Структури

Лінійні, функціональні, лінійно-функціональні, програмно-цільові.

Принципи структури:

1. Принцип ієрархічності – кожна ланка має одного начальника;

2. Існує сукупність підрозділів, кожен з яких спеціалізується на виконанні якогось типу робіт;

3. Вся робота, яка виконується, оцінюється х точки зору досягнення мети, що програмно запланована.

Функції управління – основні види діяльності, які виражають напрямки або стадії здійснення управлінського впливу.

За Файйолем такі функції управління: планування, організація, мотивація, контроль.

До кадрів управління належать працівники, які здійснюють функції управління, або ж сприяють такому здійсненню, тобто люди, професійно зайняті у процесі управління, або ж ті, хто належить до апарату управління.

Види управлінських кадрів:

• керівники. Люди, що очолюють певний колектив, спрямовують і координують роботу всього апарату управління, здійснюють контроль і регулюють діяльність колективу з досягнення поставлених цілей.

• Спеціалісти. Розробляють на основі наявної в них інформації різні варіанти рішень, які стосуються тих чи інших питань управлінського плану.

• Технічні виконавці. Обслуговують діяльність керівників і спеціалістів.

Діапазон управління – кількість людей або підрозділів, які знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні керівника.

Ця кількість має бути такою, щоб вона дозволяла якнайкраще використовувати час і здібності керівника та дозволяла підтримувати з керівником необхідний контакт.

На визначення діапазону управління впливають наступні чинники:

• ступінь централізації рішень;

• характер управлінської діяльності і ступінь її складності;

• стан комунікації;

• здатність і готовність підлеглих до співпраці;

• професійність підлеглих;

• особисті якості керівника;

Проблема якісної оцінки кадрів. Зводиться до переліку вимог, яким має відповідати людина, що здійснює функції управління: професійна компетентність, організаційні здібності, ініціативність, схильність до аналітичної роботи, вміння працювати з людьми.

Процес управління – діяльність організації і кадрів управління, змістом якої є вплив на об’єкт управління, за допомогою обраних методів і для досягнення поставлених цілей.

Ознаки процесу управління: мінливість, безперервність, усталеність, циклічність, послідовність.

Типи управлінських процесів:

• лінійний процес управління (чітка послідовність його етапів);

• коректований процес управління (необхідність додаткового коректування кожного етапу після проходження попереднього);

• розгалужений (методологічний розподіл робіт по частинам на кожному з етапів);

• ситуаційний (відповідно до ситуації);

• пошуковий (виходить з повної ясності мети управління і з одночасної неможливості оцінити ситуацію сформулювати проблему).

Абстрактна модель (алгоритм) процесу управління (показує як розробляється управлінське рішення).

Управлінське рішення:

• майбутня дія;

• вибір однієї з альтернативних дій у проблемних ситуаціях;

Критерії класифікації управлінських рішень: суб’єкт управління, об’єкт управління, час дії, правовий статус органу (що приймає управлінське рішення).

Аспекти управлінських рішень: змістовний, організаційний, технологічний.

Зміст процесу управління визначається тих проблем, що вирішуються.

Організація процесу управління – його свідома побудова у просторі та часі у відповідності до певних потреб і завдань.

Технологія процесу управління охоплює організацію інформаційної системи, документування, обіг документів, різного роду процедури.

Універсальна характеристика управлінських процесів – ефективність, що визначається шляхом співставлення результату з тими витратами, що пов’язані з процесом його отримання.

Адміністрування (у широкому сенсі) – адміністративно-державне-управління; (у вузькому сенсі) – розробка і постановка цілей у визначенні політики якоїсь організації, професійна діяльність держслужбовців.

Влада – здатність впливати на характер і напрямок діяльності людей за допомогою різних механізмів.

Поняття влади є первинним по відношенню до управління, бо не кожен, хто виконує управлінські функції, має владу, але кожен, хто має владу, виконує управлінські функції.

Керівництво – система інститутів влади, різної ієрархії управління. У вузькому сенсі – безпосереднє управління людьми.

Менеджмент – (в широкому сенсі) всезагальний принцип соціального управління, змістом якого є процес планування, організації, мотивації, контролю, спрямований на розробку і досягнення цілей соціальної системи (якоїсь організації) через інших людей. У вузькому сенсі – безпосередня організація роботи з досягнення, але не розробки поставлених цілей у матеріальному і духовному виробництві.