5. Економічні інтереси: суть, структура, класифікація. Взаємодія потреб та інтересів як рушійна сила соціально-економічного прогресу.

Економічні інтереси людини мають об’єктивно матеріальну основу, яка визначається відношенням людей до засобів виробництва, їх місцем у суспільстві, виробництві, тобто як економічна категорія.

Економічні інтереси виражає відносини між людьми з приводу задоволення усвідомлених ними потреб.

Економічний інтерес виступає як найбільший видимий прояв економічних відносин і сталий економічний інтерес є рушійною силою і внутрішнім мпульсом розвитку виробництва або спонукальним мотивом діяльності.

Взаємодія економічних інтересів є необхідним елементом реалізації економічних відносин.

Людина як носій економічних відносин є носієм економічних інтересів на різних рівнях економічних інтересів.

Рівні економічних інтересів:

• загальний(суспільний)- задоволення всіх сукупних потреб суспільства.

• колективний – інтереси відособленого колективу підприємства.

• особистий – спирається на особисті потреби: матер, духовні чи соціальні.

Аналіз економічних інтересів показує, що існує єдність і суперечність між інтересами.

Оскільки людина невідємна складова суспільства, неможливо відділяти особисті інтереси від колективних та суспільних і повна реалізація суспільних інтересів буде досягатися лише за умови взаємодії людей в розвитку виробництва та діяльностей і пошуку компромісів, шляхів, які дозволяють поєднати всі групи економічних інтересів.

Економічні інтереси визначають місце і становище людей в суспільстві, оскільки економічні інтереси тісно пов’язані з відносинами власності.

6. Суть економічної системи, її структура. Типи економічних систем. Змішана економічна система.

Економічна система – це об’єктивна єдність пов’язаних між собою явищ і процесів економічного життя.

Елементи економічної системи:

• тип власності.

• суб’єкти економічної системи.

• об’єкти економічної системи.

• економічна форма в результаті виробництва.

• принцип організації виробництва.

• розподілу, обміну. споживання.

• загальні економічні закони.

Відповідно економічну систему більшість економістів розглядають як сукупність 3 складових:

• відносини між господарюючими суб’єктами.

• система координації їх діяльності.

• система мотивації та контролю.

При характеристиці економічної системи важливо враховувати такі категорії:

• ПС

• суспільний поділ праці

• виробничі відносини.

ПС – система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи,відповідно до потреб людей, які створюють матеріальні та духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці.

Людина є одночасно творцем ПС і користувачем ПС і організатором виробництва.

Процес виробництва спирається на суспільний поділ праці.

Суспільний поділ праці – процес відособлення різних видів виробничої діяльності, завдяки чому окремі групи виробників закріплені на певний період за певними видами виробничої діяльності.

Види поділу праці:

• загальний поділ.

• частковий.

• одиничний.

• територіальний.

• міжнародний.

Існують природні і суспільні ПС.

Природні ПС – відображає роль і місце природи і навколишнього середовища у забезпеченні людської діяльності потрібними ресурсами.

На основі ППс відбувається процес перетворення привласнюючої економіки у виробничу.

Суспільні ПС- виникли в результаті історичних процесів об’єднання і поділу праці або в результаті піднесення суспільного зхарактеру виробництва.

На даний момент ПС стала наука, а останні 20 років – людський інтелект, обсяги засвоєної інформації, здатність людини переробити та використати наявну інформацію.

В економічній системі місце займають виробничі відносини.

Виробничі відносини – зв’язки між людьми, які виникли в процесі суспільних, виробничих, розподільчих. обміну та споживання виробничого блага.

Відносини між людьми поділяються на:

• привласнення предметів природи.

• спосіб поєднання людських ресурсів із засобами виробництва.

• спеціалізації, кооперації, комбінації виробництва.

• організація економічних відносин.

• відносини між людьми, щодо привласнення засобів виробництва.

Єдність і взаємодія ПС, які перебувають на певному рівні розвитку даного типу виробничих відносин, становлять способів виробництва.

При характеристиці економічних відносин виділяють відносини:

• техніко-економічні.

• організаційно-економічні

• соціально-економічні.

Техніко-економічні відносини – появляються через спеціалізацію, кооперування, комбінування виробництва, обмін діяльністю між людьми.

Організаційно-економічні відносини – виникають у процесі організації виробництва, розподілу, обміну, споживання, управління.

Соціально-економічні відносини – відносини. що мають відповідні властивості на засоби виробництва, природні ресурси, людський фактор і життєві блага.

До них належать: характер праці і відносини розподілу.

За типом економічні системи є:

• з позиції формаційного підходу формації.

• з позиції цивілізаційного підходу.

В цих умовах найбільш поширеною є змішана економічна система, яка поєднує у собі риси і закономірності економічного капіталізму і економічного соціалізму.