24. Соціологічне тлумачення сутності особистості (співвідношення біологічне-соціальне, раціональне-ірраціональне, індивідуальне-колективне та свідомість-поведінка).

«Особистість» служить для характеристики соціального в людині. Особистість, на відміну від людини, є продуктом не тільки природи, а й суспільства, суб'єктом соціальних процесів. Особистість — усталений комплекс якостей людини, набутих під впливом відповідної культури суспільства, конкретних соціальних груп і спільнот, до яких вона належить і до життєдіяльності яких залучена.

Поняття «особистість» вживається стосовно кожної людини, оскільки вона є носієм важливих рис певного суспільства. Головне в особистості — не абстрактна фізична природа, а її соціальна якість.

Узагальнено суспільна сутність людини конкретизується у понятті «особа», яке розкриває предметні ознаки індивідуальності щодо окремих соціальних структур — груп, колективів, організацій, рухів, партій, інститутів та інших спільнот. Саме поняття «особа» розкриває соціальну роль, яку відіграють окремі соціальні верстви у життєдіяльності суспільства.

Порівнюючи ці поняття, можна дійти висновку, що кожен індивід є людиною, і тільки під впливом суспільства він може стати особистістю. При цьому особистість є не тільки конкретним вираженням індивідуальності людини, а й втіленням соціально значущих рис і особливостей даного суспільства, його культури, норм та цінностей. Головним вбачається те, що особистість — це суб'єкт соціальних груп, спільнот та соціальних процесів, який може формувати нові соціальні утворення відповідно до власних інтересів.

24. Соціалізація особистості (поняття соціалізації, її етапи, механізми, агенти, десоціалізація та ресоціалізація).

Соціалізація - характеристика це процес входження індивіда в суспільство.

Етапи: Первинна соціалізація-соціалізація дітей і підлітків (засвоєння цінностей, норм, моделей поведінки, затребуваних у суспільстві). Вторинна соціалізіція-соціалізація дорослих (зміна моделей поведінки відповідно до нових обставин. Механізми: імітація - наслідування поведінки дорослих; ідентифікація - ототожнення себе з дорослими; почуття провини і боргу. Десоціалізація - ситуація, у якій індивід втрачає навички, необхідні для життя в суспільстві Ресоціолізація - процес відновлення втрачених навичок або набуття нових, відповідних змінилася соціальної ситуації.

Соціалізація відбувається під дією різноманітних впливів та засобів, що походять від макро- чи мікросередовища. Якщо йдеться про цілеспрямовані вшіиви, шо здійснює суспільство на формування особистості, то це — агенти соціалізації. Вони діють на макрорівні через засоби масової комунікації (телебачення, радіо, комп'ютер, періодичні видання), культуру, мистецтво тощо і впливають на становлення «Я-концепції», формування переконань, уявлень, ціннісних орієнтацій особистості. Сучасний етап характеризується актуалізацією з'ясування основних детермінант і закономірностей даного впливу на кожному з вікових періодів розвитку індивіда.

28.Соціологічна структура особистості (поняття «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість», потреби, інтереси, мотиви, цінності, ціннісні орієнтації, соціальні настанови).

Соціологія по-різному трактує поняття «людина», «особистість», «індивід». Поняття «людина» є родовим, вказує на якісну відмінність людей від тварин, служить для характеристики всезагальних, притаманних усім людям якостей і особливостей, які знаходять свій вияв у назві «homo sapiens». «Індивід» означає конкретну людину, одиничного представника людського роду. «Особистість» служить для характеристики соціального в людині. Особистість, на відміну від людини, є продуктом не тільки природи, а й суспільства, суб'єктом соціальних процесів. Особистість — усталений комплекс якостей людини, набутих під впливом відповідної культури суспільства, конкретних соціальних груп і спільнот, до яких вона належить і до життєдіяльності яких залучена.

Термін «індивідуальність» означає особливі й специфічні якості природні, соціальні, фізіологічні, психологічні, успадковані й набуті, які відрізняють одну людину від інших, вплив на соціальні процеси та місце в них.

Потреби - це ті форми взаємодії зі світом (матеріальні і духовні), необхідність яких обумовлена ​​особливостями відтворення і розвитку його біологічної, психологічної, соціальної визначеності і які усвідомлюються, відчуваються людиною в будь-якій формі. Інтереси - це усвідомлені потреби особистості. Потреби і інтереси особистості лежать в основі її ціннісного ставлення до навколишнього світу, в основі системи її цінностей і ціннісних орієнтацій.

29. Система соціального контролю (сутність соціального контролю, його основні елементи, визначення та класифікація соціальних норм, соціальні приписи та технічні правила, звички, звичаї, санкції, поняття девіантної поведінки).

Соціальний контроль - це нормативна регуляція поведінки людей в соціальних системах. Це механізм підтримки громадського порядку, що включає норми та санкції.

Елементами соціального контролю є норми і санкції. Норма - існуюча в даному суспільстві і прийняте індивідом правило, стандарт, зразок поведінки, що визначає, як він повинен вести себе в даній ситуації. Норма - соціально схвалені інваріанти поведінки. Норма - інтервал допустимих дій. Норми бувають формальні і неформальні. Санкції - заохочення і покарання, пов'язані з виконанням норм. Санкції також можна класифікувати на кілька видів: формальна: - позитивні; - негативні. 2) неформальний:-позитивні; - негативні. Явища, які не вкладаються в рамки соціальних норм, називаються девіацією. Девіантна поведінка - це вчинки, діяльність людини, соціальні явища, які не відповідають усталеним у даному суспільстві нормам. При соціологічному вивченні девіантної поведінки аналізується вплив ціннісних орієнтацій особистості, її установок, особливостей формування соціального середовища, стану суспільних відносин, інституціональних форм власності. Як правило, соціальні відхилення пов'язані зі стійким спотворенням ціннісних орієнтацій, типових для суспільства, соціальних груп.