Тема 3 Соціально-економічні цілі державного регулювання
1. Піраміда цілей економічної політики держави.
2. Цільова функція економічної політики.
Піраміда цілей економічної політики держави
Економічна політика цецілепокладання та реалізація мети.
Цілі економічної політики повинні відповідати вимогам конкретності, реальності та контрольованості.Цілепокладання базується на наступних засадах:
врахування прогнозів майбутнього розвитку національної економіки;
Позитивний підхід з орієнтацією на економічні інтереси суб єктів економічної політики
Забезпечення зворотнього зв язку, конкретність і вимірність цілей;
Ієрархічність цілей.Економічне життя суспільства вимагає вирішення безлічі завдань, що припускає їх структуризацію.
У зв'язку з цим в економічній науці запропонований наступний порядок структурування цілей:
А. Визначення основної мети на глобальному рівні як зростання добробуту всієї нації;
Б. Надругому рівні формуються головні завдання, які визначають як функції держави:
1) вільний розвиток суспільства;
2) правовий порядок;
3)економічна безпека, забезпечення ринкової інфраструктури.
Ієрархія головних цілей суспільства міняється залежно від зовнішніх і внутрішніх чинників. Вперше класифікацію головних цілей дав А. Сміт. Він їх розглядає в наступному порядку:
1) забезпечення безпеки;
2) створення правого порядку;
3) розгортання інфраструктури.
У сучасних трактуваннях головних цілей економічної політики на перший план виділяється забезпечення вільного розвитку суспільства. Характерно, що, чим більше цінується свобода певної людини, тим більше значуща економічна свобода в державі.
Що стосується правового забезпечення, то воно, по відомому вислову А. Сміта, є умовою процвітання торгівлі і виробничої діяльності.Правове забезпечення вважається достатнім, коли економічна політика відповідає інтересу господарського суб'єкта.
Політика економічної безпеки - це система організаційно-правових заходів щодо запобігання загрозам національної економіки.Для того щоб виявити чи перебуває країна в зоні економічної безпеки, слід проаналізувати економічні показники і визначити значення індикаторів безпеки.Показники економічної безпеки - це найбільш важливі параметри, які дають уявлення про стан економічної системи в цілому, її стійкість і мобільність.Вони враховують світові тенденції та особливості розвитку економіки країниВ таблиці3.1 представлені найбільш актуальні показники, але коло їх відповідно до цілей дослідження може бути суттєво розширине.
ІНДИКАТОРИ БЕЗПЕКИ
Таблицяі3.1
ІНДИКАТОР БЕЗПЕКИ |
ГРАНИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ |
ВИРОБНИЧА СФЕРА |
|
ВВП від середнього до 7- розвинених країн
Питома вага обробній промисл. в промисл. виробництві Частка машинобудування в промисл. виробництві Частка імпорту в загальному внутр. споживанні
Частка імпорту в структурі продуктів харчування
Питома вага нових видів продукції |
50%
70%
20%
30%
20%
6% |
ІНДИКАТОРИ РІВНЯ ЖИТТЯ |
|
Питома вага населення з доходом нижче прожиткового Тривалість життя
Децильный коефіцієнт Загальний рівень безробіття Продуктивність праці середньосвітова
|
7%
70 р
8/1 7%
100% |
ФІНАНСОВИЙ СТАН |
|
Внутр. борг у % до ВВП
Зовнішній борг у % до ВВП
Дефіцит бюджету Монетраный коеф. М2 до ВВП |
30%
25%
5%
50% |
СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ РОЗВИНЕНИМИ І ДЕПРЕСИВНИМИ РЕГІОНАМИ |
1,5 рази |
|
|
В. Третійрівень – це практично-орієнтовані цілі, які є частковими умовами досягнення глобальної мети. Такого роду цілі називають прикладними.
Цілі прикладного рівня відображають ті економічні проблеми, які необхідно вирішувати в межах національної економіки, а не окремих її ланок (галузей, регіонів). Ці проблеми в першу чергу виникають перед урядами кожної країни. Тому формулювання цілей і забезпечення їх досягнення лягає на уряд, який розробляє і реалізує певну економічну політику.
Кожна національна економіка характеризується своїми параметрами економічного розвитку: наявністю ресурсів, технічним рівнем виробництва, ступенем інтегрованості в світове господарство і так далі Тому на кожному конкретному етапі прикладні цілі економічної політики для кожної країни будуть свої, специфічні. Так, економічний розвиток України в 90-і роки характеризується: величезним падінням об'ємів виробництва (за 5 років по багатьом галузям падіння склало більше 50 %), гіперінфляцією, енергетичною кризою, процесом ринкового реформування економіки, надмірною залежністю від імпорту енергоресурсів і ін.
Одна з першочергових цілей розвитку національної економіки – забезпечення високого рівня і стабільного зростання об'ємів виробництва, тобто стійких темпів приросту ВВП. Для визначення динаміки економічного зростання як правило використовують реальний ВВП. У довготривалому аспекті спостерігається тенденція до зростання реального ВВП у всіх країнах. Проте падіння реального ВВП теж має місце в деяких періодах. Причини цього різноманітні: як катаклізми – війни, стихійні лиха, коливання самого промислового циклу, труднощі ринкових трансформацій і ін.
Важливою прикладною метою є досягнення потенційного ВВП, який визначається як найбільш високий реальний ВВП при повному використанні ресурсів, низькому рівні інфляції і повній зайнятості. Різниця між ним і фактично виробленим ВВП утворює дефіцит ВВП. Дефіцит показує те можлива кількість товарів і послуг, яка було б проведено додатково, якби економіка функціонувала при природному рівні безробіття, повному і ефективному використанні інших ресурсів. На сучасному етапі для України це завдання має свою специфіку: необхідно спочатку подалати наслдки трансформаціонного занепаду, а потім вже ставити завдання забезпечення його зростання. Нажаль, українська економіка за трасфомаційний період втратила до тритини потенційного ВВП.
Люди хочуть мати роботу, відповідну їх вимогам, при хорошій зарплаті, а також мати в своєму розпорядженні можливість легко цю роботузнаходити. Періоди вимушеного безробіття прирікають сім'ю на фінансові труднощі, що впливає на суспільне здоров'я, соціальні відносини.
Завдання суспільства не ліквідовувати безробіття взагалі, це не можливо і не потрібно, а звести її до природного рівня, тобто забезпечити повну зайнятість, яка включає лише природне безробіття, що утворюється в результаті добровільної відмови від роботи, природної міграції робочої сили і структурних змін в економіці. У різних країнах природний рівень безробіття різниться. У США вона складає 6 %, для України його визначають на рівні 2%-4 %
У зрілій ринковій економіці безробіття, інфляція і об'єм виробництва тісно зв'язані. При виході реального об'єму виробництва за рамки потенційного суспільство отримує спіраль інфляції, зате зайнятість росте вище за природний рівень. При зниженні об'єму виробництва, а, отже, і зайнятості, відбувається зниження інфляції, аж до повної її зупинки, проте безробіття може зрости вище за природний рівень.
Важливою метою прикладного рівня є забезпечення стабільного рівня цін.Мова йде не про директивні ціни, а про ті, щовстановлюються на основі конкуренції. Ціни грають важливу роль в економіці. Високі ціни стимулюють виробництво, ведуть до скорочення безробіття. Але якщо зростання цін викликане створенням штучного дефіциту і скороченням виробництва, то це приведе до зростання безробіття, зниження доходів населення.
З іншого боку, якщо ціни тривалий час незмінні, то це веде до уповільнення темпів зростання ВНП,тому для національного розвитку припустима тільки помірна інфляція.
Рівень цін вимірюється за допомогою індексу споживчих цін (ІПЦ). Для цього складається перелік споживчих товарів, які необхідні для підтримки середнього в країні рівня споживання. Такий перелік називають споживчою корзиною. Корзина оцінюється в цінах на певний період. Для того, щоб визначити як змінилися ціни за місяць, за рік, за квартал, досить підрахувати ціну корзини на початок і на кінець потрібного нам періоду.
На основі ІПЦ визначається рівень інфляції як відносна величина зміни його рівня до базового стану.
У рішенні задачі підтримки стабільних цін суспільство повинне прагнути не до встановлення абсолютно жорстких цін, а до забезпечення помірної інфляції, яка стимулює попит і сприяє економічному зростанню..
Забезпечення справедливого розподілу доходів дозволяє понизити соціальну напруженість в суспільстві, підвищити рівень життя всіх верств населення, збільшити сукупний попит, підсилити мотивацію до праці. Справедливий розподіл доходів не означає зрівняльного розподілу, воно запобігає надмірній диференціації доходів між різними групами людей, в основі якої часто лежить експлуатація і незаконні методи збагачення (для України це – незаконні форми приватизації державного майна, по суті розграбування державної власності і ін.).
Справедливий розподіл доходів забезпечується;
1) встановленням гідних заробітків, які відповідають кількості і якості праці. Для забезпечення цього державу встановлює мінімум заробітної плати, який в більшості країн дозволяє задовольнити мінімальні потреби;
2) прогресивною системою оподаткування доходів населення;
3) системою трансфертних платежів (допомоги, компенсацій і ін.) населенню з низьким рівнем доходів.
Забезпечення соціальної захищеності непрацездатних і безробітних громадян країни вимушене брати на себе уряд кожної країни. Це завдання вирішується шляхом формування розгалуженої системи соціального захисту за рахунок засобів держави, підприємців, суспільних фондів. Вона включає:
1) пенсійне забезпечення через старість;
2) пенсійне забезпечення інвалідів;
3) допомога на дітей;
4) посібники з безробіття;
5) систему перепідготовки і працевлаштування безробітних і ін.
Ефективна система соціального захисту є неодмінним атрибутом соціально-орієнтованого ринкового господарства.
В умовах відкритої економіки важливою стає підтримка рівноважного зовнішньоторговельного балансу.
Зовнішня торгівля жорстко пов'язана з об'ємом національного виробництва. Чим більше країна проводить, тим більше вона продає за межу, тобто експортує, з іншого боку, імпорт або ввезення з-за кордону підсилює конкуренцію на внутрішньому ринку, покращуючи вибір населення.
Торговий баланс показує співвідношення ввезення і вивозу товарів і послуг, тобто імпорту і експорту.
У ідеальному випадку, коли зовнішня торгівля повністю схильна до ринкового саморегулювання, встановлюється автоматична рівновага торгового балансу. Саморегулювання, згідно кількісної теорії, відбувається таким чином. Якщо товарів вивозиться більше, ніж ввозиться, країна отримує за свої товари більше грошей, кількість грошей в країні наростає, що веде до зростання цін, а, отже, і витрат. Це, у свою чергу, приводить до дорожчання продукції. Стає вигідно купувати товари за кордоном.Якщо ж країна продає менше, ніж купує, то вона менше отримує з-за кордону грошей, отже, має низькі внутрішні ціни і витрати. Її продукція стає конкурентоздатною і купується за кордоном.Розглянуто ідеальний механізм, але в реальності держави за допомогою митного регулювання, тарифів, квот і інших засобів порушують його, виникає позитивне або негативне сальдо торгового балансу.
Серйозний вплив на сальдо торгового балансу надає курс валют – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни. Зміну курсу валют змінює ефективність як експорту, так і імпорту. У зв'язку з цим крїна прагне згладити різкі коливання в курсі валюти. Для України ця мета не менш актуальна, чим попередні.
Підвищення економічної ефективності національної економікикомплексна мета.Рішення цієї задачі на основі досягнень НТП, ефективній організації виробництва і системи мотивації праці дозволяє понизити витрати, раціональніше використовувати наявні ресурси, підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції на зовнішніх ринках, більш повно задовольнити потреби населення і підняти рівень життя.
Таким чином, реалізація економічної політики – це реалізація широкого спектру цілей, певним чином зв'язаних між собою,що відображається у моделі піраміди цілей
1Глобальна мета
2 Головні цілі
3.Прикладні цілі
Схема 3.1 Піраміда цілей.