47.Постійна та спадна віддача від масштабу виробництва

Постійна (стала) віддача від масштабу виробництва спос­терігається тоді, коли обсяги виробництва продукції та обсяги вико­ристання ресурсів зростають пропорційно. Збільшення вдвічі ре­сурсів виробництва призводить до подвоєння обсягів випуску про­дукції.

Спадна віддача від масштабу виробництва відбувається тоді, коли випуск продукції зростає менш відчутніше, ніж зростають обсяги використаних факторів виробництва. Наприклад, збільшення вдвічі ресурсів призводить до підвищення випуску продукції лише в півтора рази

Спадний ефект масштабу виробництва виникає через вплив таких факторів: Значна інерція великих систем, втрата ними гнучкості, необхідної в умовах нестабільного ринку.

Вихід підприємства за межі порога керованості (великі розміри підприємства створюють громіздку систему управління, ?а-хрудняється координація проміжних ланок, обмін інформацією, а цс приводить до зниження ефективності управлінських рішень).

48. Оптимум виробника.

Оптимум виробника — стан, коли виробник обрав і реалізує оптимальну комбінацію факторів виробництва. Досягнувши оптимального становища, виробник не залишатиме його, допоки не зміняться ціни на ресурси, або ж рухливість ринкового попиту не стане вимагати зміни обсягів випуску продукції, або ж з якихось причин не зміниться бюджет на придбання ресурсів. Саме тому таке становище іноді називають внутрішньою рівновагою виробника.

При фіксованих цінах на фактори виробництва можна знайти безліч наборів капіталу і праці,які можна придбати за ті самі сукупні витрати. Графічне зображення таких наборів називається ізокостою.

Ізокоста - це конкретна лінія, яка відображає різні комбінації затрат капіталу і праці , при яких загальні затрати виробництва є незмінними.

Рівновага виробника — це такий його стан, при якому він не бажає змінювати співвідношення чинників виробництва (праці та капіталу), що задіяні у виробничому процесі.

Оскільки нахил ізокости визначається співвідношенням цін праці та капіталу, а нахил ізокванти — граничною нормою технологічного заміщення, то умову рівноваги можна записати як рівність:

Дане рівняння відображає принцип найменших витрат, тобто стан, коли відношення граничних продуктів чинників виробництва (К, L) на одиницю вартості ресурсу (PL, PK) дорівнюють одне одному.  Якщо така рівність не справджується, то дане підприємство може отримати приріст продукції без додаткових витрат за рахунок зміни співвідношення чинників виробництва.  Якщо з'єднати точки, що відповідають різним рівням сукупних витрат, то отримаємо траєкторію зростання.  Траєкторія зростання показує, як змінюється співвідношення чинників виробництва, що забезпечують мінімальні витрати, при збільшенні обсягів виробництва продукції.

49.Ізокоста та її властивості

Ізо-коста — це лінія, що характеризує комбінації витрат змінних фак­торів при фіксованих витратах ви­робництва.

Властивості ізокости:

1. Кут нахилу ізокости за­лежить від цін на фактори виробництва. Оскільки tgL=K/L, а в точ­ках перетину ізокости з осями К (L = 0) та L (К = 0) сукупні витрати (ТС) визначаються за формулами відповідно: а) для L = 0, ТС = РkК;

б) для К = 0, ТС = РLL. То з цих формул знаходимо: К= ТС/ Рк, L = ТС/РL. Звідси: tg L=K/L=TC/Pk*PL/TC=PL/Pk, що й треба було довести. З формули (7.6) випливає, що кут нахилу ізокости збільшу­ється при зростанні ціни праці та зниженні ціни капіталу і, навпаки, кут нахилу ізокости зменшується при зниженні ціни праці та зрос­танні ціни капіталу (рис. 7.10).

Рис. 7.10. Вплив цін на рух і нахил ізокости: а — зниження ціни праці; б — зростання ціни капіталу

2. Усі точки ізокости відповідають однаковим сукупним витратам факторії: виробництва.

3. Чим далі від початку координат розміщена ізокоста, тим більший обсяг ресурсів використовується у виробництві.

Як вже зазначалося, ізокоста — це множина альтернатив­них комбінацій витрат праці та капіталу, при яких витрати вироб­ництва залишаються незмінними. Але яка ж з можливих комбі­націй забезпечить найбільший обсяг виробництва продукції? Для вирішення цього питання потрібно сполучити ізокосту з картою ізоквант (рис. 7.4).