
- •1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
- •2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
- •Суб’єкт соціального управління – керуюча соціальна система. Це організаційно-оформлені групи людей, сформовані ними органи управління і керуючий склад.
- •Структури
- •3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
- •Формально-правової.
- •Етичної (концепції держави-вихователя).
- •4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
- •5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управлння.
- •6.Поняття інформаційних бар’єрів та шумів.
- •7. Вимоги щодо соціальної інформації. Формула Лассуела.
- •Достовірність.
- •8.Особливості управління соціально-політичними процесами в трансформаційних суспільствах.
- •9.Сутність та сенс проблеми соціально-політичного управління.
- •10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.
- •11.Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.
- •12.Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.
- •13.Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.
- •14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.
- •15.Проблема реконструювання суб’єктивних смислів соціальної дії у Вебера.
- •16. Вчення в. Парето про логічні та нелогічні вчинки. Поняття про залишки та похідні.
- •17.Соціологія повсякденності та проблема соціально-політичного управління.
- •18. Теорія мотиваційного впливу п. Сорокіна.
- •19.П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.
- •20.Соціально-політичне управління та проблема масовизації суспільства. Т.Шибутані про характерні риси масових суспільств.
- •21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.
- •22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
- •23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •24.Г. Лебон про віддалені та безпосередні чинники формування людини-маси.
- •25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.
- •26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.
- •27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
- •Глава 2. Восстание масс
- •Часть 2
- •Глава 4 – Открытие толп
- •34.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").
- •43.Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •44.Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е. Торндайк, Дж.Уотсон)
- •45.Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управятня
- •46.Основні положення та проблеми технології поведінки Скіннера.
- •47. А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання
- •48. Ринкова модель соц.-пол. Управління д.Хоманса
- •51. Блумер та Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соц.-пол. Уп.-я
- •52. Значення первинних соціальних груп для практики соц.-пол. Уп.-я
- •53.Келле та Шибутані про роль референтних груп в практиці соц.-пол. Уп.-я
- •54.Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соц.-пол. Уп.-я
- •57.Соціометрична структура суспільства як підгрунття ефективності соц.-пол. Уп.-я.
- •58. Концепція соц. Драматургії е.Гоффмана в контексті проблеми соц.-пол. Уп.-я
- •60. У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності управління.
- •65.Поняття „соц. Хар-ру” та його значення для практики соц.-пол. Уп.-я
- •67. Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підгрунття
- •3) Внутрішнє спустошення особистості ознаками якого є нерішучість,
- •6) Садистські наміри.
- •68.Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
- •69.Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соц.-пол. Уп.-я
- •71. Реклама та змі в практиці соц.-пол. Уп.-я. Ж.Бодріяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
- •73.Маркузе про особливості соц.-пол. Уп.-я в тоталітарних суспільствах
Структури
Лінійні, функціональні, лінійно-функціональні, програмно-цільові.
Принципи структури:
Принцип ієрархічності – кожна ланка має одного начальника;
Існує сукупність підрозділів, кожен з яких спеціалізується на виконанні якогось типу робіт;
Вся робота, яка виконується, оцінюється х точки зору досягнення мети, що програмно запланована.
Функції управління – основні види діяльності, які виражають напрямки або стадії здійснення управлінського впливу.
За Файйолем такі функції управління: планування, організація, мотивація, контроль.
До кадрів управління належать працівники, які здійснюють функції управління, або ж сприяють такому здійсненню, тобто люди, професійно зайняті у процесі управління, або ж ті, хто належить до апарату управління.
Види управлінських кадрів:
керівники. Люди, що очолюють певний колектив, спрямовують і координують роботу всього апарату управління, здійснюють контроль і регулюють діяльність колективу з досягнення поставлених цілей.
Спеціалісти. Розробляють на основі наявної в них інформації різні варіанти рішень, які стосуються тих чи інших питань управлінського плану.
Технічні виконавці. Обслуговують діяльність керівників і спеціалістів.
Діапазон управління – кількість людей або підрозділів, які знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні керівника.
Ця кількість має бути такою, щоб вона дозволяла якнайкраще використовувати час і здібності керівника та дозволяла підтримувати з керівником необхідний контакт.
На визначення діапазону управління впливають наступні чинники:
ступінь централізації рішень;
характер управлінської діяльності і ступінь її складності;
стан комунікації;
здатність і готовність підлеглих до співпраці;
професійність підлеглих;
особисті якості керівника;
Проблема якісної оцінки кадрів. Зводиться до переліку вимог, яким має відповідати людина, що здійснює функції управління: професійна компетентність, організаційні здібності, ініціативність, схильність до аналітичної роботи, вміння працювати з людьми.
Процес управління – діяльність організації і кадрів управління, змістом якої є вплив на об’єкт управління, за допомогою обраних методів і для досягнення поставлених цілей.
Ознаки процесу управління: мінливість, безперервність, усталеність, циклічність, послідовність.
Типи управлінських процесів:
лінійний процес управління (чітка послідовність його етапів);
коректований процес управління (необхідність додаткового коректування кожного етапу після проходження попереднього);
розгалужений (методологічний розподіл робіт по частинам на кожному з етапів);
ситуаційний (відповідно до ситуації);
пошуковий (виходить з повної ясності мети управління і з одночасної неможливості оцінити ситуацію сформулювати проблему).
Абстрактна модель (алгоритм) процесу управління (показує як розробляється управлінське рішення).
Управлінське рішення:
майбутня дія;
вибір однієї з альтернативних дій у проблемних ситуаціях;
Критерії класифікації управлінських рішень: суб’єкт управління, об’єкт управління, час дії, правовий статус органу (що приймає управлінське рішення).
Аспекти управлінських рішень: змістовний, організаційний, технологічний.
Зміст процесу управління визначається тих проблем, що вирішуються.
Організація процесу управління – його свідома побудова у просторі та часі у відповідності до певних потреб і завдань.
Технологія процесу управління охоплює організацію інформаційної системи, документування, обіг документів, різного роду процедури.
Універсальна характеристика управлінських процесів – ефективність, що визначається шляхом співставлення результату з тими витратами, що пов’язані з процесом його отримання.
Адміністрування (у широкому сенсі) – адміністративно-державне-управління; (у вузькому сенсі) – розробка і постановка цілей у визначенні політики якоїсь організації, професійна діяльність держслужбовців.
Влада – здатність впливати на характер і напрямок діяльності людей за допомогою різних механізмів.
Поняття влади є первинним по відношенню до управління, бо не кожен, хто виконує управлінські функції, має владу, але кожен, хто має владу, виконує управлінські функції.
Керівництво – система інститутів влади, різної ієрархії управління. У вузькому сенсі – безпосереднє управління людьми.
Менеджмент – (в широкому сенсі) всезагальний принцип соціального управління, змістом якого є процес планування, організації, мотивації, контролю, спрямований на розробку і досягнення цілей соціальної системи (якоїсь організації) через інших людей. У вузькому сенсі – безпосередня організація роботи з досягнення, але не розробки поставлених цілей у матеріальному і духовному виробництві.