- •Тема 1. Сутність, завдання і суб’єкти економічної політики
- •2 Еволюціяекономічної політики держави
- •3 Суб'єкти економічної політики і їх взаємодія
- •4 Економічні інтереси і дерЖавне регулювання національної економіки
- •2Монополія як «провал» ринку.Анимонопольна політика
- •3.Екстерналії, суспільні блага та асиметричність інформаціїякчинники державного ренулювання
- •4 Економічні функції держави
- •3 Доктрини економічної політики
- •2.12 Доктрини економічної політики держави.
- •Тема 3 Соціально-економічні цілі державного регулювання
- •1. Піраміда цілей економічної політики держави.
- •2. Цільова функція економічної політики.
- •Піраміда цілей економічної політики держави
- •2 Цільова функція економічної політики
- •Тема 4. Інструменти сучасної економічної політики План.
- •2.Грошово-кредитна політика
- •3 Бюджетно-податкове регулювання національної
- •4 Прогнозування та планування
- •1.Нормотивна модель оптимальної економічної політики
- •2. Реалізація економічної політики.
- •4. Провали «держави».
- •1 Нормативна модель оптимальної економічної політики
- •3Суспільний вибір як політичний механізм формування позитивної економічної політики
- •2 Реалізація економічної політики
- •4.Провали держави
- •5.1Підготовка економічного розділу передвиборчої платформи Президента
- •2. Методи впливу держави на ціни.
- •3. Специфіка регулювання цін на продукцію підприємств-монополістів.
- •4. Державне регулювання цін в Україні.
- •2.2Державна промислова політика
- •2..3. Світовий досвід проведення промислової політики.
- •2..4.Сучасні реалії української промисловості та концепція національної промислової політики.
- •2.2.. Класифікація видів промислової політики та механізм її здійснення.
- •2.4.Сучасні реалії української промісловості та концепція національної промислової політики.
- •2. Апк як форма організації аграрного виробництва
- •3. Аграрні реформи у сільському господарстві України
- •4. Державна політика і державне регулювання аграрних відносин
- •1. Загальні поняття про регіон і регіональну економічну політику
- •2. Органи управління регіоном
- •3. Планування соціально-економічного розвитку економіки регіонів
- •4. Фінансування регіонального соціально-економічного розвитку
- •2. Інноваційна інфраструктура.
- •3. Форми регулювання інноваційної діяльності.
- •1. Розширення доступу до капіталу для високого зростання стартапів.
- •2. Розвиток навчання для підприємців та менторських програм.
- •3. Зміцнення комерціалізації федеральних нддкр.
- •4. Виявлення та усунення непотрібних бар'єрів для високого зростання стартапів.
- •5. Розширення співробітництва між великими компаніями і стартапами.
- •1. Розширення доступу до капіталу для високого зростання стартапів.
- •2. Розвиток навчання для підприємців та менторських програм.
- •3. Зміцнення комерціалізації федеральних нддкр.
- •4. Виявлення та усунення непотрібних бар'єрів для високого зростання стартапів.
- •5. Розширення співробітництва між великими компаніями і стартапами.
- •2. Державна політика підтримки підприємництва
- •3. Проблеми, які потребують втручання держави у сфері підтримки підприємництва
- •1. Сутність, зміст і проблеми соціальної сфери та об’єктивна необхідність її державної підтримки
- •2. Співвідношення економічної ефективності і соціальної справедливості в національній економіці
- •3. Соціальна політика держави у національній економіці
- •4. Державна політика регулювання доходів, їх диференціації і запобігання бідності в національній економіці
- •5. Моделі соціальної політики в європейських країнах
- •Контрольні завдання
- •Питання з відповідями «Так – Ні»
- •Відкриті питання
- •Самостійна робота
- •Індивідуальна робота
- •Самооцінка
- •3.4 Державна політика у сфері охорони природи та
- •1. Інституціонально-економічні детермінанти державної політики у сфері охорони природи та природокористування
- •2. Функціонування сучасного механізму регулювання природокористування в Україні
- •3. Державне регулювання економічних відносин у сфері природокористування
- •1. Зовнішньоекономічна політика держави: зміст і цілі.
- •2. Зовнішньоторговельна політика держави, її основні типи і інструменти.
- •3. Державне регулювання міжнародного руху факторів виробництва.
3. Специфіка регулювання цін на продукцію підприємств-монополістів.
Особливу увагу держава приділяє регулюванню діяльності підприємств-монополістів, в т. ч. і ціновому. Важливість цієї проблеми полягає в тому, що монополізм заважає нормальному розвитку економіки. У ринковому середовищі конкуренція служить основним регулюючим механізмом, саме вона підпорядковує виробників і постачальників диктату покупців і споживачів. При конкуренції бажання покупців і продавців щодо пропозиції і попиту визначають ринкові ціни, а індивідуальні виробники і постачальники лише пристосовуються до бажання споживачів. Зростання монополій змінює це положення. Негативна риса монополії полягає в тому, що нерідко вона використовує ринкову владу для обмеження конкуренції і підвищення цін. В результаті продавці (виробники) впливають на ринок і маніпулюють цінами до власної вигоди на шкоду суспільству. Монопольна влада визначається величиною, на яку ціна перевищує граничні витрати, і частково залежить від кількості фірм, що конкурують на ринку. Так як монополісти можуть обмежувати обсяг пропозиції, то вони в змозі диктувати ціни на свою продукцію, товари, послуги, які перевищують конкурентні ціни та отримувати тривалий стійкій високий прибуток. Основна мета ринкової стратегії фірм з ринковою владою - захопити споживчий надлишок і перетворити його в додатковий прибуток. Найбільш поширеним способом такого перетворення є диверсифікованість цін. Природно, така ситуація суперечить інтересам споживачів, а також сприяє тому, що ресурси, кількість яких обмежена, розподіляються на користь монополістичних продавців (виробників), а не в цілях задоволення потреб суспільства. Деякі монополії практично неминучі, до них відносяться природні монополії – ті види господарської діяльності, які здійснюються в таких галузях, як газова промисловість, електроенергетика, залізничний транспорт і зв'язок. Інші види господарської діяльності потенційно можуть ефективно функціонувати в умовах конкуренції.
Все це призводить до необхідності державного регулювання цін природних монополій, так як вони в основному виробляють таку продукцію, яка необхідна для нормального функціонування більшості підприємств і становить значну частину споживаних ними ресурсів, тому неплатежі підприємств за продукцію природних монополій можуть призвести до кризи в масштабах всієї економіки країни. Поширення неплатежів є результатом цінової дискримінації з боку природних монополій та інших економічних структур, що мають вплив на ринку і необмежені у своїй діяльності регулюючим впливом держави.
Основними завданнями державного регулювання цін продукції природних монополій є:
- забезпечення балансу інтересів споживачів (у вигляді доступних цін) і регульованих підприємств (у вигляді фінансових результатів, привабливих для кредиторів та інвесторів);
- визначення структури тарифів на основі принципів справедливого і ефективного віднесення витрат на тарифи для різних типів споживачів;
- стимулювання підприємств галузей природних монополій до скорочення витрат і зайвої зайнятості, поліпшення якості обслуговування, підвищення ефективності інвестицій і т.д.;
- використання можливостей цінових механізмів регулювання при проведенні стабілізуючої макроекономічної політики;
- управління розвитком економіки в регіонах.
Державне регулювання цін (тарифів) продукції (послуг) підприємств природних монополістів можна здійснювати на основі наступних методів:
- встановлення фіксованих цін і тарифів;
- встановлення граничного рівня цін і надбавок, націнок (коефіцієнтів зміни цін);
- встановлення граничного рівня рентабельності і розмірів торговельних надбавок;
- декларування цін і тарифів в органах ціноутворення при формуванні вільних цін і тарифів.
Методи регулювання діяльності природних монополій застосовуються до конкретного суб'єкта на основі аналізу його діяльності, стимулюючої ролі в підвищенні якості вироблених товарів та в задоволенні попиту на них. При цьому оцінюється обґрунтованість витрат, приймаються до уваги витрати виробництва продукції [8].
Світовий досвід показує, що контроль і регулювання природних монополій можуть здійснювати різні установи. До основних категорій регуляторних органів належать [9]: саморегулювання, органи місцевої влади, парламенту, суди, управління та установи центрального уряду, регуляторні комісії.