25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.

26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.

27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.

Головна ідея теорії масової поведінки Кінетті в праці „маса і влада”. Масу утв. розрядка, тобто момент, коли всі, хто належить до маси звільняються від відмінностей і відчувають себе рівними. Основні риси маси:

• манія руйнування

• манія переслідування (маса є роздратованою стосовно тих, кого визначили її ворогами)

Характеристика маси:

• прагнення зростати

• панування рівності в середині маси

• любов до щільності

• потреба у визначення напряму свого руху.

За ознакою зростання виділяють:

• відкриту масу - вільно віддається прагненню зростати

• закриту масу – церква, армія

За ознакою рівності і щільності:

• ритмічна – тобто співпадають

• завмерла – головна – рівність

За потребою у визначені напряму руху:

• швидка – політична, або війскова

• повільна – релігійна

За змістом масових афектів:

• маса переслідування – виникла в силу наявності мети, що може бути швидко досягнута

• маса втечі – виникла в наслідок загальної загрози

• маса заборони – виникла в наслідок того, коли люди не бажають робити те, що до цього часу вони робили поодинці (страйк).

• Маса перетворення (обернення) – утв. там, де більшість людей виступає проти тих, хто до цього часу віддавав їм накази

• Світова маса

Масовий кристал – це маленькі жорсткі групи людей, що мають чітко визначені межі, високу стійкість служать для збереження мас. Риси:

• єдність в таких групах важливіша за їх величину

• життя людини поза їх кристалом позбавлена сили (монахи і війскові)

Масовий символ – колективні єдності, що утворені не людьми, але сприймаються як маси – символічно заміщають масу в міфах, піснях, промовах, і тому здатні викликати і підсилювати масові настрої і відповідні тенденції в їх поведінці (зерно, ліс, дощ, пісок, вітер, море, вода).

28.С. Московічі про відмінність класичної та масово-психологічної моделей соціально-політичного управління.

29.Московічі про завдання, коло проблем та структуру масово-психологічної теорії соціально-політичного управління.

30.С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.

31.С. Московічі про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.

32.С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.

33.С. Московічі про психологічне підґрунтя харизми та її роль в соціально-політичному управлінні.

каждый из нас в конечном счете разумен; взятые же вместе, в толпе, во время политического митинга, даже в кругу друзей, мы все готовы на самые последние сумасбродства. Всякий раз, когда люди собираются вместе, в них скоро начинает обрисовываться и просматриваться толпа.

“Справедливые и глубокие идеи индивидуальны, — пишет Зиновьев. — Идеи ложные и поверхностные являются, массовыми. В массе своей народ ищет ослепления и сенсации”.

группы и массы живут под влиянием сильных эмоций, чрезвычайных аффективных порывов.

внушение или влияние. Речь идет о своего рода воздействии на сознание: какое-то приказание или сообщение с убеждающей силой заставляют принять некую идею, эмоцию, действие, которые логически человек не имел ни малейшего разумного основания принимать. Оба предполагают:

• уход от логического мышления, даже его избегание, и предпочтение алогичного мышления;

• раскол рационального и иррационального в человеке, его внутренней и внешней жизни, утрата связи с реальностью и потеря веры в себя, человек с готовностью подчиняется авторитету группы или вожака (который может быть терапевтом) и становится податливым к приказаниям внушающего, состояние войны с самим собой, войны, которая сталкивает его индивидуальное “Я” с его “Я” социальным.

антагонистические тенденции: одна в смешении с группой, другая — в защите от нее. коллективные “безумия”- возникают вследствие избытка социабельности, когда индивиды врастают в социальное тело, индивидуальные “безумия”- являются результатом неспособности существовать вместе с другими и находить в совместной жизни необходимые компромиссы.