- •01. Поняття "виборче право".
 - •1. Поняття "виборче право".
 - •02. Історія боротьби за виборчі права.
 - •03. Основні різновиди сучасних виборчих цензів (віковий ценз, ценз осілості, ценз неді
 - •04. Роль виборчих цензів протягом історії виборчого права.
 - •06. Інститут парламентських виборів в середньовічній Англії.
 - •07. Генеральні штати та виборчі процедури в середньовічній Франції.
 - •08. Поняття виборів та їх місце в демократичній державі.
 - •09. Рівні виборів та терміни їх проведення.
 - •10. Функції виборів в умовах демократії.
 - •12. Вибори в авторитарних суспільствах.
 - •13. Поняття "виборча система".
 - •14. Методи дослідження електоральних явищ та процесів.
 - •15. Класифікація виборчих систем.
 - •16. Поліномінальш, плюріномінальні та уніномінальні виборчі системи.
 - •17. Сутність мажоритарних виборчих систем.
 - •18. Позитиви та негативи мажоритарних виборчих систем.
 - •19. Мажоритарна виборча система абсолютної більшості.
 - •21. Система альтернативного голосування.
 - •22. Система обмеженого голосування.
 - •23. Система голосу, що не передається.
 - •24. Система кумулятивного голосування.
 - •25. Система голосу, що передається.
 - •26. Поняття "напівпропорційна система".
 - •27. Сутність пропорційної виборчої системи.
 - •28. Типологія пропорційних виборчих систем.
 - •29. Позитиви та недоліки пропорційної виборчої системи.
 - •30. Змішана виборча система.
 - •32. Взаємозв'язок, партійної і виборчої системи ("правила" м.Дюверже).
 - •38. Процесуально-правові обмеження агітаційно-пропагандистської кампанії.
 - •39. Стадія голосування та підведення підсумків виборів.
 - •40. Виборчий бар'єр.
 - •41. Поняття "виборчий округ".
 - •42. Формування Конгресу сша.
 - •43. Президентські вибори в сша.
 - •45. Французька виборча система.
 - •46. Системи із виборами за жорсткими та напівм'якими списками (Португалія і Данія).
 - •47. Преференційні системи (Австрія, Бельгія, Фінляндія, Швеція).
 - •48. Системи панашування (Нідерланди, Люксембург).
 - •49. Географічно неоднорідні змішані виборчі системи (Греція, Іспанія).
 - •50. Система виборів у Російській Федерації.
 - •51. Особливості виборчої системи сучасної України.
 - •52. Забезпечення реалізації активного й пасивного виборчого права в Україні.
 - •53. Порядок і строки призначення виборів в Україні.
 - •54. Формування виборчих комісій в Україні.
 - •55. Фінансування передвиборчої агітації в Україні.
 - •56. Обмеження в проведенні передвиборчої агітації в Україні
 - •57. Формування Верховної Ради України.
 - •58. Висування кандидатів у народні депутати України.
 - •59. Порядок встановлення результатів виборів до парламенту України.
 - •60. Правові засади виборів Президента України.
 - •61. Особливості висування та реєстрації кандидатів у Президенти України.
 - •62. Формування органів місцевого самоврядування в Україні.
 - •63. Політичні наслідки парламентських виборів в Україні в 2002 р.
 - •64. Особливості президентських виборів в Україні в 1994 р.
 - •66. Відповідальність за порушення виборчого законодавства в Україні.
 - •67. Основні напрями дослідження електоральної поведінки.
 - •68. Сутність явища "абсентеїзм".
 
42. Формування Конгресу сша.
Двухпалатный конгресс.
Верхняя палата -- сенат (100 мест). Выборы проходят по мажоритарной системе относительного большинства голосов в двухмандатных округах, совпадающих с границами штатов. Срок полномочий сенаторов -- 6 лет. Каждые два года обновляется треть сената.
Нижняя -- палата представителей (435 мест). Выборы проходят по мажоритарной системе относительного большинства голосов в одномандатных округах, каждый штат должен иметь не менее одного представителя. Срок депутатских полномочий -- 2 года.
Собственные парламенты имеют также некоторые зависимые от США территории (Американское Самоа, Виргинские острова Соединенных Штатов, Гуам, Северные Марианские острова, Пуэрто-Рико, Маршалловы острова, Палау и Федеративные Штаты Микронезии). Кроме того, Американское Самоа, Виргинские острова Соединенных Штатов, Гуам и Пуэрто-Рико делегируют от каждой территории по 1 депутату без права голоса в палату представителей конгресса США. Жители Виргинских островов и Гуама являются гражданами США, голосуют на выборах в конгресс, но не участвуют в выборах президента. Северные Марианские острова не направляют депутата в палату представителей США, вместо этого они направляют выборного представителя своего государства в Вашингтон.
43. Президентські вибори в сша.
Система виборів президента США має три характерні особливості.
Перша з них полягає в тому, що разом з президентом обирається і віце-президент США, сферою відповідальності якого є функціонування уряду країни. У день виборів фактично відбувається голосування не за самого лише президента, але за зв’язку президент-віце-президент. Кандидатуру на посаду віце-президента називає кандидат у президенти, і її має затвердити національний з’їзд партії напередодні виборів. Віце-президент виконує обов’язки президента, якщо його не вдалося обрати, або у випадку смерті президента (Так було, зокрема, коли загинув президент Кеннеді).
Другою, і характерною виключно для Сполучених Штатів особливістю президентських виборів є те, що вони не є прямими. Громадяни, голосуючи, обирають колегію вибірників, голоси яких і вирішують, хто саме стане наступним президентом країни.
Колегія вибірників складається з 538 чоловік: 535 чоловік є представниками 50 штатів країни (за кількістю членів палат Конгресу США), троє вибірників представляють федеральний округ Колумбія (місто Вашингтон – столиця США), який не має своїх членів у Конгресі. Члени колегії вибірників не можуть бути членами жодної з палат Конгресу США і перебувати на державній службі.
Вибірники, яких обрали в листопаді, у перший понеділок після другої середи грудня у столицях своїх штатів голосують за президента і віце-президента. Бюлетені лічить спеціальна комісія в Сенаті, і так закінчується власне виборчий процес. Оскільки вибірників 538, то для перемоги зв’язка кандидатів у президенти і віце-президенти має набрати 270 голосів на свою користь. Інакше Палата представників Конгресу сама обиратиме президента (з трьох кандидатур, що брали участь у виборах і набрали найбільшу кількість голосів), а Сенат – віце-президента.
Закону, який би зобов’язував вибірників голосувати відповідно до волевиявлення виборців, не існує. Загальна кількість голосів, поданих за того чи іншого кандидата у президенти, може не співпадати з кількістю голосів, поданих вибірниками, оскільки вибірники представляють штати, і діє правило, що в кожному штаті „переможець отримує все”. Приклад – вибори 2000-го року, коли загальна кількість голосів за „демократичну” зв’язку Гор-Ліберман становила 48707413, за «республікаську» зв’язку Буш-чейні - 48609640 голосів. Президентом, однак, після скандалу і перерахунку голосів у штаті Флорида став Буш-молодший. Посилань на архаїчність такої системи виборів, встановленої ще батьками-засновниками Сполучених Штатів як компроміс між «федералістами» і «централістами», вистачає. Проте вона зберігається.
Третя особливість полягає в тому, що в рік виборів, починаючи з лютого, у 36 найбільш густонаселених штатах проводяться так звані „праймеріз”, чи попередні вибори. На них виставляють свої кандидатури ті, хто прагне потім взяти участь у президентських перегонах (як правило, губернатори штатів, сенатори). Праймеріз тривають до червня. За їх результатами провідні партії – Республіканська і Демократична – визначають делегатів своїх передвиборчих з’їздів з тим, щоб під час роботи з’їздів визначити кандидатів на президентські вибори (найбільше „своїх” делегатів отримує той кандидат, за якого найбільше проголосували в кожному з штатів). Законодавство, яке регулює праймеріз, своє у кожному зі штатів. З’їзди, на яких і формуються зв’язки кандидатів на посади президента і віце-президента, як правило, проходять в липні-серпні..
Зокрема, зараз найбільш рейтинговим потенційним кандидатом від демократів може вважатися Джон Керрі, сенатор від штату Массачусетс. І вважався б, якби він переміг у праймеріз в семи штатах. Він же переміг у п’яти з них, отже, перш ніж конкурувати з Бушем, який, очевидно, буде кандидатом від республіканців, Керрі ще має перемогти у внутріпартійній конкурентній боротьбі екс-головнокомандуючого об’єднаними силами НАТО в Європі генерала Кларка і сенатора від Південної Кароліни Джона Едвардса. Між тим, уже зараз рейтинги Керрі перевищують рейтинги чинного президента Буша.
44. Парламентські вибори у Великобританії.
Єдиний орган який обирається на всенародних виборах Палата Громад. Складається з 659 депутатів. Кількість є непостійною. Палата лордів складається з 713 лордів, 40 обираються шляхом прямих виборів, 92- спадкові лорди; 595- довічні пери, 26 архієпископів і еписк. Англік. Церкви. Вибори відбуваються різно”Акту про народне представництво”. 659 одномандатних округів. Активне виб право з 18р. Щороку поповнюються списки. Члени палати лордів не мають активне виб право.Пасивне надається з 21р. Обиратися не можуть засудженні та позбавленні волі більше 1р, банкрути і недієздатні особи. Також члени палати лордів, суддів, цивільні службовці, міліцейські, військовослужбовці, діячі.
Існує лише одна процедура – само висування. Заява повинна підкріпл. 10 підписами виборців. Внесення застави 500ф. стерлінгів, яка повертається якщо проголосувало понад 5%. Двопартійна система - консерватори і лейбористи. Явка 54,9% вваж. висока явка у Велик Брит. Фінансув. політ. пар. немає, але опозиція фінансується.
Палата Громад – прямі вибори строком на 5 років.
