів соціальної дії у Вебера.
- •16. Вчення в. Парето про логічні та нелогічні вчинки. Поняття про залишки та похідні.
- •17.Соціологія повсякденності та проблема соціально-політичного управління.
- •18. Теорія мотиваційного впливу п. Сорокіна.
- •19.П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.
- •20.Соціально-політичне управління та проблема масовизації суспільства. Т.Шибутані про характерні риси масових суспільств.
- •21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.
- •22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
- •23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •24.Г. Лебон про віддалені та безпосередні чинники формування людини-маси.
- •25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.
- •26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.
- •27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
- •Глава 2. Восстание масс
- •Часть 2
- •Глава 4 – Открытие толп
- •34.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").
- •43.Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •44.Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е. Торндайк, Дж.Уотсон)
- •45.Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управятня
- •46.Основні положення та проблеми технології поведінки Скіннера.
- •47. А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання
- •48. Ринкова модель соц.-пол. Управління д.Хоманса
- •51. Блумер та Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соц.-пол. Уп.-я
- •52. Значення первинних соціальних груп для практики соц.-пол. Уп.-я
- •53.Келле та Шибутані про роль референтних груп в практиці соц.-пол. Уп.-я
- •54.Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соц.-пол. Уп.-я
- •57.Соціометрична структура суспільства як підгрунття ефективності соц.-пол. Уп.-я.
- •58. Концепція соц. Драматургії е.Гоффмана в контексті проблеми соц.-пол. Уп.-я
- •60. У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності управління.
- •65.Поняття „соц. Хар-ру” та його значення для практики соц.-пол. Уп.-я
- •67. Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підгрунття
- •3) Внутрішнє спустошення особистості ознаками якого є нерішучість,
- •6) Садистські наміри.
- •68.Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
- •69.Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соц.-пол. Уп.-я
- •71. Реклама та змі в практиці соц.-пол. Уп.-я. Ж.Бодріяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
- •73.Маркузе про особливості соц.-пол. Уп.-я в тоталітарних суспільствах
4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
Найбільш абстрактне розуміння процесу управління.
Кібернетика (кібернетес – грецьк. “рульовий”) – наука про процеси управління в складних динамічних системах, яка базується на теоретичному фундаменті математики та логіки, а також на використанні засобів автоматики, передовсім ЕОМ, керуючих та інформаційно-логічних машин.
Кібернетика узагальнила закономірності управління, яке відбувається у всіх відомих складних та динамічних системах, розкрила загальні риси, притаманні управлінським процесам, незалежно від їх змісту.
Як писав Норберт Вінер, засновник кібернетики, “коли я віддаю наказ машині, то дана ситуація, по суті, нічим не відрізняється від ситуації, що виникає у випадку, коли я віддаю наказ якійсь особі”.
Риси управлінського процесу:
Управління здійснюється не в будь-яких, а лише в дуже складних та рухомих системах, для яких властива сітка т.зв. “нелінійних причинно-наслідкових залежностей”, тобто в системах, які можуть переходити з одного стану в інший (біологічні системи, соціальні системи, системи автоматичних машин).
Управління має антиентропійний характер (протистоїть хаосу).Як писав Вінер: “В управлінні і зв’язку ми завжди боремося проти тенденції природи до порушення організованого і руйнування того, що має сенс – проти тенденції … до зростання ентропії.” Процеси управління дозволяють стабілізувати систему, забезпечити її якісну визначеність, підтримати її динамічну рівновагу із середовищем, забезпечити вдосконалення системи, досягнення того чи іншого корисного ефекту.
Управління – впорядкування системи, приведення її у відповідність до тих об’єктивних закономірностей, які діють у середовищі.
Управління системою здійснюється не якимись надприродними факторами, а самій системі внутрішньо-притаманними чинниками.
Система завжди є самокерованою системою, а управління виступає як самоуправління. Зберегти свою якісну визначеність самокерована система може лише за умови обмеженого впливу на неї. Цей вплив не повинен бути занадто сильним, але має бути достатнім, щоб процес управління міг здійснюватись. Такою ступінню впливу(згідно з кібернетикою) є інформація. Так Вінер описував процес управління так: “я усвідомлюю відданий наказ і повернений сигнал підкорення… Таким чином, теорія управління в людській, живій ти механічній техніці є частиною теорії інформації.”
Таким чином, найважливішим принципом управлінських процесів є принцип зворотного зв’язку. Керуюча система має отримувати інформацію про досягнення чи недосягнення поставленої мети в управлінні.
Управління завжди має цілеспрямований характер (здійснюється з певною метою). Вищою метою управління є оптимізація функціонування системи, тобто отримання якомога кориснішого ефекту при найменьших зусиллях і витратах.
Обмеженість кібернетичного тлумачення управління: кібернетика вивчає цей процес лише з одного – кількісного боку, безвідносно до змісту системи, в якій відбувається процес.