12.Сукупна та гранична корисність.

Корисність— це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг. Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як певного співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем: U=f(x₁;x₂;…x_n) де U-рівень корисності; X₁,X₂,…X_n-кількість спожив благ, одиниць; n-кількість видів благ. Корисн збільш, якщо збільшкількість товару, що споживається. У цьому випад зрост загал корисн. Але зрост загальної корисності уповільнює­ться зі збільшенням споживання. Це є наслідком того, що зменшується додаткова, або гранична, корисність. Гранична корисність МU - це приріст корисн за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги. Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається . Сукупна корисність ТU зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і мен­шою мірою. Це означає, що гранична корисність (МU) — додаткова корисність від споживання кожної до­даткової одиниці товару — знижується.

14.Рівновага споживача.

Рівновага споживача- це оптимальний набір товарів, що максимізує корисність при певному обмеженому рівні бюджету споживача. Така рівновага передбачає: як тільки споживач от­римує даний набір товарів — у нього зникає стимул замінювати цей набір на інший.

Якщо споживач не заощаджує частину своїх доходів, не бере та не дає в борг, то бюджет споживача можна виразити через його витрати: І = РАА+РВВ + .+РХХ, де І — бюджет споживача;А, В, ... X — споживчі товари; РА, Рв…Рх — Ціни відповідних товарів. Цю рівність називають бюджетним обмеженням.

Загальна умова рівноваги споживача означає, що споживач розподіляє свій бюджет (дохід) на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошову одиницю, яка витрачається на кожний товар, тобто для всіх реально спожи­тих товарів А, В, С, ... виконується рівність:

Очевидно, що при цьому покупець не досягає максимуму за­доволення. Він може скоротити споживання товару В на 1 кг, втра­тивши 50 ютилів. Але на зекономлені 4 грн. можна купити 2 кг товаре А, що дасть додатково приблизно 80 ютилів (приблизно, тому що ЇІругий кілограм товару А може принести меншу корисність, наприклад, 39, а не 40 ютилів). Чистий виграш становитиме приблизно 80 - 50 = 30 ютилів. Із зменшенням споживання товару В збільшується його гранична корисність і, навпаки, із збільшенням споживання товару А зменшується його гранична корисність. Тому різниця між МUА/ РА і МUв/ Рв буде зменшуватися. Перерозподіл витрат буде три-до тих пір, поки відношення граничної корисності до ціни для юго, реально спожитого товару не стане однаковим:

Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме то-таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні. Цей підхід називається еквімаржи-шм принципом. Відношення MUА/РА показує приріст загальної корисності в гаті збільшення витрат на товар А на 1 грн. Кожне відношен-із-рівності можна вважати граничною корисністю грошей ііше, 1 гривні). Величина А. показує, на скільки ютилівшується загальна корисність при збільшенні доходу споживача НІ 1 грн

Корисність отримана від останньої грошової одиниці, втраченої на придбання будь-якого товару, однакова, незал від того, на який товар вона витрачена. - Другий закон Госсена. MU_A/P_A=MU_B/P_B=MU_C/P_C=…=µ Ціна обернено пропорційно впливає на обсяг попиту на певний товар. Дійсно із збільшення ціни на товар А зменшується перше відношення рівності, щоб встановити втрачену рівність та максимізувати загальну корисність, споживачеві необхідно зменшити споживачеві товару А.