54. Чому надмірне перебування на сонці шкідливе для людини?

Перебування під дією сонця травмує клітини шкіри та руйнує колаген і еластин, 2 найбільш важливих білки, які забезпечують міцність та пружність шкіри. Слід очікувати зниження рівня колагену на 20%, якщо вам подобається засмагати. При значних пошкодженнях шкіри сонячним світлом епідерміс стає більш товстим, відновлення клітин шкіри сповільнюється, виникає сухість та шаруватість. Колір шкіри також може стати нерівномірним, оскільки сонячне світло впливає на пігментацію шкіри. Ступінь змін під дією сонячного світла залежить від типу шкіри та загального часу перебування на сонці.

55. Біосинтез білку. Етапи біосинтезу білку: транскрипція та трансляція.

Біосинтез білка – складний багатоетапний процес, за допомогою якого клітини будують білки. Він відбувається за схемою:ДНК-РНК-білок. Транскрипція – це етап передачі генетичної інформації зашифрованої в молекулах ДНК, і запис цієї інформації в молекули про-іРНК. Процес перенесення інформації з молекул РНК на впорядковану структуру амінокислот у поліпептидний ланцюг – це трансляція. Ці процеси відбуваються неодночасно. Транскрипція: фермент РНК-полімераза роз’єднує подвійний ланцюг ДНК. За принципом компементарності на одному з них синтезується молекула про – іРНК. Потім за допомогою спеціальних ферментів перетворюється в активну форму іРНК. Для цього з неї видаляють ділянки, позбавлені генетичної інформації. Зчитування інформації регулюється білками-гістонами,які перешкоджують її зчитуванню. Транскрипція починається із звільнення ділянки ДНК від гістонів.

Транскрипція поділяється на етапи:

●ініціація (вихід зрілої іРНК з ядра у цитоплазму, активація амінокислот, утворення ініціюючого комплексу за участю іРНК і рибосоми та ініціація полпептидного ланцюга);

●елонгація (ріст молекули РНК у довжину, вимагає присутності йонів Mg+2 або Mn+2),

●термінація ( закінчення синтезу поліпептидгого ланцюгу у вигляді первинної структури, коли на іРНК зустрічається один з трьох стоп-кодонів UAA, UAG, UGA);

●процесінг ( утворення вторинної і третинної структур білка). Фермент РНК-полімераза ініціює процес транскрипції.

Трансляція поділяється на етапи:

●ініціація(активація амінокислот);

●елонгація;

●термінація.

56. Особливості будови та функції рибосом.

Рибосоми – не мембранні органели, що забезпечують синтез білка. Рибосоми складаються з 2 субодиниць: великої та малої. Кожна субодиниця становить собою комплекс білків і рРНК. У цитоплазмі рибосоми можуть розташовуватися вільно або прикріплюватися до шорсткого ЕПР. Окрім цитоплазми, рибосоми містяться також у хлоропластах і мітохондріях. На рибосомах послідовність нуклеотидів іРНК транслюється у відповідну послідовність амінокислот. Найбільше рибосом у клітинах тканин, що розмножуються. Кожна субодиниця в ядерці утворюється окремо, велика і мала субодиниці сполучаються в рибосому поза ядром. Полісоми- містять від 5 до 70 рибосом.

57. Будова та функції клітинного ядра.

Ядро – обов’язкова частина клітин багатьох одноклітинних і всіх багатоклітинних організмів. Саме за наявністю чи відсутністю оформленого ядра з оболонкою всі клітинні організми поділяють на 2 основних над царства: прокаріоти та еукаріоти.

Основні компоненти ядра:

●ядерна оболонка (каріолема);

●ядерні пори;

●ядерний сік (каріоплазмануклеоплазма);

●хроматин (хромосоми);

●ядерце.

Всі функції ядра можна поділити на 2 основні групи:

І. Збереження генетичної інформації в ряду поколінь клітин і організмів.

Репарація ДНК.

Реплікація ДНК.

Регуляція процесів точного розподілу молекул ДНК при поділі клітини.

ІІ. Реалізація генетичної інформації (в ряду ДНК→РНК→білок), створення апарату білкового синтезу.

2.1. Транскрипція всіх видів РНК.

2.2. Процесинг (дозрівання, сортування) всіх видів РНК.

2.3. Утворення субодиниць рибосом.

2.4. Регуляція синтетичних процесів.

Можна виділити також третю групу функцій ядра – забезпечення рекомбінації генетичного матеріалу (при кросинговері під час мейозу), що є основою комбінативної мінливості.

58. Клітинний цикл. Фази клітинного циклу.

Клітинний цикл (або цикл розвитку чи життєвий цикл) становить період існування клітини від моменту утворення клітини (в результаті поділу материнської клітини) до її власного поділу або смерті. Він включає в себе мітоз (М-фаза) та інтерфазу.

Клітинний цикл складається з:

1. Репродукція

А) мітоз,

Б) ендорепродукція (утворення поліплоідної клітини або політенних хромосом),

В) амітоз,

Г) мейоз.

2. Ріст

А) збільшення обсягу ядра у G1 стадії інтерфази

Б) збільшення обсягу цитоплазми у G1 стадії інтерфази

3. Диференціювання

А) встановлення ядерно-цитоплазматичного співвідношення

Б) формування органел спеціального призначення,

В) зміни структури ядра (пікноз, лізіс),

Г) молекулярно-генетичне диференціювання.

4. Старіння та смерть

А) дегенерація.

Інтерфаза G1 - найбільш тривала фаза циклу, іде за телофазою мітозу, клітина синтезує РНК та білки. Тривалість фази - від декількох годин до декількох днів. У клітин, що швидко поділяються (ембріональні), ця фаза нетривала. На при кінці G1 стадії є певний момент, після якого повернення клітини у стан спокою неможливий – це, так звана, точка рестрикції. Якщо стимульована до поділу клітина долає цю точку, вона обов’язково завершує його, при чому зі швидкістю, що не залежить від зовнішніх умов. Вважають, що в цей момент проявляється дія певного “вмикаючого” білку.

G0- фаза. Клітини можуть вийти з циклу та знаходитися в фазі G0. Вони починають диференціюватися, досягаючи стану термінального (остаточного) диференціювання (наприклад, нейрони).

S- фаза В клітині продовжується синтез білку, відбувається реплікація ДНК, розділяються центриолі, у більшості клітин фаза S триває 8-12 годин, процес реплікації ДНК ініціюється подвоєнням центросоми. По мірі реплікації ДНК, до складу хроматину включаються нові гістони. На відміну від більшості білків, які синтезуються протягом всієї інтерфази, гістони утворюються, головним чином, в S періоді.

строки реплікації у S періоді зумовлюються структурою інтерфазного хроматину, при цьому ділянки з найбільшою конденсацією хроматину, реплікуються останнім.

G2

продовжується синтез РНК та білків, необхідних для нормальної течії мітозу, наприклад:

ферментів, залучених до фосфорилювання білків ядерної ламіни (що призводить до розборки ядерної мембрани),

ферментів, залучених до фосфорилювання гістону Н1 (що призводить до суперсперилазізації хромосом).

центріолі досягають розмірів дефинетивних органел,

накопичується АТФ для енергетичного забезпечення наступного мітозу.

фаза триває 2-4 години.