3Суспільний вибір як політичний механізм формування позитивної економічної політики

Закономірності вибору шляхів діяльності уряду розглядає теорія суспільного вибору. Вона була підготовлена роботами американського економіста К. Ерроу і шотландського економіста Д. Блека, які використовували економіко-математичні методи в аналізі взаємозв'язків політичних і економічних процесів.

Як самостійна теорія, теорія суспільного вибору, висунута Нобелівським лауреатом по економіці 1987 р. Джеймсом Бьюкененом в 1960 році. Про розповсюдження цієї теорії свідчить той факт, що в США видається журнал «Суспільний вибір».

Дж. Бьюкенен використовує мікроекономічний підхід раціональної економічної поведінки при дослідженні економічної політики. Якщо метою споживача є максимізація корисності, бізнесмена – прибули, то політичного діяча – максимізація голосування на виборах.

Особливістю підходу теорії суспільного вибору є те, що приватний інтерес є основним спонукальним мотивом не тільки в бізнесі, а в суспільному житті.

Можемо сформувати два основні принципи даної теорії:

1) Принципи індивідуалізму.

2) Люди діють в політичній сфері, переслідуючи свої особисті інтереси, дозволяють ті отримати перемогу на чергових виборах.

3) «Чоловік економічний» прагне прийняти таке рішення, яке дозволяє витягувати максимальну корисність.

Ці принципи можуть бути використані при аналізі політичного процесу. Тут результативна модель медіанного виборця.

Іншим аспектом може бути вибір при виробництві суспільних благ. Хоча метою суспільного сектора є максимізація добробуту нації, але і йому характерна проблема вибору, яка, як відомо, є результатом обмеженості використовуваних ресурсів. При цьому потрібно визначити, які блага потрібно провести, щоб отримати максимум соціального благополуччя.

Вирішення цієї проблеми пов'язане із зіставленням результату і витрат виробництва. Проте тут як результат розглядається суспільний виграш, а як витрати – соціальні витрати.

Коли ми розглядаємо суспільний виграш, то повинні мати зважаючи на, що він включає суму приватного виграшу (якщо він є) і зовнішньої вигоди від цього виробництва.

Наприклад, соціальний виграш від підвищення рівня державного медичного обслуговування включає часткову вигоду поліпшуючих своє здоров'я плюс зовнішня вигода суспільства від підвищення працездатності, поліпшення демографічної ситуації, підвищення якості життя.

Соціальні витрати (СІ) виробництва суспільних благ включають витрати приватних осіб і зовнішні витрати, пов'язані з відмінністю від інших можливостей. У випадку з поліпшенням медичного обслуговування це витрати на ліки, а також альтернативна вартість тих ресурсів, які суспільство витратило на медицину.

Для оптимізації вирішення про виробництво суспільних товарів необхідно розуміти, що для максимізації добробуту суспільства слід проводити ті суспільні товари, суспільний виграш від яких перевищує соціальні витрати. Виробництво соціальних благ слід розширювати до тих пір, поки гранична соціальна вигода порівняється з граничними соціальними витратами.

Якщо вигода (В) перевищує витрати по виробництву товару (С), то їх співвідношення буде більше 1.

.

Тобто будь-який суспільний проект прийнятний, поки співвідношення вигоди і витрат буде більше 1. Як з безлічі проектів вибрати один? Оптимальний вибір при виробництві нескладних суспільних товарів будуватиметься на наступному принципі мікроекономіки. По товару А необхідно, щоб

, (1)

по товару В:

. (2)

Розділимо рівняння (1) на ПСИА, а рівняння (2) на Псив.Получим

Це означає, що при оптимізації пропорцій вибору між товарами А і В слід мати зважаючи на, що максимум суспільного ефекту буде досягнутий, коли додаткова вигода на кожну одиницю витрат буде однакова у обох товарів.

Припустимо, що ПОВА = 600 д.е., а ПСИА = 500 д.е., тоді співвідношення а по товару В ПОВВ = 900 д.е., ПСИВ = 1000 д.е., тоді співвідношення тобто суспільство, проводячи товар А, отримує на 1 д.е. витрат 1,2 д.е. В цьому випадку доцільно збільшити виробництво товару А і скоротити виробництво товару Ст.

Розглянемо, що відбудеться, якщо суспільство збільшить виробництво товару А на 2, а товару В на 1 одиницю, скоротить додаткові вигоди від випуску двох товарів А – 1200, зменшення соціальної вигоди від скорочення випуску товарів В – 900, чистий приріст соціальної вигоди – 300, додаткові соціальні витрати від випуску двох товарів А – 1000, зменшення витрат від скорочення випуску товару одного товару В – 1000, чистий приріст витрачання = 0.

Таким чином, соціальна вигода зросла на 300 ед., а витрати не змінилися._

У таких умовах зростатиме виробництво товару А і скорочуватися виробництво товару В. По мірі насичення попиту на товар А скорочуватиметься гранична соціальна вигода від його виробництва. Оскільки обмежені ресурси перемістилися у виробництво товару А, те буде недовироблення товарів В, значить, гранична вигода товару В зросте.

Соціальні витрати фіксовані, тому співвідношення вигода – витрати прагнутиме до рівноваги, тобто до 1.

Економічна оцінка соціальних проектів.

На основі розглянутого правила ухвалюються оптимальні рішення. Проект буде економічно правильним, якщо вигоди перевищуватимуть або дорівнюватимуть необхідним для цього витратам.

Індивідуальні бажання переводяться в дії уряду через політичні інститути. Одним з таких інститутів є принцип правління більшості, тобто схвалення дії більше 50 % що голосували.

Відомо, що джерелами фінансових ресурсів для виробництва суспільних благ є, в першу чергу, податки, але, крім того, кредит, стягування плати за користування суспільними благами, збори, а так само емісії грошей.

Завдання економічної політики полягає в тому, щоб укласти угоду про вибір варіанту розподілу витрат. Для максимізації корисності люди порівнюють граничну корисність блага з розміром додаткового податку. Поки гранична корисність перевершуватиме податок, їх положення поліпшуватиметься.

Припустимо, що 5 громадян голосують, щоб ухвалити рішення про кількість фейєрверків, що влаштовуються в рік. Кожен фейєрверк обходиться суспільству в 500 грн.

Припустимо спочатку, що рішення ухвалюється на основі принципу більшості. При цьому важливо, як розподіляються витрати. Хай прийнятий варіант рівномірного розподілу витрат, тобто кожен громадянин повинен буде сплатити кожен фейєрверк по 100 грн. Кожен громадянин віддасть перевагу тому об'єму випуску (тобто та кількість благ), при якому податок рівний граничній корисності.

Допустимо, що при збільшенні числа фейєрверків зверху, отримання додаткового чистого виграшу неможливе, тобто кількість фейєрверків змінюється від 1 до 5.

Розглянемо чинники, від яких залежить вибір.

По-перше, це гранична корисність благ.

Зведемо дані про корисність в таблицю:

Таблиця 6.1 Гранична корисність фейєрверків.

Виборець	Число фейєрверків в рік
	1	2	3	4	5
№ 1	100	80	60	40	20
№ 2	120	100	80	60	40
№ 3	140	120	100	80	60
№ 4	160	140	120	100	80
№ 5	180	160	140	120	100
Разом	700	600	500	400	300

Ми бачимо, що максимально оцінює благо виборець № 5, а мінімально - № 1. Тому № 5 проголосує за більше число фейєрверків.

Іншим чинником, що визначає вибір, є ціна блага, в нашому прикладі – це розмір податку. Якби податок № 5 зріс до 180, то його вибір був би за одним видовищем.

Ухвалюючи рішення, необхідно виходити з те го, що слід оцінювати сучасну вартість вигод і витрат проекту. 100 гривень, отриманих сьогодні, і 300 гривень, отриманих через рік, відрізняються, оскільки перші можуть принести відсоток.

Третій чинник вибору – це бюджетна можливість інституту. Чим більше дохід, тим більше виборець може витратити на фейєрверки.

Рішення залежатиме ще від політичної структури, в якій здійснюється вибір.

Особливості вибору в умовах прямої демократії

Значення цього чинника знаходиться в центрі уваги теорії суспільного вибору. У ній велике значення приділяється чиннику політичної структури. Ми розглянемо особливості вибору в прямій і представницькій демократії.

Пряма демократія характеризується така політика не оптимальна. Встановлення патентного обмеження - другий приклад. Воно сприяє консервації технологічних умов економічного зростання.

Результати сумісної в часі політики, при якій вибір рішення відбувається в кожному періоді, можуть значно поступатися результатам послідовного запровадження в життя встановленого на початку тривалого періоду політичного курсу.

При проведенні окремих напрямів економічної політики може виникнути несумісність в часі. Так, при проведенні антиінфляційної політики доцільно досягти угоди між Центральним банком та профспілками, по якому при обмеженні пропозиції грошей профспілки погоджуються на мінімальний приріст заробітної плати. Після досягнення такої угоди у ЦБ може виникнути стимул до порушення угоди в короткостроковому періоді. При цьому знижується довіра до проголошеного політичного курсу.

Отже, між інструментами і цілями є певна залежність. Для оптимальної економічної політики Я. Тінберген вивів кількісне співвідношення; число інструментів повинне перевищувати число цілей або хоч би, як виняток, бути рівним.