8. Виробництво як основа життя та розвитку суспільства. Процес праці і процес виробництва.

Виробництво – це цілеспрямована трудова діяльність людей в ході якої, вони пристосовують і видозмінюють предмети природи з метою задоволення своїх потреб.

Тобто, процес виробництв – це трудова діяльність людей, де вони створюють різноманітні матеріальні речі.

Виробництво в суспільстві завжди має суспільний характер, тобто люди не здатні поодинці виробляти певні блага, люди пов’язані між собою суспільним поділом праці і фактично будь-який продукт людської праці є результатом об’єднаних зусиль людей.

Виробництво має суспільний характер і за своєю структурою містить такі елементи:

• власне виробництво(безпосереднє виробництво).

• розподіл.

• обмін.

• споживання.

За сферами виробництво включає 3 великі сфери(за характером діяльності):

1) основне виробництво.

2) виробнича інфраструктура.

3) соціальна інфраструктура.

Основне виробництво – галузі матеріального виробництва. де безпосередньо виготовляється предмет споживання і засоби виробництва.

Виробнича інфраструктура – комплекс галузей,я кі обслуговують основне виробництво, забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві і народному господарстві вцілому.

Соціальна інфраструктура – нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багацтва. які відіграють вирішальну роль у розвитку працівника, примножують його розумові та фізичні здібності, підвищують освітній та культурний рівень.

Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності складають сферу матеріального виробництва і саме вона надає людству основні матеріальні блага та послуги матеріального характеру.

Виробнича інфраструктура обслуговує виробництво, сприяючи піднесенню його ефективності, поліпшуючи умови праці і вцілому сприяє примноженню суспільного багацтва.

В сучасних умовах виробнича інфраструктура включає такі галузі як:

• транспорт.

• зв’язок.

• торгівля.

• кредитно – фінансові заклади.

• ділові послуги інформаційного, рекламного, лізингового та консультаційного характеру.

• інженерно-будівельні роботи.

До соціальної інфраструктури відносять:

• охорону здоров’я і фізичну культуру.

• систему освіти всіх рівнів.

• життєво-комунальне господарство(ЖКГ).

• пасажирський транспорт і зв’язок.

• культуру та мистецтво.

• побутове обслуговування.

За прийнятою в статистиці методикою обліку до соціальної інфраструктури включають також науку, як одну з форм суспільної свідомості, однак в умовах НТП наука справляє надзвичайний вплив на процес матеріального виробництва як безпосередня продуктивна сила, тобто вона служить розвитку матеріального виробництва.

Таку ж роздвоєність в обслуговуванні людини та виробництва мають: торгівля, транспорт та зв’язок.

Суспільна організація виробництва повинна забезпечувати реалізацію таких вимог:

• створювати широкі можливості для природно-історичного процесу економічного розвитку.

• забезпечувати НТП і відповідати досягнутому рівню реального усуспільнення виробництва.

Будь-який процес виробництва в будь-який історичний проміжок часу за своїм змістом є процесом праці.

Процес праці – процес взаємодії людини з природою.

Основними моментами процесу праці є: сама праця, предмети праці і засоби праці.

Праця пов’язана з таким фактором виробництва як робоча сила, а предмет і засоби праці пов’язані з чинником(фактори виробництва) виробництва – засобами виробництва.

Праця – свідома цілеспрямована діяльність людини з метою створення матеріальних чи духовних благ для задоволення особистих та суспільних потреб.

Інакше працю називають особистим фактором виробництва.

Праця є функцією робочої сили.

Робоча сила – здатність людини до праці або сукупність її розумових та фізичних здібностей, які використовують в процесі створення матеріальних і духовних благ.

Отже, праця і робоча сила не існують одне без одного.

Робоча сила є носієм праці.

Будь – яка людина для ефективної праці повинна мати: фізичні і розумові здібності, які пов’язані з її рівнем освіти, кваліфікації і станом здоров’я.

Застосовуючи свої здібності і властивості людина в процесі трудової діяльності перетворює дані природою предмети.

Таким чином предмети праці в руках людини це те на що спрямована трудова діяльність людини.

Предметом праці даються природою або ж проходять первинну обробку і після цього отримують назву сировина.

Для того щоб від предмета праці зробити річ потрібно мати певні знаряддя або засоби праці.

Засоби праці це речі за допомогою яких людина використовуючи їх фізичні, хімічні, механічні та інші властивості впливає на предмет праці.

Сукупність предметів та засобів праці складає засоби виробництва суспільства.

Людина відіграє провідну роль в «оживленні» засобів виробництва, які є речовими факторами виробництва.

тобто, людина використовує засоби виробництва і творить потрібні матеріальні блага.

В сучасних умовах робоча сила набуває вигляду сукупного працівника, тобто будь-який продукт праці породжений спільною діяльністю цілої ланки чи цілого ланцюга працівників, які доклали зусиль до створення цього блага виходячи із суспільного поділу праці, що склався.

Сучасне виробництво виставляє вимоги до сукупного працівника:

1) високий рівень кваліфікації та освіти.

2) здатність робітника до творчості і самовираження.

3) вимога належної оплати праці робітника, яка створює йому відповідні побутові умови, дозволяє підтримувати здоров’я, здобувати освіту і виховувати дітей.

Саме тому сучасний робітник є таким, які є засоби виробництва, якими є система освіти, охорони здоров’я, оплати праці та соціального захисту.

Ефективність використання праці буде залежати від того наскільки в суспільстві дотримуються принципу еквівалентності в оплаті праці, відповідно до вартості робочої сили.

Вартість робочої сили – вартість матеріальних благ та слуг, які потрібно мати для забезпечення виробництва та відтворення робочої сили.

В сучасних умовах виробництво являє собою процес поєднання факторів виробництва, тобто виробнича діяльність передбачає з одного боку технічні фактори, з іншого-людський фактор.

Технічна будова виробництва – або скільки засобів виробництва припадає на 1 працівника.

Цей показник виражається кількістю машин, потужністю двигунів, обсягом сировини і матеріалів, що припадають на 1 працівника.

З розвитком технічного прогресу на 1 працівника припадає більше засобів виробництва.

Відповідно, сучасна тенденція у виробництві полягає в тому, що техніка витісняє людину з виробництва і тому посилена механізація та автоматизація виробництва дуже часто породжують безробіття.

Поєднання факторів виробництва означє, що формується робоче місце, де людина застосовує технічний засіб.

З економічного боку характер поєднання факторів виробництва визначається їх суспільною формою, коли власником робочої сили і засобів виробництва є одна і таж особа, то має місце пряме(безпосереднє) поєднання факторів виробництва і виробництво набуває характеру індивідуальної діяльності. Якщо ж це є різні особи, то поєднання здійснюється через купівлю – продаж робочої сили шляхом найму працівника.

При наймі працівника визначається величина його заробітної плати в основі якої має лежати вартість робочої сили.

Аналіз процесу поєднання факторів виробництва із соціально-економічного боку має велике значення для характеристики економічного ладу суспільства.

В сучасних умовах речовий фактор виробництва набуває форми капіталу, який належить одній особі, а застосовується іншою.

До важливих факторів виробництва належить земля, яка є одночасно базою виробництва, містилищем природних ресурсів і природною основою сільського господарства виробництва.

До важливих факторів виробництва відносять: підприємницькі здібності( здатність організовувати підприємство і ним управляти і вести підприємницьку діяльність).

На сьогодні сучасним фактором виробництва є інформація та галузі пов’язані з її обробкою, передачею та використанням.