14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.

До історико філософських засад відносять етичну концепцію держави в її класичному і сучасному варіанті. Класичний варіант представлений Гегелівським вченням про державу.

Згідно з Гегелем вихідним пунктом держави нового часу є факт розповсюдженості індивідуальної волі, як абсолютної одиничності, тобто власника, який керується своїми волями і всезагальної волі, яка виявляє себе в всесвітньо історичних діяннях, і втіленням якої є держава. Офіційна воля прагне відокремитись від всього всезагального, зберегти свою абсолютність і володіти нею безпосередньо. Це використовується державою і покладається нею в основу власної діяльності, як хитрості. Така діяльність полягає в тому щоб надати кожному свободу діяти виключно заради себе самого і піклуватися виключно про себе і водночас залучати його до лона всезагального, тобто зберегти індивідуальну волю як приватну особу і одночасно підпорядкувати її руху логіці всесвітньо історичних діянь, завдяки якому змінюється робота світового розуму, тобто твориться людська історія. Тому єдність одиничності і все загальності людського життя присутнє в державі нового часу двояко: індивідуальність яка має за мету власну одиничність є буржуа, або народ, а індивідуальність яка має за мету всезагальне є громадяни або уряд. Хитрість держави полягає в тому щоб провести одиничну волю по всім ступеням волі всезагальної, засвоєння індивідом всього багатства її визначень, які утворюють систему права. Хитрість держави існує не як навмисне обдурювання громадян, а як діалектика основних сфер моралі і моральності. Формальне право охоплює ті визначення всезагальної волі, змістом яких є відносини одиничних воль, як абстрактних воль (власників). Свобода – негативне. Мораль охоплює ті визначення всезагальної волі, які стосуються взаємин між одиничними волями, тобто суб’єктивними волями. Регулюються обов’язком. Для того щоб здолати абстрактність обов’язку держава повинна репрезентувати обов’язок як систему зобов’язань, а саме: зобов’язання щодо самого себе щодо сім’ї. Виявом моральності в сім’ї, громадянському суспільстві, держави як виявляє історія, закони тут поступаються політичній свободі. Для того, щоб політична свобода залишалася дієвою, індивідуальні волі мають бути організовані у корпорації і створення корпорацій, які є передумовою дієвості політичної свободи і завдяки яким формується почуття патріотизму і виявляє себе хитрість держави. Держава існує як спосіб залучення індивідуальної волі до волі всезагальної.

На поч. 20ст. Етична концепція держави була представлена етично-політичною концепцією Крюче – у нього зближене поняття етика і політика. Держава не тотожна своїм офіційним інститутам. На сьогодні етична концепція держави представлена Фуко в першому томі „історії сексуальності”, описує владу, яка вийшла за межі будь-яких дисциплінарних інститутів і пронизала собою всі стосунки між людьми. Влада утв. своєрідну щільну тканину, яка проникає в усі наявні інститути, але не концентрується в жодному.