01. Поняття "виборче право".

1. Поняття "виборче право".

2. Принципи сучасного виборчого права.

3. Активне і пасивне виборче право.

Громадяни беруть участь у виборах на основі виборчого права. Виборче право – це система нормативно-правових актів, що встановлюють та регулюють права виборців у формуванні виборних органів державної влади на місцевого управління (самоврядування).

Основними принципами виборчого права у більшості країн є:

1) вибори є вільними. Людина сама вирішує йти їй на вибори чи ні, ніхто її не може примусити. Небажання громадян брати участь у виборах має назву – абсентеїзм (лат. absentis – відсутній). У деяких країнах передбачено адміністративні штрафи за небажання брати участь у виборах (Австрія – 1000 шилінгів або ув’язнення протягом 4-х тижнів);

2) вибори є загальними (загальне виборче право). Мають право брати участь у виборах всі громадяни, що відповідають вимогам виборчого права держави

3) вибори є рівними (рівне виборче право). Один виборець має право 1 голосу;

4) вибори є прямими та непрямими. Прямі вибори – система, за якою виборці мають можливість прямо висловити своє ставлення до кандидата шляхом подачі голосів (Україна, Росія, Франція, Польща). Непрямі вибори – система, за якою безпосереднє право обрання кандидата належить колегії виборщиків, на праві делегування їм своїх повноважень усіма виборцями (вибори президента у США, Фінляндії);

5) вибори є таємними. Таємне голосування – порядок подачі голосів, при якому виборець заповнює бюлетень у ізольованому приміщенні і особисто вкидає його в урну (в США використовуються машини для голосування);

6) відбуваються шляхом вільного волевиявлення – право кожного виборця віддати свій голос за кандидата, який йому імпонує за політичними, економічними, освітніми, чи іншими переконаннями (ніхто не має права примусити голосувати людину за кандидата, який їй не подобається з тих чи інших міркувань).

Активне виборче право - право громадян брати участь у виборах голови держави, представницьких органів влади (парламенту, місцевого органу влади), у ряді країн - також судів. Вік надання активного виборчого права звичайно встановлюється конституцією. В Україні активне виборче право надано всім громадянам, що досягли 18 років (за винятком осіб, визнаних судом недієздатними, а також що міститься в місцях позбавлення волі по вироку суду).

Пасивне виборче право - право громадянина бути вибраним до представницьких органів держави. (ВР – 21 рік, Президентом – 35 років)

02. Історія боротьби за виборчі права.

Франція: на законодавчому рівні вперше було закладено правило всезагального права 22 грудня 1789 року було розроблено положення про вибори до національних зборів; активне виборче право – всі хто сплачують податки не нижче мін. і не були прислугами. 1792 рік закон про вибори до конвенту – ліквідація майнових обмежень, виборчий вік скорочувався з 25 до 21, жінки – ні. 1848 – вводиться всезагальне вибоче право. 1851 – вводиться остаточно.

Англія: 1832р – Народна хартія, виборче право з 21р – таємні глосування, рівні виборчі округи; 1867р. – кожне містечко мало по 2 представники; 1884 – 1885р з цього періоду діє мажоритарна виборча система.

Німеччина: виборче право введено з 1868р Бісмарком. Надається вибоче право селянам. Друга половина 19ст – перша половина 20ст – усвідомлення що таке всеосяжне вибоче право є клапаном до боротьбі з революцією.

Жіноче виборче право: перша країна – Англія в 1888р – право голосу до графств. Нова Зеландія 1893р – до парламенту.1906р – Фінляндія, 1900 – Австралія, 1913 – Норвегія, 1915 – Італія, Франція – лише після 2 світової війни, Швейцарія – 1972, Португалія – 1974 (сама остання серед країн Європи).