29. Соціологічне дослідження як спосіб вивчення суспільства (поняття, види, етапи проведення).

Соціологічне дослідження - це процес, що складається з логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, пов'язаних єдиною метою - отримання достовірних даних про досліджуваному явище для подальшого практичного застосування. Розрізняють три основних види соціологічного дослідження: розвідувальне, описове і аналітичне.

Розвідувальне дослідження - це найпростіший вид соціологічного аналізу, який дозволяє вирішувати обмежені завдання.Обстежувані сукупності невеликі - від 20 до 100 чоловік. Розвідувальне дослідження, як правило, випереджає глибоке вивчення проблеми. В ході нього уточнюються цілі, гіпотези, завдання, питання і їх формулювання.

Описове дослідження - це більш складний вид соціологічного аналізу. З його допомогою вивчають емпіричну інформацію, що дає відносно цілісне уявлення про досліджуваному соціальному явищі. Об'єкт аналізу - велика соціальна група, наприклад, трудовий колектив великого підприємства.

Аналітичне дослідження - описує елементи досліджуваного явища або процесу, але й дозволяє з'ясувати причини, що лежать в його основі. У ньому вивчається сукупність багатьох факторів, що обгрунтовують те чи інше явище. Аналітичні дослідження, як правило, завершують розвідувальне і описове, в ході яких збиралися відомості, дають попереднє уявлення про певні елементи досліджуваного соціального явища або процесу.

У соціологічному дослідженні можна виділити три основні етапи: 1) розробка програми і прийомів дослідження; 2) проведення емпіричного дослідження; 3) обробка та аналіз даних, формування висновків, складання звіту.

29. Програма соціологічного дослідження (поняття, функції, структура, визначення вибірки та поняття репрезентативності).

Програма соціологічного дослідження є науковим документом, що містить схему логічно обґрунтованого переходу від загальних теоретичних уявлень про досліджуване соціальне явище, до використання інструментарію і виконання дослідницьких процедур (збирання, обробки та аналізу інформації). Вона є стратегічним документом, який дає змогу зробити висновки щодо концептуальних засад, методики проведення, спрогнозувати його результативність.

Вона виконує три функції: методологічну, методичну та організаційну.

Методологічна функція програми дозволяє чітко визначити досліджувану проблематику, сформувати цілі та завдання дослідження, визначити і провести попередній аналіз об'єкта і предмета дослідження, встановити відношення даного дослідження до раніше виконаним або паралельно виконуваним по даній проблематиці досліджень.

Методична функція програми дозволяє розробити загальний логічний план дослідження, на основі якого здійснюється цикл дослідження: теорія - факти - теорія.

Організаційна функція забезпечує розробку чіткої системи поділу обов'язків між членами дослідницького колективу, дозволяє забезпечити ефективну динаміку дослідницького процесу. Програма соціологічних досліджень як науковий документ повинна відповідати ряду необхідних вимог. У ній відбивається певна послідовність, поетапність соціологічного дослідження. 

Кожний етап - відносно самостійна частина пізнавального процесу - характеризується специфічними задачами, вирішення яких пов'язане спільною метою дослідження. Всі складові частини програми логічно пов'язані, підпорядковані загальним змістом пошуку.

Програма соціологічного дослідження складається з двох основних частин: методологічної та процедурної. В ідеальному варіанті програма містить такі розділи: постановка проблеми, цілі та завдання дослідження, об'єкт і предмет дослідження, інтерпретація основних понять, методи дослідження, план дослідження.

Емпіричні дослідження проводяться на вибірковій сукупності. Тип і спосіб визначення вибірки безпосередньо залежить від виду дослідження, його цілей і гіпотез.

Головна вимога до вибірок в аналітичному дослідженні - репрезентативність: здатність вибіркової сукупності представити основні характеристики генеральної. Вибірковий метод заснований на двох принципах: взаємозв'язку і взаємообумовленості якісних характеристик об'єкта і дослідження і на правомірності висновків в цілому при розгляді його частини, яка за своєю структурою є мікромоделлю цілого, тобто генеральної сукупності.

29. Специфіка анкетування у соціологічному дослідженні (визначення анкетування як виду соціологічного опитування, види анкетувань, етапи проведення, різновиди питань в анкеті, переваги та недоліки анкетування).

Одним з найпоширеніших видів опитування є анкетування, яке передбачає самостійне заповнення анкети респондентом. Використовуючи роздаткову, поштову чи надруковану у пресі анкету, дослідник з мінімальною технічною допомогою за короткий час може зібрати первинну інформацію від сотень респондентів. Забезпечуючи повну анонімність, метод анкетування дає змогу ефективніше досліджувати морально-етичні проблеми.

Анкета — тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

У сучасних соціологічних дослідженнях використовують кілька видів анкетування: роздаткове, поштове, надруковане у пресі. Найпоширенішим є роздаткове анкетування, за якого респондент одержує анкету безпосередньо з рук соціолога. Цей вид анкетування найнадійніший, гарантує добросовісне заповнення анкет, майже стовідсоткове їх повернення, але багато в чому залежить і від уміння соціолога встановити психологічний контакт з респондентами, створити сприятливу атмосферу при опитуванні.

Поштове анкетування полягає в розсиланні анкет та одержанні на них відповідей поштою. Суттєва його перевага полягає у відносно низькій вартості, простоті організації (з підготовкою дослідження, в якому розсилається 2—3 тисячі анкет, легко справляються 2—3 особи). Воно дає змогу одночасно провести опитування на великій території, в тому числі у важкодо-ступних районах. Незалежність відповідей респондентів від впливу інтерв'юера також сприяє підвищенню надійності результатів соціологічного дослідження. І Ще одна перевага — можливість респондента самостійно обирати зручний для нього час заповнення анкети.

Водночас поштове анкетування має чимало недоліків. Основний з них — неповне повернення анкет (не всі респонденти заповнюють анкети і надсилають їх дослідникам), хоч це великою мірою залежить і від кваліфікованості соціолога (процес повернення анкет за поштового опитування теж керований). Ще один недолік — відмінність тих, хто заповнив і надіслав поштову анкету, від тих, хто ухилився від участі в опитуванні, тобто зміщення вибірки. Нерідко надходять відповіді не від тих, кому надсилались анкети.

За структурою запитання анкети класифікують на відкриті, напівзакриті, закриті (цю групу запитань, у свою чергу, поділяють на альтернативні й неальтерна-тивні).

У закритих запитаннях респонденту дають повний перелік варіантів відповідей, пропонуючи обрати один або декілька з них. їх поділяють на альтернативні (коли необхідно вибрати тільки один варіант відповіді) і неальтернативні («питання-меню», які допускають вибір кількох варіантів відповідей).

Відкриті запитання не пропонують жодних варіантів відповідей, і респондент може висловлюватися на власний розсуд.

Напівзакриті запитання в переліку запропонованих відповідей мають позиції «інше» або «що ще?».

За формою виділяють прямі та непрямі запитання.

Прямі запитання дають змогу одержати інформацію безпосередньо від респондента.

Непрямі — на з'ясування основного запитання (запитання-фільтри), перевірку щирості, правдивості відповідей респондента (контрольні запитання), встановлення контакту з респондентом (контактні).

Організація будь-якого конкретного соціологічного дослідження передбачає поділ праці і здійснюється послідовно по логічно взаємопов’язаним і взаємообумовленим чотирьом етапам:

І – підготовчо-організаційному;

ІІ - підготовки реалізації;

ІІІ – реалізації;

ІV – аналізу отриманих даних і видачі результатів дослідження.