В иробництво
споживання розподіл
обмін
виробництво процес створення продукту споживання;
розподіл – встановлення частки учасників виробництва у виробленому продукті;
обмін – обмін товарами або їх купівля - продаж, тобто зміна форми вартості типу: товар - товар або товар – гроші;
споживання – перетворення продукту праці в об’єкт індивідуального або виробничого привласнення. Розрізняють виробниче та невиробниче споживання. Виробниче споживання - це використання продукту праці в подальшому виробництві в якості сировини або засобу виробництва. Невиробниче споживання носить кінцевий характер.
Виробничі відносини – це відносини між людьми в сферах виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільного продукту.
Суть і основу названих відносин складають відносини власності на засоби виробництва. Вони визначають, у чиїх інтересах ведеться виробництво, тип суспільства, а також його класову і соціальну структуру.
3.Форми організації суспільного виробництва.
Єдність і взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин утворюють спосіб виробництва. Спосіб виробництва в поєднанні з усіма характерними для неї формами життєдіяльності: ідеологічними, політичними, соціальними і т.д. (надбудовою) утворюють суспільно - економічну формацію.
Форми організації суспільного виробництва:
1 – натуральне господарство – це економічна система , в якій метою виробництва є споживання вироблених благ, тобто система сама забезпечує себе необхідними предметами споживання;
Характерні ознаки натурального господарства :
- суспільна власність на засоби виробництва;
- відсутність товарообміну;
- універсальна праця (відсутність поділу праці);
- замкненість;
2 - товарне виробництво – це економічна система, в якій метою процесу виробництва є обмін або продаж виробленого продукту.
Характерні ознаки товарного виробництва:
приватна власність на засоби виробництва;
суспільний поділ праці;
товарообмін, який носить еквівалентний характер;
стихійний розвиток за законами товарного виробництва;
ринкове ціноутворення;
використання грошей і т.п.;
3 –планова економічна система – це економічна система, яка розвивається за заздалегідь складеним планом.
В залежності від масштабів планування і типу власності розрізняють такі різновиди планової економічної системи:
а) модель директивного планування – це система, в якій плануються всі етапи і сфери економічного розвитку.
Характерні ознаки:
- державна власність на засоби виробництва;
- план має статус закону, тобто є обов’язковим для виконання;
- централізований розподіл ресурсів;
- державне ціноутворення;
б) планова діяльність фірми в умовах ринку;
Фірма планує обсяги виробництва на основі вивчення позицій на ринку з метою уникнення перевиробництва.
в) маркетингова діяльність фірми – діяльність фірми по просуванні товарів на ринок , розширенню ринків збуту, збільшенню обсягів продаж.
Література:
1. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. – К.: Академія, 2000-р.1, тема 3.
2. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: - Підр.: -К.: Вища школа, 1995, - тема 5, 53 - 66 с.
3. Основи економічної теорії. Підручник. За заг. редакцією Ю.В.Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – гл.2, 25 – 47 с.
4. Основи економічної теорії./ Посібник. В.О.Рибалкін, М.О.Хмелевський таін. – К.: ВЦ «Академія», 2003. – 1.3, 77 – 85 с.