Суб’єкт соціального управління – керуюча соціальна система. Це організаційно-оформлені групи людей, сформовані ними органи управління і керуючий склад.

Система соціального управління – врегульовані стосунки між суб’єктом та об’єктом управління.

Головні характеристики соціального управління як системи:

1. Визначення людини як суб’єкта та об’єкта управління. (управління людьми та за допомогою людей).

2. Цілеспрямований свідомий вплив на поведінку людей і соціальних груп з метою організації та координації їх діяльності в процесі досягнення цілей, які стоять перед суспільством.

3. Розробка і вибір бажаних методів впливу на об’єкти управління на основі пізнання і використання закономірностей його розвитку, інформації про наявний стан об’єкту управління та зовнішнього стосовно нього середовища.

Типи систем соціального управління:

1. Універсальна. Орієнтована на всіх і кожного (юридичний закон).

2. Спрямована. Орієнтована на конкретного, визначеного адресата.

3. Дифузна. Не має конкретного адресату і звернена до всіх, кого це “не стосується” (система масової комунікації).

Компоненти системи соціального управління:

1. Механізм управління. Сукупність законів і принципів соціального управління, а також форм і методів взаємодії між суб’єктом та об’єктом:

• “Закон єдності системи соціального управління”;

• “Закон пропорційності керованої і керуючої підсистем соціального управління”;

• “Закон активного співвідношення централізації та децентралізації соціального управління”.

2. Структура Управління.

3. Функції управління.

4. Кадри управління.

5. Процес управління.

Принципи соціального управління – основні положення і норми поведінки, якими керуються органи управління при вирішенні тих чи інших питань. До них належать:

Системні принципи соціального управління:

• ієрархічності;

• об’єктивності;

• комплексності;

• головної ланки;

• законності;

• випереджання розвитку теорії стосовно практики.

1. Принципи управління як виду діяльності:

• конкретності;

• ефективності;

• стимулювання;

• “єдиноначалья” при прийняті рішень і колегіальності при їх обговоренні.

Метод управління – спосіб здійснення управлінського впливу або спосіб досягнення поставленої мети управління.

Методи управлінської діяльності:

1. Економічні: економічний розрахунок та економічне стимулювання.

2. Організаційно-адміністративні: влада, дисципліна, відповідальність.

• розпорядно-впливові (постанови, накази);

• організаційно-стабілізуючі (регламент);

• організаційно-впливові (вимоги, покарання).

3. Соціально-психологічні: соціальні методи управління (методи соціального нормування, соціального регулювання, морального стимулювання), власне соціально-психологічні методи управління (конкретні методи впливу на поведінку людей – переконання, навіювання, наслідування, спонукання), психологічні методи управління, спрямовані на регулювання стосунків між людьми шляхом активного підбору і розміщення персоналу (соціометрія).

Форма соціального управління – спосіб організації взаємодії між суб’єктом і об’єктом управління в конкретній ситуації:

• безпосереднє управління;

• опосередковане управління;

Структура управління – форма (спосіб) розподілу завдань і повноважень щодо прийняття управлінського рішення між особами або групами осіб, які становлять деякий адміністративний ансамбль.