19. Рівновага споживача з ордииалістських позицій.

Рівновага споживача - це оптимальний набір товарів, що максимізує корисність при певному обмеженому рівні бюджету (доходу) споживача. Така рівновага передбачає: як тільки споживач отримує даний набір товарів - у нього зникає стимул замінювати цей набір на інший. Якщо споживач не заощаджує частину своїх доходів, не бере та не дає в борг, то бюджет споживача можна виразити через його витрати: бюджетним обмеженням. І = Р_АА+РвВ+ ... +Р_ХХ,

де I — бюджет споживача; А, В, ... X — споживчі товари; Р_А, Р_в, ... Р_х — ціни відповідних товарів. Загальна умова рівноваги споживача означає, що споживач розподіляє свій бюджет (дохід) на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошову одиницю, яка витрачається на кожний товар, тобто для всіх реально спожитих товарів А, В, С, ... виконується рівність:

МU_А/Р_А = МU_в /Р_в = МU_С /Р_с = ... = λ а для всіх неспожитих товарів Y, Z, ... виконуються нерівності: МU Y /Р Y < λ , МU Z /Р Z < λ,...

де МU_А , МU_{в в}, МU_С, МU Y, МU Z — граничні корисності товарів А, В, С, Y, Z ; Р_А, Р_в, Р_с, Р Y, Р Z — Ціни товарів А, В, С, У, Z;

λ — деяка величина, що характеризує граничну корисність грошей.

Споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних обмежень, тому завданням моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, доход і ціни на товари. Як бачимо, лінія бюджетних обмежень перетинає криву байдужості

Це означає, що доход споживача при максимальному використанні дає змогу придбати які перший, так і другий набір. Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при; заданому бюджетному обмеженні. Як тільки спожи- вач отримує такий набір, у нього зникають стимули) замінювати його на інший. Рівновазі споживача можна дати геометричне тлумачення. Якщо рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетних обмежень до кривої байдужості означає, що у точці нахил цих двох ліній збігається Нахил бюджетної лінії до осі X визначається як tg (рис. 3.2), тобто як співвідношення цін відповідних благ: .

20. Реакція споживача на зміну його доходу.

Графічний аналіз споживчого вибору між двома благами за допомогою кривих байдужості та бюджетної лінії можна значно наблизити до реальності, якщо розглядати вибір між окремим благом і всіма іншими благами. Таке припущення дещо змінює параметри моделі, а саме: по вертикальній осі відкладається загальна сума грошей, що витрачається на придбання всіх інших благ, а по горизонтальній — кількість блага Х. Тоді формула бюджетного обмеження матиме вигляд: .

Лінія «дохід—споживання»

Гранична норма заміщення благом Х витрат споживача на інші блага виражається в грошовій формі й означає міру готовності пожертвувати можливістю витратити бюджет на інші блага задля споживання додаткової оди­ниці Х, залишаючись на даній кривій байдужості.Рішення споживача щодо придбання блага Х залежить від доходу, яким він розпоряджається в певний проміжок часу. Зміни у доході (бюджеті) можуть привести до зміни кількості блага Х, що купується. Моделювання цього явища здійснюється за допомогою переміщення бюджетної лінії паралельно самій собі (нахил залишається без змін, оскільки незмінним є співвідношення цін) та знаход­ження нового положення точок оптимуму (рівноваги) споживача. Крива, що проходить через усі точки рівноваги, які відповідають різ­ним величинам доходу, називається лінією «дохід—споживання».

Залежно від зміни доходу може змінитися і ставлення споживача до блага X: як до блага з нормальною споживчою цінністю (повноцінного) або ж блага з низькою споживчою цінністю (неповноцінного). Споживання повноцінних благ при збільшенні доходу зростає, що зумовлює додатний нахил лінії «дохід—споживання». Споживання неповноцінних благ при збільшенні доходу скорочується, що зумовлює від’ємний нахил лінії «дохід—споживання».