МІНIСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО КУРСУ

«ЕКОНОМІКА П»

для магістрів денної та заочної форми навчання

Розглянуто

на засіданні кафедри

економічної теорії

протокол № 9

від 28.03.2007 р.

Затверджено на засіданні навчально-видавничої ради ДонНТУ

протокол №

Донецьк 2012

УДК 338.246.025.2

Методичні матеріали до курсу «ЕКОНОМІКАП» для магістрів денної та заочної форми навчання/За редакцією к.е.н., доц. Рибнікової Г.І. – Донецьк: ДонНТУ, 2012. –

Методичні матеріали містять конспект лекцій курсу Терміналогічний словник основну літературу, тести, вправи, ситуаційні та індивідуальні завдання.

Укладачі: Гордон М.В. кандидат економічних наук, доцент

Рибникова Г.І. кандидат економічних наук, доцент

Усачова Г.М. кандидат економічних наук, доцент

та ін

Рецензент:

Відповідальний за випуск

Зміст

ВСТУП…………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ…………………………………………………………………..

1.1.Сутність, завдання і суб’єкти економічної політики

1.Господарський порядок та його типи.

2 ЕВОЛЮЦІЯЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

3 СУБ'ЄКТИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ І ЇХ ВЗАЄМОДІЯ

4 ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ І ДЕРЖРЕГУЛЮВАННЯ

1.2.Роль держави в проведенні економічної політики. Сутність та причини державного регулювання економіки

1. Місце державної економічної політики в системі саморегулювання.

2Монополія як «провал» ринку.Антимонопольна політика

3.Екстерналії, суспільні блага та асиметричність інформації як чинники державного регулювання

4. Економічні функції уряду.

5. Доктрини економічної політики держави.

6. Роль державного сектора в системі національного господарства.

1.3.Соціально-економічні цілі державного регулювання

1. Піраміда цілей економічної політики держави.

2. Цільова функція економічної політики.

1.4.Основні форми та методи впливу держави на соціально-економічний розвиток країни

1. Класифікація інструментів державного регулювання.

2 Грошово-кредитна політика

3Бюджетно-податкове регулювання національної економіки

4. Прогнозування та планування СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ…………….………..

1.5.Нормативна та позитивна політика у національній економіці

1.Нормотивна модель оптимальної економічної політики

2. Реалізація економічної політики.

3Суспільний вибір як політичний механізм формування позитивної економічної політики

4. Провали «держави».

РОЗДІЛ 2.

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В ОКРЕМИХ СФЕРАХ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН

1. Ціна як об'єкт державного регулювання.

2. Методи впливу держави на ціни.

3. Специфіка регулювання цін на продукцію підприємств-монополістів.

4. Державне регулювання цін в Україні.

2.2ДЕРЖАВНА ПРОМИСЛОВА ПОЛІТИКА

.2.1. Сутність, та складові державної промислової політики.

.2.2. Класифікація видів промислової політики та механізм її здійснення.

2..3. Світовий досвід проведення промислової політики.

2..4.Сучасні реалії української промисловості та концепція національної промислової політики.

ї промислової політики

2.3ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ

1. Аграрний сектор економіки: особливості відтворення

2. АПК як форма організації аграрного виробництва

3. Аграрні реформи у сільському господарстві України

4. Державна політика і державне регулювання аграрних відносин

4. ДЕРЖАВНА РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА

1. Загальні поняття про регіон і регіональну економічну політику

2. Органи управління регіоном

3. Планування соціально-економічного розвитку економіки регіонів

4. Фінансування регіонального соціально-економічного розвитку

РОЗДІЛ 3.ФУНКЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ПОЛИТИКИ ДЕРЖАВНОГО

РЕГУЛЮВАННЯ

3.1 НАУКОВО-ТЕХНІЧНА ТА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА

1.Основні поняття і сутність науково-технічної та інноваційної політики.

2. Інноваційна інфраструктура.

3. Форми регулювання інноваційної діяльності.

3.2 ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ПІДТРИМКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання

2. Державна політика підтримки підприємництва

3. Проблеми, які потребують втручання держави у сфері підтримки підприємництва

3.3 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

1. Сутність, зміст і проблеми соціальної сфери та об’єктивна необхідність її державної підтримки

2. Співвідношення економічної ефективності і соціальної справедливості в національній економіці

3. Соціальна політика держави у національній економіці

4. Державна політика регулювання доходів, їх диференціації і запобігання бідності в національній економіці

5. Моделі соціальної політики в європейських країнах

3.4 ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ОХОРОНИ ПРИРОДИ ТА

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

1. Інституціонально-економічні детермінанти державної політики у сфері охорони природи та природокористування

2. Функціонування сучасного механізму регулювання природокористування в Україні

3. Державне регулювання економічних відносин у сфері природокористування

ТЕМА .3.5 ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

1. Зовнішньоекономічна політика держави: зміст і цілі.

2. Зовнішньоторговельна політика держави, її основні типи і інструменти.

3. Державне регулювання міжнародного руху факторів виробництва.

4. Валютна політика держави.

Вступ

Сучасний світ - це світ змішаних економік, де держава функціонує устані партнера і конкурента приватних фірм, з одного боку, з іншою - несе відповідальність за ефективне функціонування ринку і підтримку правопорядку в економіці в цілому. Роль держави тим самим не обмежується виконанням функцій «нічного сторожа», а припускає більш широке поле діяльності.

Метою дисципліни «Економіки П» є визначення закономірностей, принципів формування, прийняття і реалізації політики держави; її ролі в розвитку суспільного виробництва і зростання суспільного добробуту.

Завдання дисципліни:

розкрити сутність та основні принципи формування і реалізації економічної політики;

охарактеризувати законодавчу та інституціональну базу економічної політики;

з’ясувати загальні закономірності формування та реалізації і національні особливості державного регулювання економіки в окремих країнах;

проаналізувати головні напрямки, види соціально-економічної політики держави;

розкрити роль економічної політики як фактора організації і управління суспільним виробництвом, показати її ефективність.

Предмет дисципліни: внутрішня і зовнішня економічна та соціальна політика, наукові основи та принципи поточного управління економікою, практичний досвід ефективності державного регулювання в інших країнах відповідного рівня і етапу розвитку.

Вивчення дисципліни базується на проведенні зі студентами лекційних та практичних занять, ділових ігор, виконанні ними індивідуальних завдань.

Тема 1. Сутність, завдання і суб’єкти економічної політики

1.Господарський порядок та його типи.

2 ЕВОЛЮЦІЯЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

3 СУБ'ЄКТИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ І ЇХ ВЗАЄМОДІЯ

4 ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ І ДЕРЖРЕГУЛЮВАННЯ

1. ГОСПОДАРСЬКИЙ ПОРЯДОК ТА ЙОГО ТИПИ

Економічна політика – найважливіший чинник соціально-економічного розвитку суспільства

Господарська ситуація у нашій країні вимагає подальшого вдосконалення управління макроекономічною системою. Звідси зрозуміла необхідність виявлення загальних закономірностей, принципів і напрямів формування економічної політики.

Багатовимірність економічних процесів не орієнтує на жорстку регламентацію, а вимагає обліку всіх чинників для вироблення оптимального поєднання, взаємозв'язку всіх визначальних сил розвитку національної економіки. Найважливішими умовами ефективної економічної політики є врахування плинної економічної ситуації, рівня розвитку економічного мислення у суспільстві.

Практика показує, що результативність економічної політики вища у тому випадку, коли, вона пов'язана з реаліями політичного, соціального життя,станом виробничо-технічної сфери.

Економіка будь-якої країни вимагає координації дії мільйонів господарюючих суб'єктів. Саме цю функцію виконує господарський порядок , який забезпечує відповідність поведінки суб єктів інституціональному середовищу. У кожній країні господарський порядок має свою специфіку, яка визначається:

1) пануючою формою власності;

2) домінуючою теоретичною концепцією, державної дії на економіку.

3)інституційними чинниками.

Історично склалися дві основні моделі господарського порядку:

ринкової та планової економіки

Перша модель господарського порядку формується еволюційним шляхом на основі приватної власності і розвитку товарного виробництва. Ринковий порядок має наступні риси:

1) повну господарську самостійність всіх економічних суб'єктів на базі недержавної власності;

2) саморегулювання на основі попиту і пропозиції.

3)Ця модель господарського порядку створює ефективний розподіл ресурсів на виробництво товарів, необхідних суспільству на основі обмеженої інформації (іноді достатньо знати ціну і витрати виробництва), що забезпечує гнучкість, високу адаптивність до умов, що змінюються, сприйнятливість до НТП. При цьому забезпечується свобода вибору і дій споживачів і підприємців, на основі якої розширюється можливість задоволення різноманітних потреб. Кінець кінцем, ринковий механізм забезпечує швидше коректування нерівноваги, перебудову виробництва з попитом, що змінюється. Такий господарський порядок називають попитообмеженим.

Друга модель господарського порядку стала результатом пошуку шляхів виходу з ситуації розвитку, що запізнився. У зв'язку з тим, що в наший країні промисловий переворот відбувся на 150 – 200 років пізніше, ніж в країнах Європи, і виникла потребі (переважно політичного характеру) форсованого розвитку.

Планова модель господарського порядку,що сформувалась в результаті соціалістичної революції ґрунтувалася на можливості концентрації і перерозподілу ресурсів у загальнодержавних інтересах.

Основними рисами планового господарського порядку є:

1) відсутність економічної самостійності підприємств (або її жорстке обмеження), обумовлена пануванням державної власності, яка формувалася як кастова. У цій ситуації реально виявлялася першість політики над економікою.

2) горизонтальні зв'язки на мікрорівні регламентуються з центру. Безліч рішень на мікрорівні підміняються єдиним на макрорівні. Пануючим є директивне ціноутворення.

3) дефіцитність економіки.

Командно-адміністративна економіка орієнтована на постійне збільшення об'ємів виробництва при постійному недоліку ресурсів, тобто в економіці постійно виникають вузькі місця.

Який вихід з цієї ситуації? Необхідно так скоротити виробництво, щоб забезпечити його наявними ресурсами. При цьому створюються наднормативні ресурси про запас. Виникає замкнуте коло. Підприємство бажає максимальна кількість ресурсів при мінімізації об'єму виробництва.

Крім того, дефіцит резурсів вів до вимушеної заміни деяких з них, що неминуче породжував погіршення якості і, як результат, дефіцит розповсюджувався по всьому технологічному ланцюжку.

Ще одним шляхом подалання дефіциту ресурсів була зміна структури виробництва, що не відповідала попиту.

На цьому тлі сформувалися такі негативні риси командної економіки:

1) інвестиційний голод – системна нестача інвестиційних ресурсів у національній економіці;

2) дефіцит робочої сили і, як результат, внутрізаводське безробіття.

Реальний механізм функціонування планової економіки пов'язаний з системою напружених планів. При цьому діє система м'якого бюджетного обмеження, коли будь-які витрати підприємству компенсуються, що ще в більшому ступені загострює проблему ресурсодефіцитності: сума заявок перевершує ліміти і постійно розширюється дефіцит основних ресурсів.

На цьому тлі виникає «ринок продавця», коли виробник виробляє непотрібну покупцеві продукцію, при цьому не піклується про її якість.

Плановий господарський порядок, виникнувши як система раціонального використання чинників виробництва, опинився менш ефективний, чим «старий» ринковий. Свідоцтво цього – розрахунки Дж. Сакса:

Таблиця 1.1 Парне зіставлення: ринок і план ВНП на душу населення (дол. США)^1.

Країна	1970	1980	1991
Західна Німеччина	2860	13340	23650
Східна. Німеччина	2190	4421	6500
Фінляндія	2380	10130	23980
Естонія	-	-	3880
Південна. Корея	260	1620	6330
Північна Корея	270	739	2555
Австрія	1960	9990	20140
Чехословаччина	1604	2666	2470

1.див. Сакс Дж. Ринкова економіка і Росія. М.: - 1995. -С.19

В таблиці простежується, що після 70-х років посилилася криза планової моделі, економічна ефективність виробництва суттєво впала, що вплинуло на вибор політиками моделі господарського порядку. Результатом цього стала корінна зміна економічної моделі в країнах з плановим порядком. В економіці України здійснився перехід від планової до ринкової моделі, від ресурсообмеженого до попитообмеженого порядку.

Для реального переходу до ринкової системи необхідно:

1. формування ринкових стимулів діяльності суб єктів господарювання

2) встановлення залежності динаміки чинників виробництва від зміни структури попиту;

3) формування конкурентного середовища, в рамках якого можлива реальная попитообмеженість