13. Поняття "виборча система".

Існує три розуміння цього поняття:

Вузьке

Нормативно-правове

Широке

Вони не заперечують одне одного , а розглядають з різних боків.

1. Виборча система - спосіб переведення голосів виборців у мандати депутатів та владні посади.( 2 способи: мажоритарний та пропорційний).

2. Виборча система - порядок формування виборчих органів держави, спосіб, у який розподіляються депутатські мандати.

3. Виборча система- сукупність суспільних взаємовідносин, взаємодій, процесів, інститутів, цінностей, норм, які обумовлюють формування виборних органів держави.

14. Методи дослідження електоральних явищ та процесів.

Системний аналіз дозволяє досягти певних результатів:чітко окреслити предмет дослідження або розкрити сутність даного поняття.

Виборча система розглядається в широкому сенсі, як сукупність всіх електоральних процесів, норм , цінностей.

1) дозволяє розглядати виборчу систему на різних рівнях(на рівні виборів до парламенту, виборів президента і місцевого самоврядування)

2)виборчу систему розглядаємо як елемент політичної системи, тобто у взаємодії з іншими елементами політичної системи , в першу чергу з партійними системами, з формою державного правління, політичного режиму, політичною культурою.

3)застосовуючи системний аналіз можна розглядати виборчий процес, який знаходиться в постійній зміні та еволюції.

4)всі характеристики властиві виборчим системам властиві і політичним системам. Кожна виборча система має свої функції і є багатофункціональною( формування органів державної влади-основна, кожна гілка влади має своє функціональне навантаження).

Характеристика виборчої системи=політичної системи:

-цілісність-систему не можна зводити до суми елементів , бо будь-яка система передбачає стійкі зв’язки між своїми елементами;

-ієрархічність-певна впорядкованість елементів,підпорядкування менш важливих більш важливим, нижчих-вищим;

-гомогенність або однорідність-в виборчій системі не повинно існувати протиріч між елементами. Запропонована Алмондом.

15. Класифікація виборчих систем.

Виборча система – це порядок формування виборних органів держави та органів місцевого управління (самоврядування) на основі конституції та законів. Розрізняють такі виборчі системи: мажоритарна, пропорційна, змішана.

Мажоритарна система (фр. majогіtе – більшість ) – сис­тема визначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один або кілька) отримують тільки ті кандидати, які отримали встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються не обраними.

Мажоритарні системи можуть бути: а) відносної більшості (обраним вважається депутат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців, що прийняли участь у голосуванні, а у випадку рівності голосів питання вирішується шляхом жеребкування або проведенням повторних виборів (Україна та більшість інших країн світу); б) абсолютної більшості (обраним вважається депутат, за якого проголосувало більше половини виборців, що прийшли на вибори, тобто 50% + 1 голос. У разі, якщо жоден кандидат не набрав необхідної кількості голосів, організовуються повторні вибори, в яких беруть участь 2 кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів (Франція, вибори Палати представників Австралії); в) мажоритарна система кваліфікованої більшості (обраним вважається кандидат або список, який отримав певну кваліфіковану більшість голосів виборців, яка є більшою за абсолютну (2/3, ¾). Така система зустрічається дуже рідко через її низьку результативність. Застосовується у Чилі, до 1993 року в Італії при виборах Сенату.

Пропорційна система (лат. proportіo – спів розмірність) – система визначення результатів виборів, при якій депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості поданих за них голосів виборців у багатомандатному окрузі. Тобто чим більший відсоток голосів отримала партія на виборах, тим більший відсоток депутатів вона буде мати у парламенті.

За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють пропорційні системи: а) з жорстокими списками; б) з префенціями; в) з напівжорсткими списками. При застосуванні жорстоких списків виборець голосує за список партії в цілому. У виборчому бюлетні вказуються тільки назви партій, певна кількість перших кандидатів за партійним списком (Іспанія, Ізраїль, Україна). Система префенцій (лат. praeferre – перевага) надає можливість виборцю голосувати не лише за конкретну партію, а й робити помітку навпроти номеру того кандидата від цієї партії, якому він віддає свій голос (Фінляндія, Бельгія, Нідерланди). Система напівжорстких списків передбачає можливість голосування як за списком у цілому, так і визначати префенції, помітивши або вписавши прізвища одного чи кількох кандидатів (Швейцарія, Австрія, Італія).

Змішана система – система визначення результатів виборів, яка передбачає поєднання у собі елементів мажоритарної та пропорційної систем. Використовується у понад 20 країнах світу.

Одним із найпоширеніших варіантів змішаної системи є рівне комбінування, що передбачає обрання половини депутатів мажоритарним шляхом, а іншої – пропорційним. Так обираються парламенти ФРН, Литви, Болгарії, Грузії, України. Але існують і інші: а) система з єдиним голосом (у багатомандатному окрузі виборець голосує лише за одного кандидата, а не за список); б) система з обмеженим голосуванням (виборці мають право обирати кількох кандидатів з одного бюлетеня, але їх має бути менше ніж кількість місць для заповнення (вибори в Україні до обласних рад); в) кумулятивна система (виборець має стільки голосів стільки мандатів у окрузі і він може їх поділили між усіма кандидатами, а може віддати всі свої голоси одному кандидату).