1. Загальні поняття про регіон і регіональну економічну політику

Слово "регіон" латинського походження і в перекладі означає край, країна, область. Поняття "регіон" виникло в різних науках для виділення територіальних частин за певною ознакою (територіальній, адміністративній, політичній, економічній, демографічній та ін.)

Так, на думку професора Гарвардського університету Н.Грає, регіон – "... це територія, що відрізняється досить характерними ознаками для того, щоб відокремити її від сусідів" [11].

За визначенням академіка НАН України М.Чумаченка, регіон – це "... частина території держави, виділена за сукупністю різних ознак в адміністративну одиницю, свідомо направляється і координована для досягнення цілей громадського розвитку і запобігання дії руйнівних або негативних зовнішніх сил" [12, с. 7].

4 грудня 1996 р. більше 300 європейських регіонів з різною територією, політико-адміністративними устроями, що представляють інтереси понад 400 млн. своїх громадян, прийняли Декларацію по регіоналізму в Європі. Відповідно до цієї Декларації регіон трактується як "... вираження відмітної політичної самобутності, яка може приймати найрізноманітніші політичні форми, що виражаютьдемократичну волю кожного регіону набувати тієї форми політичної організації, яку він визнає переважно. Регіон сам обирає своє керівництво і встановлює знаки відмінності його представництва" [10, с. 4].

Окрім викладеного, в Декларації зафіксовані і інші права регіонів. Так "… регіон має фінансову автономію і достатні власні ресурси для повної реалізації своїх повноважень"; він "… має право стягувати власні податки і визначати джерела податкових надходжень", а також "… має можливість діяльності на міжнародному рівні" [10, с. 4].

Проаналізувавши різноманіття трактувань, наведених в літературі, можна зробити висновок, що регіон – це деяка цілісна територіальна система зі своєю структурою, функціями і зв'язками із зовнішнім середовищем. А за основу можна прийняти наступне визначення регіону.

Регіон в широкому значенні слова – це певна частина території країни (чи декількох сусідніх країн) з більш менш однорідними природними умовами, чинниками виробництва, виробничою і соціальною інфраструктурою, інституціональним і культурним середовищем. У вузькому значенні слова регіон має також атрибут політичного самоврядування. Тому усередині країни регіоном зазвичай вважається адміністративно-територіальна одиниця.

Розглядаючи регіон як структурне ціле, можна дістати висновку про те, що його розвиток є об'єктом управління.

Регіональна політика держави – це цільові дії держави, спрямовані на збалансування умов діяльності регіонів і їх результатів, підвищення ефективності використання сукупних регіональних ресурсів і можливостей, створення умов для підвищення ефективності діяльності окремих територій. При цьому регіональна політика держави не може бути спрямованою на користь одних регіонів на шкоду іншим.

Об'єктами державної регіональної політики є територіальні утворення, в межах яких здійснюється державне управління і місцеве самоврядування.

Суб'єктами державної регіональної політики є, з одного боку, центральні і місцеві органи виконавчої влади (управлінська вертикаль), а, з іншого боку, органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції вирішують питання соціально-економічного розвитку регіонів (управлінська горизонталь).

Предметом державної регіональної політики є розподіл влади між центром і регіонами, практична діяльність держави в регіонах і автономна діяльність органів місцевого самоврядування.

Слід зауважити, що політика регіонів не зобов'язана точно відповідати регіональній політиці держави. Регіони можуть мати власні пріоритети і напрями дій, іноді не співпадаючі з державними. Але і державна регіональна політика, і політика регіонів не мають бути суперечливими, тим більше загострюючись до конфлікту. У ідеалі вони повинні складати єдине ціле, доповнюючи і збагачуючи один одного.

Відповідно до значного різноманіття процесів в регіонах можуть бути виділені окремі сфери (сторони) регіональної політики держави: економічна, соціальна, демографічна, національна, науково-технічна, екологічна та ін.

Провідне положення в регіональному управлінні посідає економічна політика, оскільки рішення соціальних, демографічних, екологічних, науково-технічних і інших проблем регіону можливо в потрібному обсязі тільки за наявності відповідних економічних передумов: матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, механізмів їх ефективного використання і відтворення.

Найважливішим напрямом регіональної економічної політики є досягнення відносної економічної самостійності регіону, під якою розуміється наявність повноважень і ресурсів (власних і наданих державою) для вирішення органами виконавчої влади і місцевого самоврядування насущних регіональних проблем.

Зрозуміло, що ця самостійність не може бути абсолютною. Навіть держава, будучи самостійним в рішенні внутрішніх проблем, не може не враховувати зовнішніх обставин, двох- і багатосторонніх договорів, прийнятих раніше зобов'язань. Тим більше це стосується регіонів, які є частинами держави.

Регіональна економічна політика включає:

(1) планування соціально-економічного розвитку регіонів;

(2) фінансування регіонального соціально-економічного розвитку.

Вона ґрунтується на постановці цілей і завдань на майбутнє, розподілі повноважень і ресурсів між центром і регіонами, організації системи міжбюджетних стосунків. Така політика повинна сприяти зростанню регіональної економіки і зайнятості населення, подоланню диспропорцій між проблемними і розвиненими регіонами в цілях створення гідної якості життя людей на усій території країни.

В Україні завдання регіональної економічної політики були закріплені в "Концепції державної регіональної політики" (2001 р.), де відмічено, що вона покликана створювати умови "… динамічного збалансованого соціально-економічному розвитку України і її регіонів, росту рівня життя населення, а також поглиблення процесів ринкової трансформації на основі збільшення ефективності використання потенціалу регіонів, збільшення дієвості управлінських рішень, удосконалення роботи органів державної влади і органів місцевого самоврядування".

Крім того, в 2006 р. була прийнята «Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 р.», яка визначає стратегічні завдання державної політики регіонального розвитку, встановлює механізм і етапи реалізації стратегії, її очікувані результати на найближчий час [8].