81. Вплив профспілок на механізм формування заробітної плати.

Профспілки можуть впливати на рівень заробітної плати через збільшення попиту на працю: сприяти своєю діяльністю зростанню попиту на кінцеві продукти, збільшенню продуктивності праці або цін на ресурсозамінники.

Ринок праці дає нам приклади, коли і продавець, і покупець займають монопольне становище: профспілка вимагає заробітної плати не нижче від мінімального рівня, а фірма наполягає на значно нижчій заробітній платі. Фактична ціна на такому ринку залежатиме від співвідношення сил. Однак є всі підстави вважати, що в умовах двосторонньої монополії фактична заробітна плата більше наблизиться до рівня конкурентного ринку, ніж у разі односторонньої монополії на будь-якому боці.

82. Характеристика інформації як фактора виробництва

Інформація і знання — це якісно новий чинник виробництва, що докорінно відрізняється від традиційних факторів — землі, капіталу і праці. Якщо у результаті промислової революції створили індустріальну технологію, машинну техніку, що примножило фізичні сили людини, підвищило продуктивність праці, то науково-технологічна революція кінця XX ст. перетворила інформацію і знання на новий фактор виробництва, який реалізує та збільшує можливості людського розуму.

Цей фактор, маючи матеріальну основу, сам по собі є нематеріальним за сутністю і реалізуються у системі своєрідних категорій — "інтелектуальна праця", "інтелектуальний продукт", "інтелектуальна власність" та "інтелектуальний капітал". Використання матеріальних благ призводить до того, що одні з них поступово, а інші одразу зникають, перестають діяти. Споживання інформації та знань означає, що їх визнають надбанням багатьох людей, тобто їхнє споживання тотожне самозростанню. Інформація та знання — це такий особливий фактор, який можна споживати у процесі виробництва в необмеженій кількості відтворювальних циклів. Вони не відчужувані: набуття певного обсягу знань не зменшує їх обсягу. Знання існують незалежно від простору; водночас можуть перебувати і їх споживають у багатьох місцях. Матеріальні блага купують, повертають, передають іншим. Знання не можна повернути назад. Однак знання та інформація чутливі до чинника часу, вони знецінюються з часом до повної втрати вартості. Це свідчить про те, що інформація і знання — новий виробничий ресурс.

83. Характеристика капіталу як фактора виробництва,

Капітал – ресурс тривалого користування, створений з метою виробництва додаткових товарів та послуг. Сутнісна риса кап.блага полягає в тому, що воно є водночас і фактором виробництва і продуктом. Підприємства пред”являють попит не просто на якісь мат.капітальні блага, а на тимчасово вільні грошові засоби, які можна витрачати на зазначені блага і повернути, віддавши частину прибутку від їх використання у майбутньому. Таким чином, якщо мова йде про ринок капіталу, то мається на увазі ринок грош.капіталу. Інструментами ринку капіталу можуть бути і безпосередньо кредитні ресурси, і цінні папери (акції, облігації, векселі), і різні похідні контракти.

Для придбання засобів виробництва потрібні нові кошти, джерелом яких є неспожиті доходи. Якщо людина частину свого доходу не споживає, а відкладає на зберігання, то ці заощадження стають кредитними капіталами, що надаються в тимчасове користування для придбання споживчих благ (споживчий кредит) або для інвестування у виробництво (інвестиційний кредит). Таким чином, заощадження стають об'єктом купівлі-продажу на ринку факторів виробництва, де й складається їх ціна — плата за право користування цими капіталами, що називається позичковим відсотком. Норма відсотка (r) — це процентне відношення позичкового відсотка (ПВ) до позичкового капіталу (ПК): r = ПВ / ПК х 100%. Норма відсотка впливає на рівень інвестування в економіку (рис. 1).

Власники фін.активів чи заощаджень сподіваються отримати деякий дохід. Його рівень хар-зує процентна ставка (ціна, що сплачується власникові капіталу за використання взятих у позику засобів протягом певного періоду часу; ставка (норма) процента виражається у процентах). Розрізняють номінальну процентну ставку (ставка проценту з поточного курсу без поправки на інфляцію) та реальну процентну ставку (ставка процента, очищена від впливу інфляції). За умов досконалої конкуренції існує тенденція до встановлення єдиної процентної ставки. В реальних умовах діапазон ставок досить широкий, що обумовлено терміновістю і розміром позики, діючою системою оподаткування, структурою ринку капіталу тощо.