10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.

Зародження науки про управління пов’язують з ім’ям Берталашві. Він обґрунтував ідею про ідоморфізм, тобто про існування спільних властивостей, законів і структур у різнорідних біологічних, технічних, соціальних і концептуальних системах. Сучасна наука про управління в своєму становленні пройшла два основні етапи концептуального оформлення, яким стали дві школи:

(1) школа наукового менеджменту (або класична школа управління):

• положення Тейлора:

  • необхідність створення наукового фундаменту для заміни попередніх традиційних методів управління працею, новими науковими дослідженнями.

  • Підбір робітників на основі наукових критеріїв, піклування про їх навчання і забезпечення співпраці з ними

  • Рівномірний розподіл праці між адміністрацією і робітниками

Головне завдання управління – забезпечення максимального прибутку для підприємця разом з максимальним добробутом будь-якого робітника зайнятого на підприємстві. Файоль – більш широкий підхід до управління охоплює основні функції:

• технічні

• комерційні

• фінансові

• з охорони майна осіб

• бухгалтерська

• адміністративна (головна) – передбачає планування, організацію, координацію і контроль.

Сформулював (Ф) принципи адміністративної діяльності:

• принцип розподілу праці

• авторитет і відповідальність

• дисципліна

• єдність в розпорядженнях і керівництві

• централізація

• ієрархія

• порядок

• ініціатива

• усталеність посад кадрового складу

• корпоративно-духовна

Він вперше вказував на необхідність створення функціональних підрозділів, що мають організувати способи вдосконалення організації праці.

Кір вік – розробив принципи формування організації:

• відповідні людські структури

• створення спеціальних і генеральних штабів

• взаємо відповідальність прав і обов’язків.

• Діапазон управління

• Спеціалізація

• Ясність

Форд – застосував систему Тейлора у масовому виробництві, сформував принципи управління:

• точний розрахунок і планування всього процесу виробництва

• облік і планування умов праці

• підготовка сировини, матеріалів і механізмів, робочої сили.

• Здійснення виробництва за стандартними технологіями

• Постійний пошук шляхів вдосконалення виробництва

(2) Школа людських стосунків:

Засновник Файоль і Колет робить висновок, що продукт праці робітників залежить від соціально-психологічного клімату в їх середовищі. Полеміка між цими школами спричинила виникнення нових напрямів в управлінській практиці:

• Емпірична школа – конкретний досвід в управлінні. Ця школа розвивається в двох напрямках:

  • дослідження конкретних проблем управління

  • вивчення змісту праці і функцій керівника з метою перетворення управління на окрему професію.

• Школа соціальної системи – системний підхід.

• Нова школа управління – методи точних наук

• Ситуаційна

• Порівняльна

• Школа цільового управління

Вперше проблематика соціально-політичного управління була визначена школою наукового менеджменту.