
- •1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
- •2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
- •Суб’єкт соціального управління – керуюча соціальна система. Це організаційно-оформлені групи людей, сформовані ними органи управління і керуючий склад.
- •Структури
- •3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
- •Формально-правової.
- •Етичної (концепції держави-вихователя).
- •4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
- •5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управлння.
- •6.Поняття інформаційних бар’єрів та шумів.
- •7. Вимоги щодо соціальної інформації. Формула Лассуела.
- •Достовірність.
- •8.Особливості управління соціально-політичними процесами в трансформаційних суспільствах.
- •9.Сутність та сенс проблеми соціально-політичного управління.
- •10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.
- •11.Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.
- •12.Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.
- •13.Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.
- •14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.
- •15.Проблема реконструювання суб’єктивних смислів соціальної дії у Вебера.
- •16. Вчення в. Парето про логічні та нелогічні вчинки. Поняття про залишки та похідні.
- •17.Соціологія повсякденності та проблема соціально-політичного управління.
- •18. Теорія мотиваційного впливу п. Сорокіна.
- •19.П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.
- •20.Соціально-політичне управління та проблема масовизації суспільства. Т.Шибутані про характерні риси масових суспільств.
- •21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.
- •22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
- •23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •24.Г. Лебон про віддалені та безпосередні чинники формування людини-маси.
- •25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.
- •26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.
- •27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
- •Глава 2. Восстание масс
- •Часть 2
- •Глава 4 – Открытие толп
- •34.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").
- •43.Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •44.Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е. Торндайк, Дж.Уотсон)
- •45.Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управятня
- •46.Основні положення та проблеми технології поведінки Скіннера.
- •47. А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання
- •48. Ринкова модель соц.-пол. Управління д.Хоманса
- •51. Блумер та Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соц.-пол. Уп.-я
- •52. Значення первинних соціальних груп для практики соц.-пол. Уп.-я
- •53.Келле та Шибутані про роль референтних груп в практиці соц.-пол. Уп.-я
- •54.Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соц.-пол. Уп.-я
- •57.Соціометрична структура суспільства як підгрунття ефективності соц.-пол. Уп.-я.
- •58. Концепція соц. Драматургії е.Гоффмана в контексті проблеми соц.-пол. Уп.-я
- •60. У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності управління.
- •65.Поняття „соц. Хар-ру” та його значення для практики соц.-пол. Уп.-я
- •67. Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підгрунття
- •3) Внутрішнє спустошення особистості ознаками якого є нерішучість,
- •6) Садистські наміри.
- •68.Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
- •69.Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соц.-пол. Уп.-я
- •71. Реклама та змі в практиці соц.-пол. Уп.-я. Ж.Бодріяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
- •73.Маркузе про особливості соц.-пол. Уп.-я в тоталітарних суспільствах
51. Блумер та Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соц.-пол. Уп.-я
Блумер:
1) людське суспільство складається з індивідів, що мають особистісне „Я” - я може
бути об’єктом своїх вчинків і формувати значення тих предметів, що її оточують;
2) індивідуальна дія існує як її конструювання, тобто відбувається за допомогою
інтерпретації індивідом тієї ситуації, в якій він діє;
3) колективні дії утворюються шляхом вирівнювання індивідуальних у спосіб інтерпретації та прийняття до уваги людьми дій одне одного.
Шибутані:
1) людська поведінка не є простою відповіддю на стимули середовища. Вона є
результатом взаємних поступок людей, що залежать одне від одного і
пристосовуються одне до одного;
2) людська особистість формується у процесі повсякденної взаємодії людей;
3) культура групи не є чимось зовнішнім, а утворюється моделями відповідної
поведінки, що виникають у процесі комунікації і постійно здійснюється.
52. Значення первинних соціальних груп для практики соц.-пол. Уп.-я
Первинні соц. групи. Чарльз Кулі визначає групи, які хар-ся тісними безпосередніми зв’язками та співробітництвом і які становлять фундамент для формування ідеалів індивіда. Ці групи вміщують у собі такий тип співчуття і взаємного ототожнення, для яких „ми” є природним виразом нашого „я”.
Головні різновиди: сім’я, ігрова група дітей, сусідська група дорослих.
Ці групи є універсальними. Ці первинні соц. групи є найбільш впливовими в дитинстві, а тому вони є найбільш значущими з усіх.
Шибутані: первинні соц. групи – це асоціації людей, що знають одна одну як індивідів. Вони невеликі, існують довго і накопичують значний об’єм знань стосовно кожного із учасників, крім того вони характеризуються інтимністю. У сучасних масових суспільствах первинні групи вирізняються наявністю внеску, очікуваного від кожного учасника, визнач. формальною соц. структурою, тому вони є менш інтимними. У кожній такій групі домінує певна емоційна атмосфера, існують типові стандарти поведінки.
До найбільш типових для соц. групи ролей можна віднести:
1) відповідальний і розумний голова користується повагою;
2) привабливий і комунікативний, якого люблять всі;
3) чистолюбний, зацікавлений у поліпшенні свого і групового стану;
4) спокійний, працелюбний, схильний до замкнутості;
5) безвідповідальний і надто корисливий;
6) іпохондрик, який постійно жаліється на хвороби;
7) вередлива дитина, яку постійно балують.
Є завжди три ролі: 1) майстер на всі руки; 2) козел відпущення; 3) біла ворона.
Норми і санкції первинних груп утворюють неформальну структуру у суспільстві, непередбачену формальною організацією суспільства, але починають діяти там, де формальні приписи не дозволяють діяти ефективно у конкретних ситуаціях.
Потрібно розрізняти соціальний і особистий статус. Соц. статус – стосується позицій людини у суспільстві. Особистий – положення, яке людина займає у первинній групі. Їх співпадання є рідкістю.
Значення первинних соц. груп для практики соц.-пол. уп.-я:
кожна первинна група формує особливу локальну картину світу, виходячи з якої індивід лише може визначати ситуацію;
кожна людина розглядає світ з точки зору, що поділяється індивідами, які безпосередньо її оточують;
індивіду важко порушувати очікування тих, з ким він себе ідентифікує;
саме у таких групах формуються світоглядні ідеали та орієнтири людини, почуття і симпатії до інших, поняття „совісті”, „правильності”, розумності і т.д.;
в первинних групах людина отримує перший досвід конформізму і самодисципліни.