1. Розширення доступу до капіталу для високого зростання стартапів.

Адміністрація малого бізнесу (SBA) виділить $ 2млрд. на інвестиції протягом наступних п'яти років в перспективні, швидкозростаючі компанії. У березні секретар Гайтнер проведе саміт з доступу до капіталу для малого бізнесу та приватного підприємництва за участю підприємців, інвесторів і політиків.

2. Розвиток навчання для підприємців та менторських програм.

Бред Фелд і його колеги з TechStars збираються масштабувати модель прискорення стартапів під управлінням менторів на 15 самостійних регіональних організацій. Протягом наступних 3-х років мережа TechStars стане гарантом того, що 5000 успішних і досвідчених підприємців та інвесторів будуть наставниками 6000 молодих підприємців, для підвищення їх успішності в десятки разів і створення 25000 нових робочих місць до 2015 року.

Кілька організацій, державних і приватних, будуть зосереджені на підвищенні числа підприємців серед ветеранів країни, жінок і студентів. Департамент у справах ветеранів (VA) створить два інтегрованих бізнес-акселератора - один буде веб-інтерфейсом, а інший фізично розташований в Waukesha, WI. Коаліція фондів та корпоративних партнерів дозволить Astia надихнути нове покоління жінок-підприємців.

Національний фонд викладання підприємництва, який був недавнім гостем в Білому домі, буде масштабувати свою вельми успішну освітню програму, орієнтовану на школярів і студентів у «групі ризику» як фізично (через нові спільноти та проекти), так і віртуально (більш якісні онлайн- ресурси).

3. Зміцнення комерціалізації федеральних нддкр.

Фонд Deshpande буде підвищувати інноваційну екосистему в Новому Орлеані. Спираючись на навички і таланти місцевого співтовариства, включаючи місцевий бізнес та некомерційні організації ця діяльність сприятиме розвитку підприємництва.

4. Виявлення та усунення непотрібних бар'єрів для високого зростання стартапів.

Для отримання зворотного зв'язку безпосередньо від підприємців Адміністрація запустить онлайн-інструменти для пропозицій і буде відвідувати інноваційні центри, такі як Кремінну Долину і Дослідницький парк в Північній Кароліні, щоб отримати пропозиції по раціоналізації та ліквідації найбільших бар'єрів на шляху зростання стартапів.

5. Розширення співробітництва між великими компаніями і стартапами.

В минулому році Intel почала інвестувати в Альянс Америки, щоб зібрати разом компанії і розширити інвестиції в американські стартапи. У цьому році для просування цілей Стартап Америки, Intel Capital виділить 200 млн. доларів нових інвестицій в американські компанії.

Питання для обговорення до кейсу:

1. Чому виникла потреба створення такій національний програми у США саме в 2011 році?

2. Які інші цільові програми прискорення науково – технічного та інноваційного розвитку країн вам відомі? Проведіть порівняння одній – двох з цих програм з програмою StartUpAmerica.

3. Яки виклики, сильні, слабкі сторони можуть бути у цій програми? Які існують загрози та можливості?

Кейс 2 до теми (розділу) Науково-технічна та інноваційна політика

«Приклади з практики міжнародної науково-технічної та інноваційної політики: законодавчі заходи, що стимулюють підвищення енергоефективності»

Джерело:

http://energohelp.net/articles/energy-solutions/63556/

Приклад 1 - EC: маркування побутових електроприладів по класах енергоефективності

Законодавчі заходи:

• Електричні лампи і більшість побутових електроприладів при продажу чи здаванні в оренду мають бути забезпечені чітким маркуванням з класом енергоефективності ЄС.

Клас енергоефективності варіюється від А до G.

Ефект:

• Товари з класом EG практично зникли з продажу.

• Близько 98% всіх холодильників, які були у продажу в 2008 р., мали класи А, А + або А + + .

Приклад 2 - Японія: програма TopRunner для підвищення енергоефективності побутових приладів

Законодавчі заходи

• Обов'язкові цільові показники з енергоефективності для різних категорій товарів, таких як автомобілі, телевізори, холодильники і кондиціонери.

• Рівень енергоефективності самої передової моделі, представленої на ринку сьогодні, через 4-8 років стає мінімальним цільовим показником.

Ефект

• Корпоративний імідж поліпшується, якщо продукція задає стандарти в галузі енергоефективності.

• За останні 10 років обсяг споживання електроенергії побутовими електроприладами скоротився на 60-80%.

Приклад 3 - Данія: державна програма зі зниження енергоспоживання

Законодавчі заходи

• Більш строгі вимоги до теплоізоляції будівель;

• Суворі стандарти для побутових електроприладів;

• При розрахунку податків враховується обсяг споживання ресурсів.

Ефект

• Протягом останніх 20 років скорочення попиту на енергію становить в середньому 0,8% на рік (у порівнянні з 0,3% в інших європейських країнах, які також реалізували ряд заходів з підвищення енергоефективності)

Приклад 4 - Фінляндія: програма аудитів енергоспоживання

Законодавчі заходи

• Програма з контролю енергоспоживання з добровільною участю, що проводиться в енергетичному секторі, на промислових підприємствах і в сфері обслуговування;

• Держава субсидіює 50% витрат на проведення програми;

• Держава може субсидувати капіталовкладення у реалізацію виявлених можливостей економії енергії.

Ефект

• Обсяг економії, за оцінками, перевищує 2% від загального обсягу енергоспоживання Фінляндії з 2007 р.

Приклад 5 - Німеччина: підтримка вітроенергетики

Законодавчі заходи

• Доступ до енергосистеми та привабливі пільгові тарифи для всіх виробників енергії (приватних осіб і підприємств)

• Кредити з низькою процентною ставкою

Ефект

• Найбільший у світі обсяг встановленої потужності у вітроенергетиці (дані 2007 р.)

- 19 500 вітряних турбін

- 22 ГВт встановлених потужностей

- 7% загального обсягу виробленої енергії

Приклад 6 - Бразилія: запуск наймасштабнішої у світі програми з використання біопалива

Законодавчі заходи:

• У 1970-х роках запущена програма Proalcool, мета якої - замінити бензинове паливо біопаливом, виробленим з бразильського цукрового очерету.

• Обов'язкові для дотримання вимоги до якості сумішей на основі етилового спирту.

• Держава надає субсидії виробникам цукрового очерету.

• Обмеження і мита на імпорт бензинового палива.

Ефект:

• Більше 90% реалізованих сьогодні легкових автомобілів можуть працювати і на бензині, і на етиловому спирті.

• Частка етилового спирту в загальному обсязі автомобільного палива перевищує 50%.

Додаткова довідкова інформація: http://www.bioethanol.ru/biodiesel/world_bd/

Бразилія - найбільший виробник біопалива в світі, який виробляє близько 16,5 мільярдів літрів в рік і експортує близько 2,0 мільярдів літрів етанолу (дані за 2005 рік). У Бразилії на долю поновлюваних видів палива доводиться близько 20% всього, що використовує транспорт.

У 70-х роках минулого століття, в розпал Першої близькосхідної нафтової кризи, уряд Бразилії запустило в життя програму по використанню алкоголю в паливних цілях (NationalFuelAlcoholProgram). В цілому здійснити дану програму виявилося досить простою справою, тому що Бразилія крім всього є ще і найбільшим світовим виробником цукру з цукрового очерету. Проте, федеральний уряд всіляко допомагає приватному бізнесу працювати в рамках цієї програми, в тому числі за допомогою різних податкових пільг і преференцій. До інших методів підтримки виробників біоетанолу в Бразилії відноситься обов'язковий вміст біоетанолу в бензині на рівні 20% - 25%. З урахуванням того, що в 2005 календарному році в Бразилії було продано більше 600 тис. нових автомобілів, ринок збуту для біоетанолу більш ніж достатній.

У Бразилії біоетанол проводиться з цукрового очерету, який є ідеальною сировиною для отримання вуглеводню (спирту) за допомогою бродіння. Одна тонна цукрового очерету містить 145 кг сухого вуглеводню (біогазу) і 138 кг сахарози (тобто цукру). При виробництві біоетанолу з цукрового очерету, повністю використовується весь очерет, що дозволяє виробляти 72 літри етанолу з однієї тонни очерету.

На даний момент всі автомобільні підприємства Бразилії зобов'язані випускати автомобілі з двигунами під біоетанол в співвідношенні 70 до 30, тобто 7 з десяти нових авто повинні бути розраховані на блендірованной суміші.

США виробляють 16,2 мільярда літрів етанолу в рік і ще близько 500 мільйонів літрів імпортують з Бразилії. В найближчому майбутньому розглядається можливість істотного розширення експорту бразильського біоетанолу до Канади, де імпортне мито всього 4,92 канадських цента за літр.

30 жовтня 2002 Бразилія представила свою нову дизельну програму (Prodieselprogram) по виробництву і використанню біодизелю в Бразилії. Програма розрахована на використання як чистого біодизелю, так і суміші нафтового палива та біодизеля, зокрема з сої. Уряд Бразилії також прийняв закон, який наказує використовувати біодизель в пропорції 2% до кінця 2007 року (близько 800 млн. літрів в рік) і в пропорції 20% до 2020 року (12 млрд. літрів в рік).

Приклад 7 - Японія: програма по стимулюванню виробництва екологічних автомобілів

Законодавчі заходи:

• Держава може надавати субсидії на виробництво екологічних автомобілів.

• Держава надає споживачам субсидії на покупку екологічних автомобілів в розмірі до 5% від їх ціни.

Ефект:

• Продажі автомобілів з гібридним приводом в Японії збільшилися з 60000 в 2005 р. до 90 000 в 2006 р.

• Державна підтримка виробництва стала фундаментом для зростання на міжнародному ринку: до серпня 2009 р. у всьому світі було продано більше 2 млн. автомобілів ToyotaPrius

Приклад 8 - США: спеціальні смуги руху для автомобілів загального користування та екологічних автомобілів

Законодавчі заходи

• Спеціальні смуги руху для автомобілів з пасажирами і - в штаті Каліфорнія - для автомобілів з низьким рівнем викидів.

• Більш низька плата за проїзд по платній дорозі для автомобілів, які відповідають певним стандартам за обсягом викидів.

Ефект:

• Зниження загальної кількості автомобілів на дорогах, особливо в години пік.

• Зростання обсягу продажу автомобілів з гібридним приводом.

Питання для обговорення до кейсу:

1. Чому саме проблемам енергозбереження приділяється така увага у національної політиці багатьох країн світу?

2. Яки з цих ідеї вже використовуються в Україні?Яки програми та інши документи вже існують та реалізуються в Україні?

3. Яки загрози можуть існувати при реалізації окремих ідей, зокрема виробництва біоетанолу з продукції рослинництва?

3.2 ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ПІДТРИМКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання

2. Державна політика підтримки підприємництва

3. Проблеми, які потребують втручання держави у сфері підтримки підприємництва

1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання

У сучасній ринковій економіці підприємництво розглядається як особливий вид економічної діяльності. У широкому розумінні термін "підприємництво" (enterpreneurship) до певної міри можна ототожнювати з поняттям "бізнес" (business). Але бізнес – це суто господарська діяльність, що ведеться традиційними методами з метою одержання прибутку. Підприємництво натомість завжди супроводжується науково-технічною, організаційною та комерційно-економічною творчістю, вирізняється новими підходами до вирішення господарських завдань. Саме ініціативне, самостійне та творче поєднання фінансових коштів, матеріальних ресурсів, нематеріальних засобів інтелектуальної власності, інших активів і робочої сили з метою створення нового товару чи послуги і становить зміст підприємницької діяльності. Підприємництво має на меті, з одного боку, одержання прибутку чи збільшення особистого доходу в результаті застосування новітніх комерційних, організаційних технологій, розвитку нових видів, методів виробництва, благ і послуг, опанування нових сфер застосування капіталу; з іншого боку, найбільш ефективне використання економічних ресурсів [1, с.178].

Підприємництво – це багатопланове явище, яке його можна характеризувати з різних поглядів: економічного, правового, психологічного та ін. У зв’язку з цим Закон України "Про підприємництво" визначає підприємництво як самостійну ініціативу, систематичну, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також торгову діяльність з метою одержання прибутку [2, с.54].

Підприємництво є одним із головних факторів формування і розвитку ринкової економіки, підтримки внутрішнього ринку. Крім розв’язання важливої суспільно-політичної задачі – формування середнього класу, підприємництво здатне вирішувати соціальні завдання (проблеми зайнятості, створення джерел доходів для населення, виробництва товарів і послуг за доступними цінами) та економічні задачі (залучення приватного капіталу і зовнішніх інвестицій, удосконалення технологій, наповнення бюджетів різних рівнів) [3].

Підприємництво відіграє особливу роль у національному господарстві країни, створюючи інноваційне середовище, руйнуючи традиційні структури і відкриваючи шлях до перетворень, тобто стаючи тією силою, котра прискорює рух економіки шляхом ефективності, раціоналізації, бережливості та постійного оновлення.

Сучасна ринкова економіка ґрунтується на підприємництві в найрізноманітніших його модифікаціях, зберігаючи найсуттєвіші ознаки його класичних форм, характеризується такими загальними особливостями [1, с.179]:

• розвитком корпоративного бізнесу поряд із традиційними підприємствами індивідуального та партнерського типу, що веде до "розпорошення" власності через акціонування та розподіл відповідальності;

• розширенням кредитно-фінансової сфери, що виявляється в широкому спектрі форм фінансового підприємництва, яке відіграє важливу роль у рамках ринкової інфраструктури;

• зростанням значення орендних відносин, зокрема лізингу як сфери застосування підприємницького таланту;

• зростанням ролі інформаційних ресурсів на сучасному етапі НТП, а відтак особливим місцем інноваційного підприєм­ництва серед інших видів підприємницької діяльності;

• виникненням та розвитком у межах великих корпорацій внутрішнього підприємництва як особливої його форми за умов інноваційного типу відтворення;

• формуванням ризикового (венчурного) підприємництва та розвитком франчайзингових договірних відносин між дрібними та великими підприємствами.

Найбільш поширеними й ефективно діючими у світовій практиці господарювання є асоціації (союзи, спілки), консорціуми, концерни, конгломерати, холдинги, франчайзинг як система підприємницьких зв’язків.

Становлення і активний розвиток різноманітних видів, форм та інтегрованих підприємницьких структур сприятимуть зростанню ефективності всієї сучасної системи господарювання в Україні.

У будь якому суспільстві підприємництво передбачає функціонування поряд з великими цілої системи малих підприємств, у тому числі й таких, які базуються на індивідуальній трудовій діяльності окремих осіб або сімей. Ця форма господарської діяльності в нашій країні фактично не розвивалася. Проте перехід від командно-планових до економічних методів господарювання створює реальні умови для розвитку малого і середнього бізнесу. Зауважимо, що бізнес означає підприємницьку діяльність, спрямовану на одержання прибутку [3].

Найбільш сприятливі умови для підприємницької діяльності надає ринок. Індивідуальне дрібне підприємництво розвивається внаслідок дії ринкового механізму, який зумовлює виникнення певної кількості безробітних. Сфера дрібного бізнесу повинна вбирати в себе ту робочу силу, яка вивільняється з державних чи підприємств інших форм власності.

Розвиток дрібного підприємництва забезпечується правом кожної людини займатися будь якою економічною діяльністю у межах правового поля (законів). Сьогодні це право гарантується законодавче установленою приватною власністю громадян на певні засоби виробництва.

Важливою передумовою дрібної підприємницької діяльності є визначення її сфери. Тут слід мати на увазі щонайменше два моменти. По-перше, необхідно вибрати таку сферу, яка найбільше відповідає нахилам і знанням підприємця, де на основі власних здібностей, наукових та особистих прогнозів він може розраховувати на оптимальний підприємницький успіх. При цьому треба мати надійну інформацію про майбутній предмет діяльності. По-друге, надійною основою становлення власної справи могли б послугувати особисті "ноу-хау" або патенти на нові види продукції, технології з орієнтацією не лише на внутрішній, а й зовнішній ринок. Правовий захист своєї продукції, свого фірмового товарного знаку має бути обов'язковим елементом підготовки майбутньої справи. Не виключена також організація власної справи спільно з автором перспективного винаходу.

Вибираючи вид діяльності, підприємець повинен чітко уявляти власну нішу на ринку. Вона має "вписуватися" у середній і великий бізнес, не дублюючи його. Доцільно зосередити увагу на таких видах робіт, які з точки зору великого бізнесу виконувати невигідно. Лише за таких умов установлюється співробітництво між різними формами підприємництва. Така система досить поширена на Заході, особливо в торгівлі та сфері послуг. У ній велика головна фірма надає малому підприємству за плату виключне право використовувати свою торгову марку, в разі необхідності виділяє малому бізнесу кредит на пільгових умовах, надає різні консультаційні послуги, послуги з реклами тощо [4, с. 312]. Подібна система співробітництва вигідна як головній фірмі, так і малим підприємствам.

Поряд з цим підприємцю необхідно чітко визначитися з характером діяльності, аби вона не суперечила законам. Для цього необхідно ознайомитися з відповідними правовими актами чи звернутися до певних юридичних консультантів. Юридичну основу підприємницької діяльності становить законодавство про підприємства і підприємництво. Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Законодавчими актами установлені й конкретні обмеження підприємницької діяльності. Так, лише окремим державним підприємствам дозволяється виготовлення наркотичних засобів, зброї та вибухових речовин для державних (загальнонаціональних) потреб: медицини, оборони тощо, а також випуск цінних паперів і грошей.

Без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом, не можуть здійснюватися такі види діяльності: пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин; ремонт спортивної, мисливської чи іншої зброї; виготовлення та реалізація медикаментів і хімічних речовин; виготовлення пива й вина; виготовлення горілчаних, лікерних і коньячних виробів; виготовлення тютюнових виробів; медична практика; ветеринарна практика; юридична практика; створення та утримання ігрових закладів, організація азартних ігор; торгівля алкогольними напоями та ін. [5].

Слід зазначити, що в Україні функціонує єдиний реєстр суб’єктів підприємництва. Ринок не передбачає необмеженої свободи дій підприємницьких структур. Відповідно до чинного законодавства України деякі види підприємницької діяльності потребують спеціального ліцензування (табл. 3.5.1.).

Таблиця 3.2.1.

Основні види підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню

Види підприємницької діяльності	Орган, що видає ліцензію
Пошук та експлуатація родовищ корисних копалин	Держкомгеології за узгодженням із Держнаглядохоронпраці
Виробництво, ремонт і реалізація спортивної (мисливської) вогнепальної та холодної зброї, виготовлення печаток і штампів	Міністерство внутрішніх справ
Юридична практика; судово-експертна діяльність	Міністерство юстиції
Виготовлення вина та коньячних виробів	Міністерство агропромислового комплексу
Видобуток дорогоцінних металів (каменів) і виготовлення виробів з них	Міністерство фінансів
Внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів	Міністерство транспорту
Виробництво і ремонт засобів вимірювання та контролю	Держстандарт
Виготовлення пива, спирту, лікеро-горілчаних і тютюнових виробів	Держхарчопром
Виготовлення та реалізація ліків, здійснення медичної практики	Міністерство охорони здоров’я
Проектування, будівництво та експлуатація об’єктів атомної енергетики	Держатомнагляд
Виготовлення та реалізація хімічних речовин	Міністерство промислової політики
Торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами	Районні державні адміністрації
Посередницька діяльність із приватизаційними паперами	Фонд державного майна
Транспортно-експедиційні послуги з перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів	Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі
Діяльність, пов’язана з наданням послуг для одержання загальної середньої освіти	Обласні державні адміністрації
Діяльність, що пов’язана з професійною освітою та підготовкою спеціалістів різних рівнів кваліфікації	Міністерство освіти та науки
Діяльність, що пов’язана з наданням туристичних послуг	Держкомтуризм
Види підприємницької діяльності	Орган, що видає ліцензію
Аудиторська діяльність	Аудиторська палата
Страхова діяльність	Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю
Виробництво пожежної техніки та протипожежного обладнання	Головне управління пожежної охорони МВС
Діяльність у різних сферах фінансового та валютного ринку	Національний банк України

Джерело: [1, с.194-195].

Надання ліцензій здійснюється на підставі ліцензійної угоди, яка передбачає сплату суб’єктом підприємницької діяльності, якому надається ліцензія, певної ліцензійної винагороди. Остання може мати вигляд процентних відрахувань (роялті) або паушальних платежів (разова плата за користування ліцензією).

В Україні створено Державний комітет стандартизації та сертифікації, основним завданням якого є формування ефективно діючої національної системи сертифікації та стандартизації, яка була б спрямована на захист національного споживача й товаровиробника від неякісної продукції та пристосована до сучасних ринкових вимог світового співтовариства, зокрема ЄС. Нинішня система поки що є малоефективною та недосконалою. Так, в одній державній установі зосереджено майже всі монопольні функції щодо стандартизації, сертифікації, акредитації та відповідності технічним вимогам, при цьому Держстандарт самостійно розробляє нормативи для всіх названих процедур. Але світова практика доводить, що не може бути єдиного органу, котрий би визначав процедури із сертифікації, наприклад, літаків та ліків. У багатьох країнах є до 20 різноманітних обов’язкових процедур сертифікації, які здійснюються різними організаціями чи лабораторіями [3].

В Україні роль підприємництва є винятково актуальною. Розвиток мережі підприємницьких структур і передусім малих і середніх підприємств сприяє вирішенню гострих для України соціально-економічних проблем. Однак функціонування підприємницького сектору натрапляє на серйозні труднощі, пов’язані з формуванням сприятливого макроекономічного середовища.