3.Екстерналії, суспільні блага та асиметричність інформаціїякчинники державного ренулювання

Другим «провалом" ринку виступають так звані экстерналіі – зовнішні ефекти, які не здатні уловити ринковий механізм. Екстерналії виникають при нечіткому визначенні прав власності, коли одна людина може завдати збитку чи забезпечити прибуток іншому без будь-яких наслідків для себе.

Якщо діяльність економічного агента призвела до витрат у інших виробників чи споживачів товарів і послуг, то в цьому разі має місце негативний зовнішній ефект. Яскравим прикладом такого ефекту є забруднення навколишнього середовища.

Позитивний зовнішній ефект виникає тоді, коли діяльність одного економічного агента принесла вигоду іншим. Прикладом позитивного зовнішнього ефекту може бути система освіти.

Оцінюючи зовнішній ефект, визначають різницю між суспільними витратами (вигодами) та індивідуальними витратами (вигодами):

MSC = MPC + MEC, (1.1)

де MSC — граничні суспільні витрати;

MPC — граничні індивідуальні витрати;

MEC — граничні зовнішні витрати.

На рис. 2.1 та 2.2 показані види зовнішніх ефектів (MSB, MPB — відповідно граничні суспільні та граничні індивідуальні вигоди). Варто звернути увагу на те, що за наявності негативного зовнішнього ефекту економічне благо продається та купується у більшому обсязі порівняно з ефективним його розміром, а за позитивного ефекту — у меншому обсязі.Таким чином, ринок потерпає фіаско у ефективному розподілі ресурсів

Рис. 2.1. Негативний зовнішній ефект

Рис. 2.2. Позитивний зовнішній ефект

Щоб зменшити перевиробництво товарів з негативним зовнішнім ефектом або збільшити виробництво, що має позитивний зовнішній ефект, необхідно трансформувати зовнішні ефекти у внутрішні. З цим завданням ринок не може справитись, і виправляти становище повинна держава.

В арсеналі економічної політики є різні засоби щодо усунення небажаних зовнішніх ефектів. Використання цих засобів сприяє наближенню обсягів виробництва із зовнішніми ефектами до ефективних. З цією метою вдаються до:

а) встановлення прав власності на ресурси і створення можливостей для вільного обміну цими правами;

б) колективного або державного володіння благами, яким властиві зовнішні ефекти;

в) заборони або встановлення обмежень на види забруднюючих та шкідливих речовин;

г) запровадження корегуючих податків і субсидій.

Мета використання зазначених інституцій (за винятком державного володіння цими благами) полягає у включенні додаткових суспільних витрат (вигод) від споживання благ із зовнішніми ефектами до індивідуальних витрат (вигод). У цьому випадку йдеться про інтерналізацію зовнішніх ефектів.

Третім проявом фіаско ринкувиступає наявність в економіці суспільних благ (товарів), які не споживаються індивідуальними споживачами.Це такі блага, виробництво і споживання яких слід підтримувати на користь всього суспільства. Слід розуміти, що ринкова рівновага не завжди відповідає загальновизнаному добробуту нації.

Перша властивість суспільних товарів – це «невиключністьь». З моменту свого виробництва вони автоматично поступають в загальне розпорядження незалежно від того, заплатила за них людина чи ні. Такий товар не може бути виключений з чийого-небудь користування. Класичний приклад суспільного товару, що не «виключається», – система державної оборони. Армія захищає безпеку всієї країни і кожного громадянина незалежно від того, чи вносить він внесок на її зміст. Неможливо оборону кожного громадянина від зовнішніх нападів поставити в залежність від його плати.

Цікаво, що товари, що не «виключаються», іноді можна спробувати зробити такими, що «виключаються». Уявимо ситуацію, коли пожежна охорона надає послуги таким, що тільки уклав з ними контракти. Якщо вони не гаситимуть пожежу в житлах, що не уклали контракт, то іноді пожежа може розповсюдитися на майно сусідів, які уклали контракт. Тому пожежній охороні, швидше за все, доведеться гасити всі пожежі, навіть якщо не поміщені контракти.

Друга властивість суспільних товарів це «неконкурентність». Будучи використаним однією людиною, товар не втрачає своєї цінності для інших. Коли я споживаю товар, то, як правило, зменшую кількість споживаних вартостей. Наприклад, з'їдаючи яблуко, я зменшую кількість яблук для інших. Але це не відноситься до деяких товарів. Наприклад, транспортні магістралі до виникнення на них пробок, національні парки, фундаментальні наукові дослідження, вуличне освітлення і ін.

Жоден вид суспільного блага не може бути індивідуально сплачений із-за високих кошторисних витрат, а також неявного розподілу благ при якому неможливо визначити частку кожного споживача.

Держава вдається до оподаткування заради того, щоб забезпечити відтворення суспільних товарів в ринкову економіку. Таким чином, виникає потреба державного втручання в економіку.

Останнім економісти визначили четвертий провал » ринку - асиметричність інформації, доступ до якої якомога більшої кількості учасників ринку має забезпечуватись державою.

Асиметричність інформації – це володіння більшою часткою ринкової інформації лише деякими учасниками ринку. Тобто інформаційна асиметрія – це ситуація, коли інформація стосовно ринкових угод розподілена нерівномірно між суб’єктами господарювання. Асиметричність інформації викликає додаткові витрати з приводу її пошуку.

Асиметричність інформації обумовлена її властивостями:

а) високі витрати її виробництва та низькі витрати копіювання (відтворення цієї інформації);

б) інформація не відчужується від її власника;

в) не підвержена фізичному зносу, проте має вагомий ризик морального зносу;

г) інформація фізично не зникає при споживанні, проте для її використовування (отримання позитивного ефекту) необхідно мати певні навики.

Отже, причинами асиметричності інформації є:

1.Рідкість блага, пов'язана з високими альтернативними витратами.

2. Мінливість інформації.

3. Для використовування інформації необхідне перетворення її в знання.

Основними наслідками асиметричності інформації є неефективний розподіл ресурсів. Для подалання цього «провалу » необхідна політична влада держави яка дозволяє впроваджувати наступні стратегії

1. Сигналювання, тобто розповсюдження інформації, що дозволяює судити про якість об'єкту ринкових операцій.

2. Контроль за рекламною діяльністю.

3. Встановлення стандартів якості та сертифікації товарів.

4. Нецінова сигнальна система: акредитація і категорування.

5. Підтримка суспільних організацій споживачів і виробників (товариства захисту прав споживачів).

6. Створення інституту експертів.

7. Створення служби страхування.

Таким чином, з появою "провалів ринку" виникла об'єктивна необхідність активізації ролі держави в регулюванні суспільного відтворення. Особливо переконливим аргументом на користь державного регулювання стала криза 1929-1933 р., котра остаточно розвіяла авторитет ринкової конкуренції і показала, що ринковий механізм обов'язково повинний доповнюватися механізмом державного регулювання економіки. При цьому державне втручання в економічні процеси обумовлюється обмеженістю самого ринкового механізму.

Вперше необхідність такого втручання була обґрунтована в роботах англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса, фундатора кейнсіанського напрямку економічної теорії. В його головній праці, "Загальна теорія зайнятості, процента та грошей"

Вплив держави у економічні прцеси дозволяє трактувати сутність сучасної економіки як змішаної.