22. Види та форми бюджетного планування

Бюджетне планування може здійснюватися трьома формами: Зведене бюджетне планування активно використовується у процесі складання проектів бюджетів з метою забезпечення їх збалансованості на всіх рівнях. Зведені бюджети складаються на державному рівні і на кожному рівні регіонального управління. Показники зведеного бюджету розраховуються на основі макроекономічних показників держави, нормативів бюджетного забезпечення, збільшених норм і спеціальних розрахунків та використовуються з метою визначення обсягів регулюючих доходів і бюджетних трансфертів до бюджетів нижчого рівня.

Територіальне бюджетне планування здійснюється органами законодавчої та представницької влади самостійно. Вони складають, розглядають і затверджують свої бюджети, які с їх безпосередньою фінансовою базою.

Адресне бюджетне планування тісно пов'язане з територіальним, мета якого полягає у встановленні конкретних зв'язків показників бюджетів із показниками фінансових планів усіх суб'єктів господарювання, що беруть участь у бюджетному процесі. Така адресність забезпечується, з одного боку, централізацією бюджетного планування, а з іншого — тісним зв'язком та узгодженістю показників бюджету з показниками фінансових планів головних розпорядників коштів.

Два основні види планування - директивне та індикативне.

Директивне планування здійснюється шляхом встановлення адресних завдань і розподілу необхідних для їх реалізації ресурсів серед виконавців плану. В умовах командно-адміністративної економіки за монополії державної власності на основні засоби виробництва планування поширюється на всі аспекти життя суспільства. Головними важелями такого планування є бюджетне фінансування, ліміти капітальних вкладень, фонди на матеріально-технічні ресурси та державне замовлення. Елементи директивного планування зберігаються в державному секторі. Перехід від директивного планування до інших його форм насамперед передбачає усунення суперечностей між органами зі створення планових документів та їх виконавцями. Плани розробляються безпосередньо виконавцями, а не директивно доводяться у вигляді завдань. Така методологія планування можлива лише при ефективному функціонуванні суто ринкових складових економіки вільної конкуренції.

Індикативне планування - орієнтація приватних підприємств на виконання завдань, які формує держава.

Індикативний план містить обов'язкові завдання для держави і державного сектору. Приватні підприємства орієнтуються на індикативне планування, підлаштовуються під найпотужнішого "гравця'' в ринковій системі - державу, навіть якщо для них це і не обов'язково.

Таке планування виконує координаційну функцію, тобто передбачає узгодження діяльності "центру", галузей і підприємств у процесі самостійної розробки останніми їх виробничо-господарських програм.

Індикативне планування є способом залучення самостійних суб'єктів ринку при взаємовигідній співпраці з державою в розробку і реалізацію програм розвитку. Воно не стримує ініціативу приватного бізнесу, допомагає визначити напрями розвитку, інформує зацікавлені сторони про потенційний попит, ситуацію в суміжних галузях, ринок робочої сили тощо. Також виділяють стратегічне, середньострокове і поточне бюджетне планування.