21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.

Вихідним положенням є домінування ірраціональних складових в людській свідомості і поведінці. Універсальним способом управління людиною в умовах масових суспільств прийнято вважати соціальне навіювання – некритичне прийняття людиною будь-якого зовнішнього соціального впливу, крім примусового. Стосовно інформаційно-комунікаційних процесів, цей принцип означає вид психологічного впливу, що викликає некритичне сприйняття і засвоєння якоїсь інформації. Його недоліки:

• виявлення уявлень, які не відповідають дійсності.

• прагнення діяти без оцінки отриманих спонукань

на сьогодні навіювання розглядається як єдино можливий спосіб передачі ідей, які не можна донести за допомогою суто логічних аргументів, які сприймаються як абсурдні з точки зору здорового глузду, або звичайних норм і воно розгул. як спосіб подолання максималізму і скептицизму, які свідчать про гіпертрофованого опору соціального впливу. Підходи до застосування навіювання:

• сприйняття навіювання як єдиного способу організації громадянської думки і маніпулювання свідомістю мас. Навіювання – пряме вторгнення в психіку.

• Навіювання – допоміжний механізм, що виконує перековувальну комунікацію і підвищує її ефективність, коли потрібно подолати опір через виникнення недовіри, і нечітке уявлення людини про свої інтереси.

Є 6 підходів до навіювання в теоретичному осмисленні:

• Сігеле, Сігіс, Шурпо – навіювання пояснюється людським інстинктом підкорення

• Бєхтєрєв – „навіювання і його роль у суспільному житті” (1903)

• теорія раціонального навіювання – раціональний вибір рішення з низки можливих

• навіювання – пізнавальний аспект наслідування – людина імітує ті ідеї, з якими вона стикається

• Кофін, Шериф – навіювання це функція соціальної орієнтації індивіда в середовищі. Чим більш невизначене середовище, тим більшу роль відіграє навіювання.

• причина навіювання у внутрішньому конформізмі. Навіювання спирається на впевненість, що сформувалась без логічних доказів і яка розповсюджується автоматично від індивіда до індивіда. Прийнято розрізняти:

  • загальну схильність навіювання зумовлена особистим психічним розвитком особистості.

  • Ситуаційну схильність до навіювання - виникає як наслідок: аморфних станів психіки і порушення звичайної для людини соціальної стабільності.

Максимальна схильність до навіювання виникає в кризовій ситуації, яка сильно зачепає особисте „Я”. Структура схильності до навіювання:

• вторинна схильність – готовність сприймати і запам’ятати інформацію, що справила враження

• первинна схильність – готовність відтворення рухів на основі некритичного наслідування

• престижна схильність – готовність змінити думку під впливом інформації про те, що носій престижу поділяє іншу точку зору.

Причини схильності до навіювання:

• легковірність

• особливості індивідуальної психіки

• ситуативна зміна самооцінки

• тривалі кризові ситуації

• нестача особистої уваги.