55.Особливості попиту на ринку досконалої конкуренції.

На відміну від ринкового попиту, крива попиту, з якою сти­кається окремий конкурентний виробник, абсолютно еластична, ад­же скільки б продукції він не запропонував до продажу, це ніяк не вплине на ринкову ціну.

Попит на продукцію конкурентної фірми абсолютно еластичний, тому що всі фірми однієї галузі, мають невеликі розміри і випускають однорідну (стандартизовану) продукцію. Тому кожна з них повинна керуватися ринковою ціною (бути «прайс-тейкером»).

Це означає, що ціна, за якою кожна фірма продає свою продукцію, визначається силами, що непідвласні їй. Мова йде про умови попиту та пропозиції на ринку в цілому.

На відміну від ринкового попиту, крива попиту, з якою стикається окремий конкурентний виробник, абсолютно еластична, адже скільки б продукції він не запропонував до продажу, це ніяк не впливає на ринкову ціну.

Особливості попиту на продукт конкурентної фірми виявляються через наступні показники:

1. Сукупна (валова) виручка (ТR) — це загальна виручка від продажу всього обсягу продукції:

TR = QP,

де (Q — кількість товару, Р — його ціна.

2. Середня виручка (АR) — це відношення сукупної виручки до кількості проданої продукції:

AR = ТR/Q = Р.

3. Гранична виручка (МR) — це приріст валової виручки, що відбувся за рахунок продажу додаткової одиниці товару:

МR = ∆TR/∆ Q.

Графічно залежність динаміки перелічених показників від обсягів виробництва подано на рис.

Валовий доход конкурентної фірми зростатиме прямо пропорційно обсягу продаж. Ціна за одиницю товару, середній та граничний доходи в умовах конкурентного ринку завжди будуть рівними між собою.

а) крива попиту для конкурентного виробника; б) крива ринкового попиту.

56.Метод сукупного аналізу при побудові моделі поведінки підприємства в довгостр. Період.

Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді

Для побудови моделі поведінки виробника потрібно дати відповіді на наступні питання:Виробляти чи не виробляти продукт?Яіщо виробляти, то скільки?Які прибутки чи збитки принесе це виробництво?

У мікроекономіці є два методи пошуку відповідей на ці питання:

1. Сукупний аналіз (порівняння сукупної виручки і сукупних витрат)

2. Граничний аналіз (порівняння граничної виручки і гранич­них витрат).

1. Сукупний аналіз

Підприємство виробляє продукцію, якщо це приносить йому економічний прибуток або якщо збитки будуть меншими, ніж у разі повного припинення виробництва.Якщо ТК > ТС, то фірма вирішує завдання максимізації прибутку.Якщо ТС > ТК, то фірма мінімізує збитки.

Якщо фірма припинить виробництво, то її збитки дорівнюва­тимуть постійним витратам. Тому якщо збитки від виробництва менші ніж постійні витрати, то таке виробництво потрібно продов­жувати. Тоді сукупна виручка буде перевищувати змінні витрати:

ТС—ТR<РС,

(РС + VС) — ТК<РС>VС< ТR.

Відповідь на друге питання: виробляти потрібно такий обсяг продукції, який максимізує прибутки або мінімізує витрати.

Відповідь на третє питання: економічний прибуток чи збиток фірми дорівнює різниці між сукупною виручкою і сукупними витра­тами.

Аналогічні висновки можна зробити, якщо порівняти граничний доход з граничними витратами.

MR=MC

Якщо лінія граничного доходу перетинає криву середніх витрат, то фірма вирішує проблему максимі-зації прибутку. Його максимальний розмір досягається у точці, де перетинаються лінія граничного доходу та крива граничних витрат(Q1) .Загальний розмір прибутку при цьому дорівнюватиме площі прямокутника, який утворюють вісь цін, лінія граничного доходу, лінія обсягу виробництва та лінія, що відповідає середнім витратам при цьому обсязі виробництва.

Якщо лінія граничного доходу проходить нижче, ніж крива середніх витрат, але перетинає криву середніх змінних витрат, то, обираючи певний обсяг виробництва, фірма вирішує проблему мінімізації збитків. Вони будуть найменшими у точці перетину кривої граничних витрат та лінії граничного доходу, їхній розмір також можна визначити через площу відповідного прямокутника (див. рис. 7.4).

Якщо лінія граничного доходу не перетинає криву середніх змінних витрат, то для фірми доцільніше відмовитися від виробництва та концентрувати увагу на пошуку шляхів усунення постійних витрат, які у цій ситуації будуть дорівнювати збиткам.