43.Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.

Основна проблема прагматизму: оскільки люди прагнуть не істинних а стійких вірувань і переконань то функція мислення полягає в тому, щоб адаптувати людину до реальності шляхом подолання неприємного для неї і неспокійного стану сумніву, а також в досягненні стану стійкої віри на підставі якої людина могла б діяти без вагань. (формування людських переконань). Для того щоб виконати цю функцію мислення повинно бути:

• Інструментальним – мислення повинно обмежуватись встановленням зв’язку тієї чи іншої ідеї з практичними наслідками слідуванням цим ідеям, тому:

  • Чарльз Пірс каже що зрозуміти дещо означає зрозуміти практичні наслідки які можуть слідувати з використанням нами цього дещо.

  • Д’юї – мислення це інструмент для адаптації людини до тих складних ситуацій в яких вона опиняється.

  • Дженс – характерною особливістю нашого мислення є здатність орієнтування у нових для нас даних досвіду, а саме вирізняти не будь які властивості, якогось нового факту, а лише ті які відповідають правильному з точки зору наших цілей і інтересів висновку, тому мислення орієнтується нашими практичними інетересами і спрямовується на пошук тих властивостей і реальностей, які є корисними для цих практичних інтересів. Висновок: реальність є те, в реальність чого ми віримо. Завдання мислення полягає в узгодженні нових фактів з попередніми переконаннями людини, з тим щоб попередити перетворення цих переконань на предмет сумніву. Тому вибір ідеї ктрі якнайкраще узгоджує наші почуття з реальність супроводжується почуттями задоволення. Пояснити дещо означає узгодити це дещо з нашими попередніми переконаннями. Будь яка ідея яка пропонується повинна бути не стільки інтелектуально досконалою, скільки емоційно прийнятною і привабливою з тим щоб спонукати людину діяти і мислити у спосіб який для неї є задовільним і необтяжливим. Оскільки людина сприймає ті чи інші раціональні положення співвідносячи їх з крисністю для свого повсякденного життя з наявними в неї переконаннями в обгрунтуванні тих чи інших ідей слід використати елементи повсякденної свідомості, які посилює інструменталізм.

• Плюралізм – Дженс. В наслідок того що пережите задоволення завжди є суб’єктивним, а істиною є ідея віра в яку є корисною для нашого повсякденного життя і для вже існуючих в нас переконань. Всі існуючі точки зору на кнкретний факт однаково є істинними (ми можемо визнати Бога якщо це нам корисно і потрібно і навпаки).

44.Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е. Торндайк, Дж.Уотсон)

45.Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управятня

Дослідження групової активності людської маси поставили проблему розробити технологію людської поведінки на рівні її зовнішніх проявів. Спробою вирішення і стає біхівіоризм. Завдання: зробити поведінку індивіда цілком підконтрольною експерементатору для того, щоб отримати можливість змінювати в бажаному напрямку. Управління людською поведінкою та її передбачення – теорія навчання яка базується на постулаті про відсутність якісної відмінності соціальної поведінки людини та біологічної активноті тварини. Відповідно існують напрями:

• З’ясування того де відбувається засвоєння людиною бажаних форм поведінки.

• Хто здійснює контроль за ідеєю набутої моделі поведінки.

Засновник – Торндайк сформулював основні положення теорії навчання стимул – реакція. Стимул – це будь-яке явище що чинить будь який вплив на людину.

Реакція – будь-яка нова думка , почуття, фізична дія, інтелектуальний стан, що викликані цим стимулом.

Завдання біхівіоризму полягає в тому, щоб викликати бажану і попередити небажану зміну людської поведінки виключаючи чи попереджуючи відповідні реакції. Для цього потрібно з’ясувти наслідки дій кожного можливого стимулу з тим щоб попередити чи викликати відповідні реакції. Воно підпорядковано закономірностям закону навчання (узагальнення):

• Закон вправ – передбачає реакцію на ситуацію пов’язується з ними пропорційно частоті та силі, повторення зв’язку поведінки із даною ситуацією.

• Закон готовноті – готовність людини відтворювати ту чи іншу реакцію (вправи).

• Закон асоціативного зрушення – якщо за одночасної дії двох або більше подразників, перший з них викликає реакцію то решта набувають здатності викликати таку ж реакцію.

• Закон ефекту – реакції на ті чи інші стимули будуть саме тими, результати яких у минулому приносили людині задоволення.

• Теоретично обгрунтував Уотсон – контроль над людською поведінкою є необхідним як для укріплення суспільства так і для особистого благополуччя індивіду. Цей контроль включає:

• Передбачення – таке використання стимулу яке спричиняє бажану реакцію.

• Наданому стимулу передбачити ймовірну реакцію на на нього або на реакції що спостерігаються, визначити той стимул, що цю реакцію спричинив. Потрібно навчитись експерементально керувати стимулом і створювати бажану реакцію, якщо ж бажана чи очікувана реакція не входить до репертуару дій даного даного індивіда, то вона повиння бути в ньому встановлена.