95. Сутність та особливості суспільних благ

Суспільні блага - це блага, які забезпечують потреби всіх членів суспільства в однаковій мірі (національна оборона, освіта, охорона громадського порядку, наукові дослідження, природоохоронні заходи та ін.). Вони поділяються на „чисті” і „недосконалі”.

В умовах ринкової економіки, окрім ринкових (або приватних) благ, на які існує індивідуальне право власності, є так звані “суспільні”, або колективні блага.

Суспільні блага мають дві характерні ознаки:

1. Неможливість виключення будь якого об’єкта із споживання (невинятковість). Благо невиняткове, якщо не можуть бути виключені із сфери його споживання. Національна оборона є яскравим прикладом цього. Якщо нація забезпечила систему оборони, всі громадяни користуються її плодами. Маяк також є прикладом невиняткових товарів.

2. Відсутність суперництва у споживанні (неконкурентність). Блага неконкурентні, якщо при будь якому заданому рівні виробництва граничні витрати для додаткового споживання дорівнюють нулю. Наприклад, використання маяка. Коли він вже збудований і введений в дію, додаткове судно нічого не додає до його експлуатаційних витрат. Більшість благ конкурентні в споживанні.

Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, невинятковістю (неможливістю виключення будь-кого із користування даним благом) і неконкурентністю - неможливістю перешкодити споживати це благо людям, які не заплатили за нього.

Недосконалі блага характеризуються обмеженими можливостями використання, зумовленими географічним положенням або необхідністю мати ще додаткові приватні блага. Особливим різновидом суспільних благ є спільні ресурси (родовища корисних копалин, дикі тварини і риби в океанах і морях), які також характеризуються невинятковістю, але викликають суперництво - використання їх однією людиною зменшує можливості споживання інших людей. Слід зазначити, що є досить значна кількість благ, які характеризуються спільним споживанням, проте не є суспільними благами. Наприклад, ми спільно користуємося автобусом, насолоджуємося виставою, отримуємо знання на лекціях.

Візьмімо, наприклад, користування міським автобусом. Незважаючи на те, послугою як неподільним благом, воно, разом з тим, не має тих рис, які б дали змогу віднести його до суспільних благ.

По-перше, для тих, хто їде в автобусі, є конкуренція у споживанні, оскільки після певної межі зростання кількості пасажирів призводитиме до зменшення корисності від поїздки на цьому виді транспорту (порівняйте умови поїздки у години пік та у нормальний час).

По-друге, тут наявний механізм виключення: не сплативши за проїзд, ви не скористаєтесь транспортною послугою (звичайно, є категорії громадян, які мають право безплатного проїзду, проте це не поширюється на усіх споживачів)[12, c. 187-189].

Спільне споживання послуги у цьому випадку зумовлене економією на масштабах, адже чим більше пасажирів, тим вища економічна ефективність транспорту (саме тому водії приватних маршрутних таксі в години пік намагаються взяти якомога більше пасажирів, незважаючи на обмеження, які запроваджує місцева влада).