- •01. Поняття "виборче право".
- •1. Поняття "виборче право".
- •02. Історія боротьби за виборчі права.
- •03. Основні різновиди сучасних виборчих цензів (віковий ценз, ценз осілості, ценз неді
- •04. Роль виборчих цензів протягом історії виборчого права.
- •06. Інститут парламентських виборів в середньовічній Англії.
- •07. Генеральні штати та виборчі процедури в середньовічній Франції.
- •08. Поняття виборів та їх місце в демократичній державі.
- •09. Рівні виборів та терміни їх проведення.
- •10. Функції виборів в умовах демократії.
- •12. Вибори в авторитарних суспільствах.
- •13. Поняття "виборча система".
- •14. Методи дослідження електоральних явищ та процесів.
- •15. Класифікація виборчих систем.
- •16. Поліномінальш, плюріномінальні та уніномінальні виборчі системи.
- •17. Сутність мажоритарних виборчих систем.
- •18. Позитиви та негативи мажоритарних виборчих систем.
- •19. Мажоритарна виборча система абсолютної більшості.
- •21. Система альтернативного голосування.
- •22. Система обмеженого голосування.
- •23. Система голосу, що не передається.
- •24. Система кумулятивного голосування.
- •25. Система голосу, що передається.
- •26. Поняття "напівпропорційна система".
- •27. Сутність пропорційної виборчої системи.
- •28. Типологія пропорційних виборчих систем.
- •29. Позитиви та недоліки пропорційної виборчої системи.
- •30. Змішана виборча система.
- •32. Взаємозв'язок, партійної і виборчої системи ("правила" м.Дюверже).
- •38. Процесуально-правові обмеження агітаційно-пропагандистської кампанії.
- •39. Стадія голосування та підведення підсумків виборів.
- •40. Виборчий бар'єр.
- •41. Поняття "виборчий округ".
- •42. Формування Конгресу сша.
- •43. Президентські вибори в сша.
- •45. Французька виборча система.
- •46. Системи із виборами за жорсткими та напівм'якими списками (Португалія і Данія).
- •47. Преференційні системи (Австрія, Бельгія, Фінляндія, Швеція).
- •48. Системи панашування (Нідерланди, Люксембург).
- •49. Географічно неоднорідні змішані виборчі системи (Греція, Іспанія).
- •50. Система виборів у Російській Федерації.
- •51. Особливості виборчої системи сучасної України.
- •52. Забезпечення реалізації активного й пасивного виборчого права в Україні.
- •53. Порядок і строки призначення виборів в Україні.
- •54. Формування виборчих комісій в Україні.
- •55. Фінансування передвиборчої агітації в Україні.
- •56. Обмеження в проведенні передвиборчої агітації в Україні
- •57. Формування Верховної Ради України.
- •58. Висування кандидатів у народні депутати України.
- •59. Порядок встановлення результатів виборів до парламенту України.
- •60. Правові засади виборів Президента України.
- •61. Особливості висування та реєстрації кандидатів у Президенти України.
- •62. Формування органів місцевого самоврядування в Україні.
- •63. Політичні наслідки парламентських виборів в Україні в 2002 р.
- •64. Особливості президентських виборів в Україні в 1994 р.
- •66. Відповідальність за порушення виборчого законодавства в Україні.
- •67. Основні напрями дослідження електоральної поведінки.
- •68. Сутність явища "абсентеїзм".
22. Система обмеженого голосування.
Систему, яка застосовувалася у період з 1867 р. по 1885 р. на парламентських виборах у деяких округах Великобританії інколи називають системою обмеженого голосу : за цією системою кожен виборець в умовах багатомандатного округу має голосів на одиницю менше від кількості мандатів, що приходяться на даний округ. Тоді виборці мали по два та по три голоси відповідно у три - та чотиримандатних округах. Мета впровадження цієї системи полягала у забезпеченні представництва меншості, але при цьому передбачалося, що відповідні партії не виставлятимуть кандидатів більше, ніж число голосів у кожного виборця. В цьому разі голоси прихильників кожної такої партії не розпорошувались, і підтримка 40 % виборців забезпечувала її представництво у тримандатному округу.
23. Система голосу, що не передається.
На виборах за системою єдиного голосу, що не передається, виборець має, як правило, тільки один голос, а переможцями визнаються кандидати, які набрали відносну більшість голосів. Система застосовувалася в 1885-1945 роках у Великобританії (двомандатні округи), при виборах Народної Ради у Швейцарії (до 1919 р.). За цією системою проводяться вибори нижньої палати парламенту Японії (впродовж XX століття), а також органів місцевого управління у Великобританії.
Особливим варіантом системи єдиного голосу, що не передається є система фіксованого голосу, яка застосовується у Японії при виборах нижньої палати парламенту. Їх притаманні багатомандатний округ і право виборця лише на один голос (а обирається до п’яти депутатів від округу). За умови комбінації “японського” варіанту та двомандатного виборчого округу партії меншості для забезпечення свого представництва достатньо дістати підтримку третини виборців; в разі застосування тримандатного округу представництво партії гарантується навіть 25-відсотковою підтримкою
24. Система кумулятивного голосування.
Система відносної більшості з кумулятивним голосуванням. За цієї системи виборець у багатомандатному окрузі має стільки голосів, скільки мандатів в окрузі. Подача голосів допускається як за одного кандидата, так і за кількох. Обраними вважаються кандидати, які одержали відносну більшість голосів. Нині застосовується при виборах палати представників в американському штаті Іллінойс. Має практично ті ж самі позитивні рисі і вади, що й система єдиного голосу, який не передається.
25. Система голосу, що передається.
Система єдиного голосу, що передається (single transferable vote). Інколи дану систему називають ще квотно-преференційною системою чи системою Харе - Кларка. Вибори за цією системою проводяться в невеликих багатомандатних округах. Кожен виборець має можливість позначити цифрами на бюлетені (використовується не категоричний, а ординальний бюлетень) найбільш прийнятних для нього кандидатів у порядку надання їм переваги, відповідно до того, кого з кандидатів він хотів би бачити у парламенті в першу чергу, другу, третю и так далі. (Теоретики вважають її пропорційною)