60. У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності управління.

Якою б не була мета соц. практики чи то зміна соц. інститутів, чи то зміна досягнення, потрібно використовувати ті елементи, які вже включені в практичні ситуації, сформовані незалежно від нас, і з якими має узгоджуватися наша діяльність.

Об’єктивними чинниками слід вважати ситуацію, а суб’єктивними – бажання індивіда. Ситуація – набір цінностей і установок, з якими індивід чи група мають справу у процесі власної діяльності і стосовно яких ця діяльність планується і оцінюється за своїми результатами. Ситуація включає: 1) об’єктивні умови, що в даний момент впливають на свідомість індивіда чи групи; 2) попередні установки індивіда чи групи, які в даний момент впливають на їх дії; 3) визначення ситуації як певної концепції умов і попередніх установок.

Визначення ситуації завжди передує дії. Якщо ситуація дійсна, то і наслідки теж. Тому в даних умовах і зданим набором установок можлива нескінченна множина дій в залежності від того, як умови і установки визначенні.

Завдання полягає: з’ясувати можливі плани дій для всіх різноманітних ситуацій, порівнюючи ситуації певного типу (які домінуючі цінності та установки). ??? Цю ситуацію більшою мірою аніж решта ???

Бажання індивідів – особистісні установки, які не можуть не відгукнутись на стимули, що їх сусп. використовує стосовно індивідів.

ЦЕ: а) бажання нового досвіду і нових стимулів; б) бажання визнання + соц.схваленя; в) бажання володарювати, виразом якого є бажання власності, пол. деспотизм, домагання тиранії; г) бажання безпеки.

61.Психоаналіз про індивідуально-психологічні аспекти соціально-політичного управління.

62.З. Фрейд "Масова психологія та аналіз людського "Я".

63.К.Г. Юнг про важливість колективного несвідомого для практики соціально-політичного управління.

64.Проблематика соціально-політичного управління в роботі К.Г. Юнга "Сучасність та майбутнє"

65.Поняття „соц. Хар-ру” та його значення для практики соц.-пол. Уп.-я

(Фромм, Рісмен)

Згідно з Рісменом соц. хар-р залежить від криво зростання населення. На першій стадії („Високого потенціалу зростання”) соц. хар-р формується на основі слідування традиціям і є орієнтованим на традиції. Людина при цьому характеризується високим ступенем конформності, підкорою владним структурам, займає чітко визначене місце і грає чітко визначену роль. Друга стадія („Перехідне зростання”). Руйнування звичних традицій і підвищена соціальна мобільність. Орієнтована на себе (?людина?). На цій стадії властиві: ініціативність, винахідливість, схильність до ризику. Третя стадія („Початок спаду населення”). Цій стадії відповідає соціальний характер орієнтований на іншого. Властива тенденція до схвалення іншого.

Кожний тип соц. хар-ру: 1) орієнтація на традиції, мотивує людей через страх невідповідності прийнятим у суспільстві нормам; 2) орієнтація на себе передбачає внутрішню мотивацію або внутрішній голос; 3) орієнтація на інших – людина повністю залежить у своїй поведінці від інших людей, які є для неї мотивуючим чинником.

66.Е.Фромм про основні механізми соціальної поведінки в масовому суспільстві.