188 Біологічне та екологічне значення вірусів, віроїдів, пріонів та фагів

Еволюційна роль неклітинних форм полягає у тому, що вони можуть включатися у генетичну рекомбінацію і давати початок новим спадковим композиціям. Біологічне та екологічне значення неклітинних форм життя пов’язане з їх здатністю викликати різноманітні інфекції.

Віруси,віроїди і пріони відіграють значну роль у житті всіх живих істот, вони:

- збудники багатьох захворювань як людини, так і тварин та рослин(віспа, сказ, кір, грип ,вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) спричинив чуму ХХ ст. – СНІД (синдром набутого імунодефіциту).

- викликають злоякісні новоутворення;є причиною онкологічних захворювань

- спричиняють «повільні інфекції» (аденовірусна інфекція, оперізуючий лишай, гепатит В )

Було б неправильно вважати віруси лише шкідливими для людини. Деякі з них внесли значний вклад у розвиток сучасної біологічної науки та технології. Саме вони були важливими об’єктами досліджень у молекулярній біології.

Спостереження та досліди з вірусами дозволили заглянути у таємниці збереження та реалізації генетичної інформації. Бактеріофаги стали тонкими інструментами генетичної інженерії та біотехнології.

Способи передачі: крапельна інфекція, контактна передача, переливання крові, операції, переносники( інший живий організм).

Захворювання – грип, свинка, вір, поліомієліт, герпес, папіломи.

Захисні реакції – імуноглобуліни, інтерферони (білки в молоці), клітинний імунітет.

189Прокаріотичні мікроорганізми. Особливості їх структурно-функціональної організації та біологічне значення

Першовідкривачем бактерій вважається А. Лівенгук (1632–1723), який за допомогою свого саморобного мікроскопа побачив “більше живого у зіскобі з людського зуба, ніж людей у цілому королівстві” (1683 р)

Культура мікроорганізмів – це мікроорганізми одного біологічного виду, які мають ряд спільних ознак і однакові за походженням.

Клон і штам мікроорганізмів належать до однієї культури. Клон не змінюється, а штам може.

Прокаріотичні мікроорганізми :

1. Бактерії (або еубактерії, справжні бактерії) – це основна група мікроорганізмів, представлена типовими прокаріотичними клітинами, які не мають сформованого ядра, а містять нуклеоїд.

За зовнішньою будовою бактерії поділяються на:

* округлі (коки – одиночні, диплококи – парні, тетракоки – по чотири клітини, стрептококи – ланцюжкові, сарцини – блоки з 8 і більше клітин, стафілококи – безсистемне скупчення клітин);

* паличкоподібні (бактерії, які не здатні до спороутворення, бацили – утворюють спори);

* зігнуті (вібріони – короткі палички, зігнуті один раз, спірили – слабо закручені довгі палички, спірохети – сильно закручені довгі і тоненькі палички).

2. Ціанобактерії (або синьо-зелені водорості) – автотрофні прокаріоти, які містять різні пігменти.

Займають проміжне положення між бактеріями і рослинами. Найчастіше утворюють колонії різної форми. Здатні переходити на міксотрофне (змішане) живлення. Багато видів можуть вступати у симбіоз з грибами, утворюючи лишайники.

3. Актиноміцети (променисті гриби) – паличкоподібні, нитчасті організми, які не мають клітинних перегородок.

Займають проміжне положення між бактеріями і пліснявими грибами. Утворюють ниткоподібний міцелій, за допомогою якого розмножуються. Крім того, можуть формувати спори. Розкладаючи органіку, відіграють значну роль у ґрунтоутворенні.

4. Хламідії – нитчасті хемосинтезуючі бактерії, нечисленні.

До цієї групи відносяться залізобактерії, які відкладають навколо своїх клітин оксид феруму (ІІІ), та сіркобактерії, які відкладають елементарну сірку.

5. Рікетсії – примітивні прокаріоти, облігатні паразити. Подібно до вірусів, здатні розмножуватися лише у живих клітинах. Як правило, паразити комах та павукоподібних.

6. Мікоплазми – паразитичні організми, які не мають жорсткої клітинної стінки. Вони надзвичайно малі за розмірами, але найрізноманітніші за формою. Нерухомі.

7. Архібактерії – чи не найдревніша група живих організмів на Землі. Вважається спільним предком прокаріотів і еукаріотів. Відкрита недавно, тому вивчена недостатньо.